Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ekonom_teoria_1-100.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
529.92 Кб
Скачать

17 Типи, види та форми власності.

Історично першим типом власності, з якого почався розвиток власності людського суспільства і який тисячоліття панував в ньому, булаусуспільнена (колективна) власність спочатку у формі племінної (матріархат, патріархат), а потім общинної (сільська й міська корпоративна) власності.

Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини, зміни умов її життя приводять до формування нового типу власності - приватної.Усуспільнена (колективна) власність трансформується в

свій різновид – державну власність.

Існують два підходи до класифікації форм власності:

1) вертикально-історичний ;

2) горизонтально-структурний.

Вертикально-історичнийпідхід визначає історичні форми власності, які зароджуються у процесі тривалої еволюції суспільства, а саме:

первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична.

Горизонтально-структурнийпідхід визначає класифікацію економічних форм власності, а також її види і типи. Існує три основних типи власності: 1) приватна; 2) суспільна; 3) змішана

Приватна власність – це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній особі (фізичній чи юридичній).

Розрізняють дві форми приватної власності:

1) трудову і 2) нетрудову.

Трудова приватна власність основана на власній праці власника або членів його сім’ї. Основними видами її є: одноосібне, ремісниче,

дрібнотоварне фермерське господарства, де власник і робітник виступають в одній особі. Йому ж належить і вироблений продукт.

Нетрудова приватна власність основана на використанні найманої (чужої) праці. Вона передбачає відокремлення власника від безпосередньої участі в процесі виробництва (працює найманий робітник), а безпосереднього робітника (найманого) – від засобів виробництва, бо вони йому не належать. Тобто, власник і робітник – це різні особи.

Суспільнавласність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів.

Суспільна власність має дві форми: власність народ у (або державна ) і власність колективу (колективна).

Реальними видами державної власності є: а) загальнодержавна; б) муніципальна (комунальна);

Види колективної власності:

а) власність колективу підприємства;

б) кооперативна;

в) власність громадських організацій;

г) власність релігійних організацій.

Державна власність – це така система відносин, за якої абсолютні права на управління і розпорядження власністю здійснюють органи

державної влади.

  1. Об’єкти і суб’єкти власності.

Суб'єкти власності — фізичні та юридичні особи, між якими формуються відносини щодо належності, володіння, розпоряджання та використання умов і результатів виробництва.

Суб'єктами права власності в Україні визнаються: народ України, громадяни, юридичні особи та держава, також суб'єктами права власності в Україні відповідно до Закону можуть бути інші держави, їх юридичні особи, спільні підприємства, міжнародні організації, громадяни інших держав та особи без громадянства.

Об'єктами власності є засоби виробництва, земля, її надра, рослини і тваринний світ, робоча сила та результат її діяльності – предмети матеріальної та духовної культури, цінні папери, гроші тощо.

Визначальними серед цього різноманіття є засоби і фактори виробництва. Саме власність на засоби виробництва характеризує сутність усієї сукупності відносин власності, втому числі механізм розподілу і привласнення результатів виробництва, доходів господарської діяльності.

Власник засобів виробництва значною мірою привласнює і результати виробництва.

Кожному типу цивілізації притаманний специфічний для умов її існування домінуючий об'єкт власності, який найповніше відбиває спосіб взаємодії людини з природою, досягнутий рівень продуктивності суспільної праці, особливості привласнення засобів і результатів виробництва.

У період розвитку індустріальної цивілізації, зокрема машинного виробництва, вперше в історії домінуючим об'єктом власності стали створені людиною предмети виробничого призначення і передусім їхня найреволюційніша частина – знаряддя праці. Концентрація індустріальних засобів виробництва прискорила розрив між працею й

власністю, відокремлення робочої сили від об'єктивних умов її продуктивного використання. Засоби виробництва, відчужені від робочої сили, набули форми капіталу, що перетворився на основу виробничих відносин індустріального суспільства. Відповідно до цього приватна власність на засоби виробництва стала панівна у економічній схемі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]