10 Суспільне виробництво та його структура.

Виробництво є основою життя і джерелом прогресивного руху людського суспільства, розвитку всієї людської цивілізації.

В історії розвитку техніки виділяють три основні етапи:

1) з виникненням первісного ладу (поява найпростіших знарядь праці) – до кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. (виникнення машинного виробництва) – інструменталізація;

2) кінець ХVІІІ – початок ХІХ ст. – до середини ХХ ст. – механізація (машинна праця);

3) з середини ХХ ст. – до наших днів – комплексна автоматизація, інформаційно-інтелектуальні технології, електронна автоматика – автоматизована праця.

Суспільне виробництво – це укупна організована діяльність людей щодо перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Будь-якому виробництву притаманні певні загальні ознаки (риси):

1) завжди є суспільним виробництво;

2) має безперервний характер розвитку, постійно повторюється, тобто відтворюється;

3) у процесі виробництва виникають економічні відносини між людьми;

4) є складовою частиною певної соціально-економічної системи.

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей (галузева структура):

1) основне виробництво;2) виробнича інфраструктура;

3) соціальна інфраструктура (нематеріальне виробництва).

Матеріальне виробництво – це сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріально-речові блага й надають матеріальні послуги

Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання і засоби виробництва.

Виробнича інфраструктура – це комплекс галузей, які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на

підприємствах. До цих галузей відносяться: транспорт, зв’язок, торгівля, кредитно-фінансові заклади, спеціалізовані галузі ділових послуг

В економічній теорії в практиці господарювання підприємства матеріальної сфери поділяють на два підрозділи:

І – виробництво засобів виробництва;

ІІ – виробництво предметів споживання.

Нематеріальне виробництво (соціальна інфраструктура) – це сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага та нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей

Структура суспільного виробництва як процесу суспільної праці

включає чотири ланки (фази):

1) безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг) – предметів споживання Але перед тим, як надійти до

споживання, продукт передусім має бути розподіленим.

2) розподіл, у процесі якого встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержані суспільного продукту.

3) обмін, в процесі якого, отримана частка при розподілі (натуральна, грошова), обмінюється на необхідні конкретні засоби існування.

4) споживання – використання створених благ, тут вироблений продукт завершує свій рух. Відбувається кінцеве споживання, а тим самим

дається поштовх до початку нового виробничого циклу.