4.Функції економічної теорії.

основні функції економічної теорії:

1) теоретико-пізнавальна функція - реалізується через дослідження сутностіекономічних процесів і явищ, формулює економічні категорії та закони;

2) методологічна функція - для власного подальшого розвитку і виступаєметодологічною базою для інших економічних наук;

3) практична функція – наукове обґрунтування економічноїполітики держави, розробка рекомендацій щодо застосування принципів і

методів раціонального господарювання.4) прогностична функція – розробка наукових основ передбачення перспектив соціально-економічного розвитку в майбутньому.5) господарська функція – практичні рекомендації розвитку

економічних відносин, господарського механізму;

6) виховна функція – формування в громадян економічної культури, логіки сучасного економічного мислення.

5.Сутність і структура продуктивних сил і виробничих відносин.

Структура суспільного виробництва як процесу суспільної праці включає чотири ланки (фази):

1) безпосередньо виробництво як процес створення матеріальних благ (послуг) – предметів споживання Але перед тим, як надійти до

споживання, продукт передусім має бути розподіленим.

2) розподіл, у процесі якого встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержані суспільного продукту.

Види розподілу:

· розподіл засобів виробництва;

· розподіл трудових ресурсів;

· розподіл предметів споживання.3) обмін, в процесі якого, отримана частка при розподілі

(натуральна, грошова), обмінюється на необхідні конкретні засоби існування.

Види обміну:

· обмін діяльністю і здібностями;

· обмін засобами виробництва;

· обмін предметами споживання.

4) споживання – використання створених благ, тут вироблений продукт завершує свій рух. Відбувається кінцеве споживання, а тим самим

дається поштовх до початку нового виробничого циклу.

Види споживання:

· виробниче споживання – це використання засобів виробництва і робочої сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту;

· особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.

Отже, виробництво, розподіл, обмін і споживання завжди слід розглядати як органічне ціле.

6.Економічна система та її структурні елементи.

Екон сист – впорядкована сист зв’язків між виробниками та споживачами благ та послуг а також спосіб організ господар життя суспіл.Будь яка екон сист характер структурніс ієрархічністю цілісністю та функціональністю. Структура передбачає наявн окремих ланок підсистем які взаємод одна з одною. Структур ланки поєднують у собі загал та спецефіч, основні та похідні, нові що народжуються та відмираючиі старі, перехідні та проміжні екон форми кожна з яких функціонує на основі спільної для всієї системи і разом з тим власної логіки розвитку. Цілісність означає взаємод підсистем. Тип взаємодії елементів системи може бути вертикальним або горизонтальним. Вертик залежність виявляється у відносинах примусу, влади підкори керованості підлеглості. Горизонтальні зв’язки є партнерськими добровільними конкурентними. Ієрархічність зумовлює певну підпорядкован одних елемен системи у відповіднос з конкретною метою.Ієрархія системи визначається місцем її елемен в соціал структ та механізмом їх субординації. Під функціонал системи розум дії її підсистем, вони є похідними від мети зумовлюються нею.Екон сист має 3 основ ланки продукт сили суспіл; екон віднос ; механізм господар.

7.Виникнення та основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.

У III тис.до н. е. з'явився збірник законів царя Вавилонської держави "Закони Хамураппі", у якому з метою управління господарством на основі правових норм уперше йшлося про необхідність захистити приватну трудову

власність, а отже, зупинити процес розорення самостійних виробників, відрегулювати ціни, встановити максимальний рівень лихварського відсотка.

У працях давньокитайського мислителя Конфуція (551— 479 рр.До н.е.) заслуговує на увагу думка про здатність освіченого правителя

справедливо розподіляти створене в суспільстві багатство. Філософ не засуджував прагнення людей до багатства і знатності, але вважав, що це

становище має бути досягнуте чесно, з дотриманням моральних принципів і не повинно шкодити народові. Конфуцій вимагав рівномірного розподілу багатства, що ліквідовує бідність (без порушення соціальної ієрархії в

суспільстві), пропонував застосування суспільних робіт, регламентацію сільськогосподарського виробництва, а майбутнє суспільство бачив

позбавленим обожнювання приватної власності.

Давньогрецький філософ Ксенофонт спробував показати вплив корисності на вартість товарів, вважав річ корисною, якщо нею можна користуватись як потрібною, стверджував, що некорисну можна обміняти на корисну, а отже — висунув ідею про двоїстість вживання речей.

Прогресивним було судження про доцільність матеріального і морального стимулювання праці рабів.Платон (427—348 рр. до н. е.) основою

держави вважав поділ праці, який, у свою чергу, залежить від потреб і вроджених здібностей людей; найважливішою сферою діяльності називав землеробство, а торгівлю — заняттям варварів.Виникають перші економічні школи, які намагалися шукати вирішення економічних проблем в самій економіці, а не за її межами.

Виникають перші економічні школи, які намагалися шукати вирішення економічних проблем в самій економіці, а не за її межами.Зародження і формування науки політичної економії почалося з першої школи політичної економії — меркантилізму (походить від італійського merkantilism — торговець, купець) — економічне вчення, яке виникло в останній третині XV ст. і відображало насамперед інтереси

торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу. Передумовою його появи був розпад феодального способу виробництва і зародження капіталізму, тому представники меркантилізму узагальнювали досвід первісного нагромадження капіталу) і здійснюваної державою економічної політики, спрямованої на збагачення держави шляхом

зовнішньої торгівлі.Представники класичної економічної школи виходили з того, що в економіці діє деякий природний порядок (за законами природи, незалежно від волі і бажання економічних суб’єктів), а тому втручання держави

повинно зводитись до мінімуму, кожна “економічна людина” має свій інтерес, а при зіткненні з інтересами інших відбувається їхня гармонізація і визрівання оптимальних рішень. Тим самим класична економічна школа поставила одну з фундаментальних економічних проблем – проблему рівноваги системи.Ф. Кене продуктивним класом вважав фермерів, непродуктивним — зайнятих промисловим виробництвом осіб, які не виробляють і не привласнюють чистий продукт.К.Маркс і Ф.Енгельс уперше для пізнання економічних процесів застосували метод матеріалістичної діалектики. Маркс виокремлює в капіталі

речовий зміст і суспільну форму. У першому разі — це засоби і предмети праці, гроші, життєво необхідні засоби, певна сума товарів, матеріальних цінностей, відношення уречевленої праці до живої тощо. У другому — це виробничі відносини насамперед між найманими робітниками і капіталістами.