56. Види підприємств в Україні

Підприємство - первинна ланка народного господарства..І) З а т и п о м в л а с н о с т і :1) державні – засновані на державній формі власності;2) колективні – засновані на власності трудового колективу, серед яких є колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій;3) комунальні – діє на основі комунальної власності територіальної громади;4) приватнокапіталістичні – засновані на власності окремої особи, яка наймає робочу силу;5) колективні капіталістичні підприємства – засновані на власності декількох власників капіталу, які наймають робочу силу;6) індивідуальні – засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці; 7) сімейні – засновані на праці членів однієї сім’ї; 8) спільні (або змішані) – засновані на поєднанні різних форм власності, в т.ч. із залученням іноземного капіталу.ІІ. За розмірами (залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік) підприємства поділяються на:1) великі;2) середні; 3)маліІІІ. З правового погляду виділяють:1) договірні товариства 2) товариство з обмеженою відповідальністю –3) відкриті і закриті акціонерні товариства чи компаніїІV. За наявністю влади на ринку підприємства поділяються на конкурентні, олігопольні і монопольні. V. За характером економічної діяльності підприємства поділяються на в и р о б н и ч і, торгівельні, ф і н а н с о в о-к р е д и т н і, п о с е р е д н и ц ь к і, н а у к о в о-в и р о б н и ч і об’єднання.VІ. За сферою діяльності підприємства поділяються на місцеві,р е г і о н а л ь н і, національні, м і ж н а р о д н і.

57. Виробничий потенціал підприємства та структура його виробничих фондів.Виробничий потенціал підприємства – це комплексна характеристика матеріально-технічної бази, засобів виробництва та рівень його розвитку.Виробничий потенціал показує здатність підприємства виробляти продукцію певних видів, обсягу і якості.Щоб оцінити виробничий потенціал підприємства, курсанти повинні звернути увагу на с т р у к т у р у його в и р о б н и ч и х ф о н д і в.Виробничі фонди – це матеріально-речові фактори виробництва. Вони включають: 1) продуктивні фонди; 2) фонди обігу.1. Продуктивні фонди складаються з:а) основних виробничих фондів – будівлі, споруди, машини,устаткування, транспортні засоби. Інвентар, інструменти;б) оборотних виробничих фондів – сировина, паливо, запасні частини для ремонту, інструментів, господарський інвентар.2. Фонди обігу – це готові товари, а також грошові засоби.Сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу складають о б о р о т н і засоби.

58. Матеріальні основи функціонування підприємства. Кожне підприємство здійснює певні в и т р а т и і одержує д о х о д и.Витрати підприємства – це виплати, які воно зобов’язане забезпечити постачальникові ресурсів. Ці виплати можуть бути як внутрішніми (на власні ресурси), так і зовнішніми (постачальникам сировини, палива, транспорту).Витратами вважають всі платежі, які необхідні для того, щоб залучити і утримати ресурси в межах даного напрямку діяльності підприємства. собівартість – це виражені в грошовій формі поточні затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.Дохід – це певна кількість грошових коштів, матеріальних благ чи послуг, отриманих підприємством за певний проміжок часу.Прибуток – дохід власників підприємства, визначений як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) та загальними витратами на виробництво і реалізацію продукції.Чистий доход підприємства являє собою різницю між вартістю продукції за цінами її реалізації і повною собівартістю. Він є основним узагальнюючим показником ефективності його діяльності. П р и б у т о к розрізняють: 1) балансовий – це різниця між грошовою виручкою і повною собівартістю підприємства; 2) чистий – прибуток, що залишається після сплати податків та інших платежів у бюджет.

59. Сутність та класифікація підприємств Підприємство - первинна ланка народного господарства..І) З а т и п о м в л а с н о с т і :1) державні – засновані на державній формі власності;2) колективні – засновані на власності трудового колективу, серед яких є колективні трудові підприємства, кооперативні, підприємства громадських організацій;3) комунальні – діє на основі комунальної власності територіальної громади;4) приватнокапіталістичні – засновані на власності окремої особи, яка наймає робочу силу;5) колективні капіталістичні підприємства – засновані на власності декількох власників капіталу, які наймають робочу силу;6) індивідуальні – засновані на приватній власності фізичної особи та її особистій праці; 7) сімейні – засновані на праці членів однієї сім’ї; 8) спільні (або змішані) – засновані на поєднанні різних форм власності, в т.ч. із залученням іноземного капіталу.ІІ. За розмірами (залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік) підприємства поділяються на:1) великі;2) середні; 3)маліІІІ. З правового погляду виділяють:1) договірні товариства 2) товариство з обмеженою відповідальністю –3) відкриті і закриті акціонерні товариства чи компаніїІV. За наявністю влади на ринку підприємства поділяються на конкурентні, олігопольні і монопольні. V. За характером економічної діяльності підприємства поділяються на в и р о б н и ч і, торгівельні, ф і н а н с о в о-к р е д и т н і, п о с е р е д н и ц ь к і, н а у к о в о-в и р о б н и ч і об’єднання.VІ. За сферою діяльності підприємства поділяються на місцеві,р е г і о н а л ь н і, національні, м і ж н а р о д н і.

60. Державне підприємство: його суть, структура та функції. Державне підприємство – це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства. У своїй економічній діяльності підприємство повинно керуватися принципами комерційного розрахунку та самофінансування, забезпечуючи відшкодування поточних та капітальних витрат виключно за рахунок власних коштів та банківських кредитів. Водночас воно має право самостійно вирішувати питання матеріального стимулювання.Державне підприємство несе повну відповідальність за свої зобов'язання перед державою та іншими підприємствами, організаціями, установами за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує свої зобов'язання за розрахунками, може бути оголошене банком, що його обслуговує, неплатоспроможним (банкротом).Державне підприємство (поряд з іншими) в умовах поглиблення міжнародного поділу праці стає головною фігурою зовнішньоекономічної діяльності. Воно наділене правом самостійно здійснювати цю діяльність відповідно до діючого в Україні законодавства. Однак це право може бути реалізоване після державної реєстрації підприємства як учасника зовнішньоекономічної діяльності. Воно має право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які заборонені законами України.

61. Необхідний та додатковий продукт як критерії виробництва. Необхідний і додатковий продукт — це категорії виробництва

Додатковий продукт — частина чистого продукту, створювана безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необхідному й додатковому продукті втілено заново створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід.Необхідний продукт - частина чистого продукту , яка необхідна для нормального відтворення робочої сили в сфері виробництва (матеріального і нематеріального). Це - витрати на одяг, житло, задоволення культурних і соціальних потреб, на екологічні заходи. Додатковий продукт - це надлишок над необхідним продуктом. Він використовується для розширення виробництва, створення економічних основ для розвитку сфери нематеріального виробництва, повнішого задоволення духовних потреб суспільства. Відношення додаткового продукту до необхідного називається нормою додаткового продукту .

62. Валютний курс. Конвертованість грошей.В а л ю т н и й к у р с – це ціна грошової одиниці країни, виражена у грошових одиницях інших країн.Конвертована валюта – це національна грошова одиниця, що має здатність вільно обмінюватися на іноземні валюти і вільно використовуватись для здійснення міжнародних розрахунків. Конвертованість - це невід'ємний атрибут ринкової економіки. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу та ін. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може долучитися до різноманітних структур світового ринку, до міжнародного поділу праці, а споживач позбавляється можливості належним чином задовольнити свій платоспроможний попит.