32. Грошовий обіг. Шляхи його зміцнення в Україні.

Грошовий обіг - це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціонування як засобу платежу й обігу

грошовий обіг вимагає строго визначеної маси грошей. Кількість грошей, які необхідні для обігу, підпорядковуються своїм особливим законам. Загальний закон виражається формулою, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів (що, в свою чергу, визначається кількістю товарів і рівнем цін на кожний з них) і швидкості обігу однойменної грошової одиниці:

К=Ц\О

К - кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році; Ц - сума цін товарів, що реалізуються у певному році; О — середнє число оборотів за рік кожної грошової одиниці.

Отже, це загальний закон кількості грошей в обігу.

Але ж з розвитком функції грошей як засобу платежу ця формула стає більш складною:

Ко = СЦ-К+П-ВВ\ Шо

де СЦ - сума товарних цін; К - сума цих товарів, проданих у кредит; П - сума платежів за борговими зобов’язаннями; ВВ - сума взаємопогашуваних безготівкових платежів; Шо- середня кількість оборотів грошової одиниці (як засобу обігу та платежу).

Основними елементами грошового обігу є товарна маса, що перебуває в обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей.

Вони залежать від:

1. рівня виробництва;

2. використання переваг суспільного поділу праці;

3. рівня продуктивності праці.

Тут проявляються такі закономірності:

1. чим розвинутіший поділ праці, тим більша кількість товарів продається;

2. чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижча вартість і ціна товарів.

В Україні регулятором грошового обігу виступає Національний банк, який підтримує товарно-грошову рівновагу:

ГП = ТЦ,

де Г - середня маса грошей, яка перебуває в обігу; П - кількість оборотів; Т - обсяг товарів; Ц - ціни товарів на ринку.

Це означає, що маса грошей, помножена на швидкість їх обертання, мін дорівнювати обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін.

Найкращий спосіб підтримування збалансованості - це швидке зростанні якісної товарної маси.

Якщо порушується товарно-грошова рівновага, то тоді виникає потреба відкоригувати один або кілька показників. Вилучати гроші можна тоді, коли зменшується маса товарів або зростає швидкість обігу грошової одиниці.

При золотомонетному стандарті зайві гроші залишали сферу обігу І ставали скарбом. ІІри паперових грошових знаках кожен суб’єкт економічних відносин хоче спрямувати гроші в обіг, щоб не зазнати втрат внаслідок знецінення.

Зрозуміло, що стабільність грошового обігу залежить від стану економіки. в обігу, крім повноцінних грошей, з XVII ет. перебувають паперово-кредитні гроші, підпорядковані закону обігу паперових грошей.

Суть цього специфічного закону полягає в тому, що кількість грошей у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообігу. Кожен паперовий долар прирівнювався до золотого. Закон обігу паперових грошей діяв в умовах, коли н основі грошової форми вартості лежало золото.

З розглянутих законів випливає важливий принцип грошового обігу - обмеження грошової маси реальними потребами обігу.

у підтриманні рівноваги в економіці, збалансованості попиту та пропозиції важливу роль відіграє грошова маса. Це вся сума купівельних та платіжних засобів, що обслуговують господарський обіг і належать державі, фірмам, окремим особам.

У грошовій масі розрізняють активні гроші, що використовуються в готівковому та безготівковому обігу; пасивні (нагромадження, резерви, залишки на рахунках), які лише потенційно можуть використовуватись в угодах.

Грошова маса в наш час формується на основі кредитів підприємствам, організаціям, окремих особам.

Зростання швидкості обігу грошей зумовлене:

1. активним втручанням держави в процес відтворення капіталу, посиленням одержавлення кредитно-фінансової сфери і розвитком кредитної системи, вдосконаленням безготівкових платежів;

2. широким впровадженням чеків;

3. розвитком функцій комерційного банківського кредиту;

4. збільшенням поточного споживчого кредиту;

5. впровадженням ЕОМ.

   33. Інфляція, її ознаки та типи.

Інфляція - це складний процес, який проявляється в систематичному переповненні каналів грошового обігу масою надлишкових грошей, що веде до їх знецінення на шкоду більшості населення, інфляція - це процес підвищення загального рівня цін в країні.

Це явище відоме ще з IV - III ст. до н.е., коли грошовим товаром у світі стає срібло. З XVI до останньої третини XIX ст. інфляція виникала лише під час війн та повоєнної розрухи. На рубежі XIX - XX ст. інфляція набула постійного та загального характеру майже в усіх розвинутих країнах.

причини:

- монополістичні тенденції в економіці;

- крах золотого стандарту;

- надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу;

- підвищення цін;

- диспропорції в народному господарстві;

- кризові явища в валютно-фінансовій системі.

Деякі з цих причин пояснюють інфляцію і в Україні (як і в інших країнах колишнього СРСР). Але крім них тут спрацьовують і інші причини:

- тотальне одержавлення економіки (державна економіка);

- глибока деформація основних пропорцій народного господарства (насамперед співвідношення між групою “А” і групою “Б”);

- надмірна мілітаризація економіки;

- монополізація економіки;

- необдумана політика лібералізації цін;

- дотація державною нерентабельних підприємств, колгоспів;

- руйнування старої грошово-кредитної і фінансової системи;

- запізніле формування нової;

- надмірний податковий прес;

- популістські постанови Верховної Ради у 1992 - 1993 рр.;

- наявність маси посередників між виробниками і споживачами;

- зростання цін на імпортні товари та послуги;

- доларизація економіки;

- структурні світові кризи.

три види інфляції:

1. “повзуча” - щорічне зростання цін до 5 %;

2. “галопуюча” - щорічне зростання цін на 10 % і більше;

3. “гіперінфляція” - ціни зростають щоденно на 1 - 2 %.

В Україні у 1993 р. ціни зростали щомісяця на 170 %, що свідчило про супергіперінфляцію.

Деструктивні наслідки інфляції полягають у наступному:

1. розбалансування економічної рівноваги;

2. перелив капіталу з сфери виробництва у сферу обігу;

3. зниження реагтьних доходів населення; посилення спекуляції, тіньового бізнесу;

4. криза державних фінансів;

5. натуралізація обміну;

6. послаблення зовнішньоекономічних позицій країни;

7. загострення соціальних конфліктів.

Далі розглянемо три методи стабілізації грошового обігу:

1. нуліфікація - знецінені грошові знаки анулюються (при супергіперінфляції),

2. ревалоризація - повернення попередньої купівельної сили грошовим знаким шляхом вилучення зайвих грошей (при незначній інфляції);

3. девальвація зниження обмінного курсу (ціни) однієї країни до грошової одиниці іншої (протилежна ревальвації).

два способи регулювання інфляційного процесу;

1. кейнсіанський - розширення впливу держави на економіку, підвищення її регулюючої ролі в кредитно-відсотковій політиці;

2. монетаристський - самоусунення держави з економічного життя, відмова від дотацій на соціальні погреби.

Економіка України не може прямо запозичити ці методи, але окремі елементи варто використати (відсотки за кредит, регулювання зайнятості, валютний та грошовий обіг).