24.Теорії вартості, їх основні положення.

теорія трудової вартості. Ця теорія була започаткована ще класиками політичної економії - Адамом Смітом і Давидом Рікардо. Згодом вона розроблялась Карлом Марксом і його прихильниками.

Однак у сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як “корисність”, “цінність” та “рідкість” товару.

У класиків споживна вартість - це корисність товару взагалі, безвідносно до потреб конкретної людини. Корисність у неокласиків, на відміну від споживної вартості, поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної конкрет ної людини (корисність хліба різна для ситої і голодної людини).

Люди, купуючи товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідуумом подають як цінність, тому для них цінність - категорія суб’єктивна: цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб’єктивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості.

Отже, цінність є водночас функцією витрат праці і функцією корисності. Поєднання вартості й цінності та їх суспільне визнання відбивається в ціні, яку можна вважати формою грошового вираження вартості й цінності товару.

З позицій неокласиків цінність благ залежить також і від їхньої рідкості. тобто від жагучості потреб та рідкості благ, які здатні ці потреби задовольняти Рідкість - характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.

В економічній науці існує кілька теорій вартості, в тому числі: факторів (витрат) виробництва, попиту і пропозиції, трудової вартості, граничної корисності.

Теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за витратами на їхнє виробництво. Теорія попиту і пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну. Теорій трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво. Теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.

В економічній науці розуміння категорії вартості значною мірою формувалося під впливом двох найпоширеніших теорій: класичної теоріі( трудової вартості та маржиналістської теорії граничної корисності. Представники трудової теорії вартості визначили вартість товару за витратами суспільно необхідної праці, а теорії граничної корисності - за ступенем корисності речі для споживача. Гранична корисність - додаткова корисність, яку отримує споживач від додаткової одиниці товару чи послуги.

Однак об’єктивний аналіз дає підстави для висновку, що вартість виступає результатом поєднання в товарі двох чинників - витрат праці і його корисності.

25Закон попиту і пропозиції.

Термін “попит” в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб’єкт здатний оплатити. випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни. Збільшення ціни на будь-який товар зумовить зменшення величини попиту на нього, а зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту.

Цей зворотний причинно-наслідковий зв’язок між ціною товару і величиною попиту є законом попиту.

Закон попиту виявляється через економічну поведінку споживача, який готовий купити більше товару за нижчою ціною:

1. дохід споживача завжди обмежений;

2. кожна наступна одиниця товару приносить менше задоволення, ніж попередня;

3. ефект доходу (зниження ціни на споживчі товари рівнозначне зростанню доходу);

4. ефект заміщення (замінити споживання дорожчих товарів дешевшими).

Розрізняють індивідуальний (попит окремого споживача) та ринковий (сума індивідуальних попитів, які пред’являються кожним споживачем при різних цінах) попит.

Найважливішим чинником, що визначає обсяг попиту, є ціна. Але діють і нецінові чинники попиту:

1. кількість покупців;

2. доходи споживачів;

3. очікування споживачів на зростання цін у майбутньому;

4. ціни на супутні товари (зростання цін на олію скорочує на неї попит, н зростає попит на маргарин);

5. місткість ринку;

6. кліматичні умови.

Пропозиція - це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу.

Сталий причинно-наслідковий зв’язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції.

Зміст закону пропозиції полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок.

Із визначення випливає прямий зв’язок між ціною і пропозицією. Пропозиція, як і попит, набуває форми не тільки індивідуальної, а й ринкової пропозиції.

На пропозицію впливає не лише ціна, а й нецінові фактори:

1) технологічний прогрес;

2)зміна цін на ресурси;

3)зміна цін на споріднені товари;

4)змінну бюджетно-податковій політиці;

5)очікування підприємців (оптимістичні чи песимістичні).

26. Сутність та класифікація цін в умовах ринкової економіки.

Інтереси покупців і продавців протилежні, але порозуміння між ними досягається шляхом формування ринкових цін, які є фактичною ціною, що встановлюється відповідно до попиту і пропозиції.

Ринкова ціна не може опускатися нижче граничної мінімальної, по якій продавці готові продавати. Вона веде до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, що відтворює стимули економічних суб’єктів (і виробляти, і купувати). Утворюється ціна рівноваги. Ціна рівноваги означає, що покупці зорієнтовані продовжувати здійснювати закупівлю товарів у тих обсягах, у яких виробники погоджуються продовжувати постачати їх на ринок.

Якщо вся система цін виявляється у стані рівноваги, тоді настає загальна рівновага ринку, але це скоріше теоретична абстракція, бо в реальному житті така економічна ситуація виникає лише подекуди і дуже швидко порушується.