21. Товар та його властивості.

товар - це продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку, для продажу.

Очевидно, що речі самі по собі не є товарами. Вони стають ними лише тоді, коли люди вступають у відносини між собою. Перетворення речей на товари відбувається лише при певних мінових відносинах.

Благо - все те, що здатне задовольнити людські потреби, наприклад, плоди природи, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають її інтересам, цілям та прагненням. Блага поділяються на економічні та неекономічні.

Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло).

Економічні блага - це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості. Економічні блага дуже різноманітні. Вони поділяються на:

1. матеріальні і нематеріальні;

2) особисті і суспільні;

3)прямі (споживчі) і непрямі (виробничі);

1. довгострокові (багаторазового використання) і короткострокові (одноразового використання);

2. теперішні і майбутні;

3. взаємозамішовані і взаємодоповнюючі.

Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває Форми товару.

Найважливішими характеристиками товару є його споживна вартість і вартість.

Споживна вартість - це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.

Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживну вартість, а суспільну споживну вартість, тобто є споживною варті сію для інших.

За способом споживання або використання людьми споживні вартості поділяються на три основні види:

1. предмети споживання - це речі, які задовольняють потреби людей безпосередньо як життєві матеріальні та духовні блага (продукти харчування, взуття, одяг, книги);

2. засоби виробництва - це речі, які задовольняють потреби людей опосередковано, шляхом використання їх Д^ля виготовлення необхідних предметів, споживання або послуг (виробни⁴' будівлі, машини, сировина, паливо);

3. послуги - це своєрідна споживна вартість, своєрідність якої полягає в наступному:

а) не має речової форми (наприклад, транспорт);

б) корисний ефект (перевезення людей транспортом);

в) оскільки не має речової форми, то ¹¹ не можна накопичувати, але залишає матеріальний слід (пасажири перевезені» хворі - вилікувані, неграмотні

нацмені).

Оскільки споживна вартість має різні властивості то споживну вартість логічно називати Фактором товару.

Споживна вартість має дві сторони, які дозволяють виявити зв’язок між властивостями товару й потребами людей:

1. вся сукупність властивостей товару (фізичні, хімічні, біологічні, тоОі природні властивості);

2. відношення властивостей товару до потреб людини (матеріальні і духоїші, тобто суспільні властивості).

Споживна вартість - це перша властивість товару. Другою властивість товару є вартість товару.

Вартість товару - це уречевлена в товарі суспільна праця виробники Вартість - категорія суспільна. Вона проявляється тільки на ринку, тільки у взаємовідносинах між суб’єктами ринку з приводу купівлі - продажу товару.

Відомі такі форми вартості:

1. проста або випадкова - вартість одного товару виражається тільки у вартості якогось одного товару;

2. повна, або розгорнута - окремий товар починає виражати свою вартість не и якомусь єдиному товарі, а в цілому ряді інших товарів;

3. грошова форма вартості - всі товари постійно виражають свою вартість тільки в одному товарі.

величину вартості товару вимірюється кількістю робочого часу, затраченого на його виготовлення.

Але ж різні товаровиробники витрачають на виготовлення одного й того ж товару різну кількість праці, робочого часу. Вартість вимірюється не індивідуальним, а суспільно-необхідним робочим часом (СНРЧ). СНРЧ - це такий час, який є необхідним для виготовлення певної споживної вартості за наявних суспільно-нормативних умов виробництва та при середньому в даному суспільстві рівні вмілості й інтенсивності праці.

Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття - мінової вартості.

Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якій споживні вартості одного роду обмінюються на споживні вартості іншого роду.

21. Двоїстий характер праці, втіленої в товар.

Двоїста природа товару (споживна вартість і вартість) породжена двоїстим характером праці товаровиробника. З одного боку, праця - це процес створення певного корисного продукту або послуги, що неминуче пов’язано з конкретною спеціалізацією робітника, конкретними умовами виробництва, засобами й предметами праці.

Праця, затрачена в певній корисній формі, результатом якої є певна споживна вартість, називається конкретною працею.

З іншого боку, праця - це процес затрат людської робочої сили: м’язів, мозку, нервів, тобто якісно однорідних природних сил, незалежно від того, що працівник виготовляє. Такі затрати характеризують працю з кількісного боку й не торкаються її конкретної форми. Тобто, ці затрати виступають як праця взагалі, вони присутні при будь-якій роботі, незалежно від професії працюючого.

Праця товаровиробників, взята як затрати людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, називається абстрактною працею.

На відміну від конкретної праці, яка існує при будь-якій суспільній формі виробництва й тому є вічною категорією, абстрактна праця - історично- визначена форма суспільної праці, властива лише товарному виробництву, проявляється в обміні. Конкретна ж праця зовні виступає як індивідуальна, приватна.

21. Закон вартості та його функції.

Закон вартості є законом функціонування і розвитку товарного виробництва. Цей закон регулює зв’язки між товаровиробниками, а також розглядає і стимулює суспільну працю в умовах товарного виробництва.

Закон вартості - це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Закон вартості відповідає як теорії трудової вартості, так і теорії граничної корисності. Закон вартості діє через відхилення цін від вартості. Коливання цін є механізмом дії закону вартості.

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції:

1. регулює пропорції суспільного виробництва;

2. стимулює розвиток продуктивних сил;

3. обумовлює диференціацію товаровиробників.

Закон вартості через ринковий механізм цін забезпечує визначення кордонів, які відділяють економічно доцільне виробництво від недоцільного, і тим самим регулює пропорції суспільного виробництва.

Закон вартості виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил, спонукаючи товаровиробників вводити нову техніку і вдосконалювати методи організації виробництва.

Закон вартості спричиняє диференціацію, розшарування товаровиробників, тобто збагачення одних і банкрутство інших. Завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств.

У класичному вигляді цей закон діяв лише в умовах простого товарного виробництва. Однак основні його риси притаманні й сучасній ринковій економіці, у якій суттєво зросла роль держави стосовно регулювання ринкових процесів.