Підготовчий період виробничого навчання

|навчання|

Виділення даного періоду виробничого навчання|навчання| весь­ма| умовно.

По-перше, цей період навчання|навчання| охоплює ті етапи учбового процесу, коли учні освоюють первинні|початкові| ос­нови| професії (учбові одиниці): трудові прийоми і опера­ции| — при операційно-комплексній системі виробничого навчання|навчання|; види робіт і відповідні ним прийоми — при пред­метно-технологической| системі; функції робітника|робітник-трелювальника|, фахівця|спеціаліста|, виробничі ситуації і складові їх прийоми — при про­блемно-аналитической| системі і тому подібне|тощо|

По-друге, цей період навчання|, його етапи не мають чітко певного місця в учбовому процесі з точки зору|з погляду| часу проведення. При організації процесу виробничого навчання|навчання| по будь-якій системі освоєння основ професії в різних варіантах поєднується|сполучається| з|із| виконанням учбово-виробничих робіт комплексного характеру. Всі ці етапи навчання|навчання| об'єднують типовість організації і методики проведення занять, що і є причиною виділення підготовчого| періоду виробничого навчання|навчання|.

Основні завдання|задачі| навчання|навчання| трудовим прийомам і операціям

Розглядаючи|розглядувати| ці завдання|задачі|, не слід диференціювати окремо| завдання|задачі| навчання|навчання| прийомам і завдання|задачі| навчання|навчання| операціям, оскільки|тому що| трудові прийоми і операції, як правило, вивчаються спільно, в рамках|у рамках| одного уроку, маючи на увазі, що трудовий прийом є складовою| частиною|часткою| трудової операції, функції, способу виконання певного вигляду|виду| роботи.

Враховуючи це, завдання|задачі| виробничого навчання|навчання| в підготовчий| період виробничого навчання|навчання| самі мінімальні|. Ці головні|чільні| завдання|задачі| навчання|навчання| визначають специфіку методи­ки| і організації процесу навчання|навчання| в підготовчий період:

• навчити (сформувати первинні|початкові| уміння) учнів пра­вильно| виконувати основні трудові прийоми і способи вивчаємої| операції;

• навчити (відпрацювати|відробляти| способи виконання дії) учнів правильно, раціонально, якісно виконувати опе­рацію| (вигляд|вид| роботи, функцію; ситуацію), що вивчається, в різних її різновидаї| і варіантах вживання|застосування|.

Ввідний інструктаж

Як наголошувалося вище, ввідний інструктаж — це елемент організованої| (зовнішньою) структури уроку виробничого навчання|. З точки зору|з погляду| дидактичної структури уроку ввідний інструктаж включає три основні елементи: цільову установку, актуалізацію знань і досвіду|досліду| учнів, створення|створіння| орієнтованої| основи дій учнів. Ці типові елементи уроку мо­жуть| чергуватися, але|та| наявність їх на кожному уроці обов'язково.

На уроці по вивченню трудових прийомів і операцій ввідний інструктаж найдоцільніше проводити фронтально. Тривалість інструктажа залежить від місця теми в спільному|загальному| процесі виробничого навчання|навчання|, її змісту|зміст|, від місця уроку в сис­темі| уроків по темі. Середня тривалість такого ввідного інструктажа — 30—35 мін, але|та| не більш за одну годину.

Для ввідного інструктажа на уроках при вченні|навчанні| учнів трудовим прийомам і операціям характерна наступна|слідуюча| типова послідовність:

• повідомлення|сполучення| теми і мети|цілі| уроку (цільова установка);

• перевірка знань і умінь учнів за матеріалом, пов'язаним з матеріалом майбутнього|прийдешнього| уроку (етап актуалізації);

• пояснення і демонстрація трудових прийомів і способів виконання| операції, що вивчається, способів самоконтролю | роботи, що виконується;

• розбір документації письмового інструктажа; розбір технічних вимог до учбово-виробничим роботам;

• розгляд можливих типових помилок, труднощів|утруднення|, де­фектів|, способів їх запобігання|попереджати| і усунення;

• пояснення і демонстрація способів організації робочого місця, правил безпеки праці;

• перевірка засвоєння учнями матеріалу ввідного інструктування|;

• пробне виконання учнів прийомів і способів виконання| операції, що вивчається;

• видача завдань|задавань| учням і розподіл їх по робочих місцях.

Стосовно цієї типової схеми-структури ввідного інструктажу| розглянемо|розглядуватимемо| організацію і методику його проведення.

Цільова установка на урок. Цільова установка — це не стільки повідомлення|сполучення|, що повинні зробити учні, скільки роз'яснення, для чого це робитиметься|чинитиме|, чому вони навчаться, наскільки просунуться в освоєнні професії. Цільова установка повинна створити у учнів|б| певну мотивацію майбутньої|прийдешньої| діяльності, збудити|порушувати| їх інтерес, стимулювати пізнавальну і трудову активність.

У числі ефективних методичних прийомів створення|створіння| такої цільової установки можна назвати|накликати| такі, як створення|створіння| ситуації но­визны| технічних вирішень виробничих завдань|задач| на основі умінь, які учні придбають|набудуть| на уроці; організація бесід по найбільш раціональному використанню устаткування|обладнання|, оснащення, інструментів і пристосувань, виконанню вправ по відробітку| трудових прийомів, що вивчаються, і операцій.

Актуалізація знань і досвіду учнів.

Будь-який процес навчання дає очікуваний ефект лише тоді, коли учні сприймають і засвоюють нове, спираючись на раніше засвоєне, відпрацьоване, коли нове є його продовженням, розвитком, коли в свідомості учнів наведені містки тим часом, що вони знають і уміють, і тим, що їм належить взнати, освоїти. Такий етап включення знайомого, вивченого в процес засвоєння нового називають актуалізацією.

На уроках виробничого навчання при вивченні трудових прийомів і операцій актуалізація знань і досвіду учнів зазвичай проводиться у формі опитуваннявання учнів на початку ввідного інструктажа за матеріалом спеціальних предметів і минулих уроків виробничого навчання, пов'язаному з змістом майбутньої роботи, хоча можуть застосовуватися і інші способи актуалізації: повторення майстром необхідних теоретичних відомостей (особливо в тих випадках, коли опитуваннявання учнів показав слабкі їх пізнання), демонстрація відеофрагментів з відповідними поясненнями, проведення попередніх вправ, розбір виконаних учнями домашніх завдань і тому подібне Але основний спосіб актуалізації — опитуваннявання учнів з коментарями їх відповідей. Мета такого опитуваннявання не стільки в тому, щоб перевірити знання учнів (хоча це теж поважно), скільки в забезпеченні можливостей вживання цих знань з практики, ув'язці теорії і практики. Тому питання для такої ув'язки-перевірки повинні мати по перевазі практичну, прикладну спрямованість. Наприклад, при вивченні просторової розмітки (слюсарні роботи) характерними питаннями можуть бути наступні.

Що таке розмічальна і установча бази? У чому їх різниця? Коли установча база може бути розмічальною?

Заготівка|заготівля| зовсім не відпрацьована. Яку поверхню слід приймати за установчу базу?

Що є розмічальною базою в|біля| заготовок з|із| циліндровою частиною|часткою|?

Питання теоретичного характеру для опитування|опитування| в порядку|гаразд| актуа­лізації| знань учнів на уроках виробничого навчання|навчання| не типові.

Найбільший ефект з точки зору|з погляду| актуалізації знань і досвіду|досліду| учнів, розвитку кмітливості, «кмітливість» мають «продуктивні» питання, питома вага яких повинна наростати поступово, у міру накопичення учнями досвіду|досліду|.

В цілях актуалізації накопиченого практичного досвіду|досліду| учнями| на уроках, де продовжуватиметься|триватиме| винавчання теми, доцільно| пропонувати учням повторити, відтворити прийоми і способи виконання операції, вивчені і відпрацьовані на минулих| уроках. Важливо також ставити перед учнями питання, що вимагають| вживання|застосування| загальноосвітніх знань для обгрунтування фізичного сенсу|змісту| дій, що вивчаються, процесів, явищ: на обгрунтування хімізму процесу; на виконання розрахунків і тому подібне|тощо| Це багато в чому сприяє розвитку в|біля| учнів інтересу до глибокого винавчання цих предметів, формування у них взаємозв'язаної системи знань, зв'язку теорії і практики.

Актуалізація знань і досвіду|досліду| учнів характерна не лише|не те що| при проведенні ввідного інструктажа. В процесі вправ учнів майстер|мастер-штамп| постійно стимулює учнів до використання знань, обгрунтуванню відпрацьовуваних|відробляти| трудових прийомів і спо­собів|, сам дає необхідні роз'яснення, застосовує і інші способи ув'язки відомого, відпрацьованого з|із| тим, що вивчається, відпрацьовується|відробляє| на уроці. Таким чином, етап актуалізації слід| розуміти і реалізовувати широко, як крізний структур­ний| елемент уроку.

Створення орієнтовної основи дій учнів (ООД).

На уроках в підготовчий період навчання це забезпечується перш за все шляхом особистого показу і пояснення майстром трудових прийомів і способів виконання операції, що вивчається на уроці, або її частини. Орієнтовна основа дій учнів при цьому будується, як правило, репродуктивно, за принципом «роби, як я», що цілком закономірно, бо на кожному уроці перед учнями стоїть завдання освоїти щось нове, невідоме. Все це ще раз підкреслює виняткову важливість уміння майстра педагогічно грамотно, яскраво і доступно здійснювати особистий показ трудових дій.

Готуючись до показу прийомів і способів виконання трудових дій, слід відібрати лише|тільки| ті прийоми і способи виконання| учбово-виробничих робіт, які для учнів на дан­ому| уроці є новими. Раніше освоєні трудові прийоми і способи, які застосовуватимуться в процесі вправ на уроці, демонструватимуть немає необхідності, треба лише|тільки| переконатися|, що учні уміють їх виконувати.

Певну особливість представляє|уявляє| проведення цієї час­тини| ввідного інструктажа за наявності у майстра карти|мастер-штампу| інструкції|. Необхідно так організувати свою діяльність, щоб|аби| карта органічно була включена в процес інструктажа.

Ефективність ввідного інструктажа багато в чому залежить від правильного використання наочних посібників і технічних засобів навчання. Ними слід керуватися при використанні цих засобів на уроці. При проведенні інструктажа учням важливо повно і раціонально використовувати підготовлені засоби навчання. На жаль, нерідко буває так, що майстер — сам по собі, а посібники — самі по собі.

Наступний елемент ввідного інструктажу — розгляд можливих типових помилок, труднощів, дефектів, способів їх запобігання і усунення. Це важливий чинник реалізації однієї з найважливіших дидактичних цілей цього періоду виробничого навчання — навчити учнів правильному і якісному виконанню трудових прийомів, що вивчаються, і способів. Тут слід особливо підкреслити три моменти.

По-перше, звертаючи увагу учнів на помилки і дефекти в роботі, які найчастіше допускаються в процесі вправ, майстер|мастер-штамп| не повинен показувати, як «виглядають» ці помилки (а якщо і показувати, то в різкому контрасті з|із| правильними трудовими при­йомами|). Інакше учні не маючи ще достатнього досвіду і не розібравшись, що правильно, а що неправильно, не­рідко| починають|зачинають| виконувати трудові прийоми так, як показав майс­тер|, ілюструючи помилку.

По-друге, мистецтво майстра|мастер-штампу| при проведенні ввідного інст­руктажу| полягає в тому, щоб|аби| зміст|зміст| і методика його були на­правлені| перш за все|передусім| на запобігання|попереджати| можливим помилкам, труднощів|утруднення|, дефектів в роботі учнів, а не лише|тільки| на їх вказівки| і аналіз. Це одна з найважливіших вимог до інструктування| учнів.

По-третє, у міру накопичення досвіду|досліду| учнів їх все більше і більше слід залучати|приваблювати| до самостійного аналізу можливих| помилок і труднощів|утруднення|, пошуку шляхів|колій| їх запобігання|попереджати| і усування|. Цій лінії в тактиці і стратегії педагогічної діяльності майстер|мастер-штамп| повинен дотримуватися на всіх етапах виробничого| навчання|навчання|.

При розгляді питань організації робочого місця, підготовки до роботи, правил безпеки важливо поряд з вказівками «що робити» дати учням чіткі рекомендації «як робити»,,чому так, а не інакше», щоб учні сприймали не лише усні вказівки майстра, але і наочно уявляли, як повинно це робитися насправді і чому. Кращою ілюстрацією правильної організації і порядку на робочому місці має бути робоче місце майстра.

Не менше значення має виховання в|біля| учнів звички правильно організовувати свою працю, містити|утримувати| в порядку|гаразд| і чистоті своє робоче місце. Відомо, що багато «секретів» професійної| майстерності висококваліфікованих робітників|робітник-трелювальників|, фахівців|спеціалістів| полягають саме у відмінній організації праці і робітничого|робітник-трелювальника| мес­ця|. Необхідно, щоб|аби| учні це твердо знали і завжди додержувались| встановлених|установлених| правил і вимог. Корисні звички, як правило, формуються шляхом багатократних|багаторазових| повторень. Тому майстер|мастер-штамп| має завжди бути гранично вимогливим в питаннях організації праці і робочого місця учнів.

Виховуючи в|біля| учнів акуратність, сумлінність, відповідальність|, привчаючи їх до порядку|ладу| і чіткості в роботі, майстер|мастер-штамп| тим самим виховує у них ці якості в ширшому зрозумінні|: якщо учень акуратний в роботі, він акуратний і в побуті; по­рядок| і чіткість в роботі привчають його до порядку|ладу| і логічності в мисленні.

Важливий|поважний| структурний елемент ввідного інструктажа -закреплення| і перевірка засвоєння учнями матеріалу інструк­тажу|. Зазвичай|звично| це здійснюється у формі|у формі| опитування|опитування| учнів. Причому він носить суто прикладний, практичний характер. Майстер|мастер-штамп| може запропонувати учням відтворити показані трудові прийоми і способи виконання операції, що вивчається, повторити і обгрунтувати правила їх виконання, показати способи контролю роботи, повторити правила безпеки організації і утримання| робочого місця і тому подібне.|тощо|

На таку перевірку не слід жаліти часу, особливо при первинному вивченні нових трудових прийомів і способів. У завершальну бесіду слід залучати можливо більшу кількість учнів, особливо «слабких», малоактивних, варіюючи трудність і складність питань. І лише переконавшись, що більшість учнів можуть досить успішний почати вправи, можна давати дозвіл приступити до роботи на робочих місцях. Якщо такої упевненості немає, ввідний інструктаж не можна вважати закінченим, майстер зобов'язаний знову пояснити і показати те, що не сприйняте учнями і, можливо, не один раз, поки мета ввідного інструктажа не буде досягнута. Така об'єктивна логіка учбового процесу. Майстер не має педагогічного права прирікати учнів на освоєння трудового процесу методом «проб і помилок», розраховуючи на те, що в процесі вправ він зможе внести корективи, надолужити прогаяне. Це практично неможливо, оскільки на уроці майстер може приділити що кожному учню не більше 6-8 хвилин.