4.4 Розрахунок поточних витрат під час експлуатації виробу

При придбанні нового виробу до складу капітальних витрат підприємства (формула (18)) – споживача включають єдиночасні витрати, пов’язані з придбанням та монтажем виробу, а також супутні витрати

К = К_п + К_с, (18)

де К- капітальні витрати, грн;

К_п- витрати на придбання виробу, грн;

К_с- супутні витрати, грн.

Єдиночасні витрати на придбання виробу визначаються за формулою (19)

К_п = Ц + ТЗВ, (19)

де Ц - ціна виробу, грн;

ТЗВ - транспортно-заготівельні витрати, грн.

К_{п баз} = 332 + 26,56= 358,56 грн

К_{п пр} = 298,05 + 23,84 = 321,89 грн

Супутні витрати – це витрати на демонтаж старого обладнання, монтаж та налагоджування, здавання до експлуатації нового виробу.

Розмір супутних капітальних витрат визначається у відсотках від єдиночасних витрат на придбання виробу (за умов проектування 10%) як для проектного виробу, так і для аналога.

К_с.баз = 358,56 × 0,1 = 35,86 грн

К_с.пр = 298,05× 0,1 = 29,81 грн

Отримані результати зводяться до таблиці 24.

Таблиця 24 – Капітальні витрати споживача

Найменування витрат	Розмір витрат, грн
	базовий	проектуємий
Прямі капітальні витрати	358,56	321,89
Сукупні капітальні витрати	35,86	29,81
Разом	394,42	351,70

До складу поточних витрат при використанні нового виробу входять:

- заробітна плата обслуговуючого персоналу з нарахуваннями;

- амортизаційні відрахування;

- витрати на спожиту електроенергію;

- витрати на ремонт;

- витрати на допоміжні матеріали

Заробітна плата визначається за формулою (20)

, (20)

де Ч_об - чисельність обслуговуючого персоналу, люд;

Т_об - час обслуговування, год;

Т_год - годинна тарифна ставка робітника, що обслуговує виробництво, грн;

Н_д – норматив додаткової заробітної плати, (10…25%);

Н_відр – норматив відрахувань ЄСВ, %

Чисельність обслуговуючого персоналу базового та нового варіантів приймаються в кількості 1 особи

Амортизаційні відрахування визначаються за формулою (21)

, (21)

де С_поч – початкова вартість виробу, грн;

С_лік – ліквідаційна вартість виробу (дорівнює нулю), грн;

Н_а – норма амортизації, 20% за умов проектування (для проекту та аналога).

Витрати на енергію, що споживається, розраховуються за формулою (22)

S_ел = W × Т_д × Т_ел, (22)

де W – потужність, що споживається, кВт-год;

Тд – дійсний фонд часу роботи виробу на протязі року, год.

Т_д = 365×8 = 2920 год.

Дійсний фонд часу роботи приймається однаковим для проекту та базового варіанту.

S_ел.баз= 0,120 × 2920 × 0,87 = 304,85 грн

S_{ел.проект} = 0,100 × 2920 × 0,87 = 254,04 грн

Витрати на ремонт визначаються за формулою (23)

В _рем = С_поч × Н_рем, (23)

де Н_рем - норматив витрат на ремонт (для базового варіанту та для проекта він однаковий, дорівнює 15% ).

В _{рем.баз} = 332 × 0,15 = 49,80 грн

В _{рем.проект} = 298,05 × 0,15 = 44,71 грн

.

Витрати на допоміжні матеріали визначаються за формулою (24)

В _доп = С_поч × Н_доп , (24)

де С_поч – початкова вартість виробу, грн;

Н_доп – норматив витрат на допоміжні матеріали (для проекту та базового варіанта він складатиме 2% вартості технічних засобів).

В_{доп.баз} = 332 × 0,02 = 6,64 грн

В_{доп.проект} = 298,05 × 0,02 = 5,96 грн

Усі розрахунки по витратам за весь час (за рік) експлуатації наводяться в таблицю 25.

Таблиця 25– Річні поточні витрати при використанні прибору

Види витрат	Одиниця виміру	Витрати, грн
		базовий	проект
Заробітна плата обслуговуючого персоналу	грн	735,60	572,14
Амортизаційні відрахування	грн	66,40	59,61
Витрати на спожиту електроенергію	грн	304,85	254,04
Витрати на допоміжні матеріали	грн	6,64	5,96
Витрати на ремонт	грн	49,80	44,71
Разом	грн	1163,29	936,46

У більшості випадків визначити вартісну оцінку під час випуску та запровадженні нового виробу досить складно, тому розрахунок економічного ефекту зведено до розрахунку зниження витрат на виробництво та експлуатацію виробу, що проектується, у порівнянні з аналогом.

Річний економічний ефект визначається за формулою (25)

Е_р = В_{р ан} – В_{р пр} , (25)

де Е_р – річний економічний ефект, грн,

В_рбаз, В_{рпроект} – витрати річні на виробництво та експлуатацію аналога та виробу, що проектується, відповідно, грн.

В_р = В_екс + ( Е_н + К_р) × К, (26)

де В_екс - річні експлуатаційні витрати, грн;

Е_н = 0,15 –норматив ефективності капітальних вкладень;

К_р- коефіцієнт реновації (для терміну служби 5 років Кр = 0,1638), для аналогу та проекту однаковий;

К – капітальні витрати споживача, грн.

В_р.ан = 1163,29 + (0,15 + 0,1638) × 394,42 = 1287,06 грн

В_р.пр = 936,46 + (0,15 + 0,1638) × 351,7 = 1046,82 грн

Визначивши розміри експлуатаційних витрат для аналога та базового варіанта, розраховують річний економічний ефект від впровадження у виробництво проектного виробу.

Е р = 1287,06 – 1046,82 = 240,24 грн/рік

В результаті проведених розрахунків можна зробити висновок, щодо рентабельності виробу, який проектується і можливості отримання економічного ефекту в розмірі 240,24 грн/рік на один виріб.

5 ОХОРОНА ПРАЦІ

5.1 Охорона праці при виготовленні друкованої плати

Для забезпечення безпечних умов праці робітників необхідно застосування різних прийомів та засобів захисту, створення технологій, які забезпечують оптимальні умови праці.

Згідно з Законом України «Про охорону праці» розроблені і введені в дію правила техніки безпеки, санітарії, норми, положення, інструкції, дотримання яких забезпечує безпеку виробничого середовища, трудового процесу, виробничого устаткування.

Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно гігієнічних та лікувально – профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я, працездатності людини в процесі праці.

При виконанні технологічних процесів виготовлення друкованих плат можуть виникнути наступні небезпеки і шкідливості:

• поразка електричним струмом;

• вибухо- і пожежонебезпека;

• термоопік;

• хімічний опік;

• небезпека травмування механічним устаткуванням;

• поразка шкірних покривів і отруєння;

• шум;

• вібрація;

• світловий вплив газорозрядних ламп.

Більшість матеріалів і речовин, застосовуваних при виготовленні друкованих плат, є небезпечними для здоров'я і життя людини. Шкідливі речовини і їхні пари можуть проникати в організм людини через органи подиху, шкіру і травний тракт.

Вдихання хімічних речовин у будь-якому агрегатному стані (газ, пари, пил) призводить до поразки верхніх дихальних шляхів і до загальнотоксичного ефекту при усмоктуванні речовин у кров. У травний тракт шкідливі речовини попадають при прийомі води, їжі і палінні на ділянках виготовлення друкованих плат.

Нагрівання розчинів веде до інтенсивного паротворення і виділення газів, що захоплюють за собою частки розчину, а це приводить до збільшення забруднення атмосфери виробничих приміщень. Крім того, при різних операціях утворюються і надходять в атмосферу проміжні речовини, що можуть відноситися до речовин 1-го класу небезпеки. Так, хлоровані вуглеводні (трихлоретилен, тетрахлоретан) при дії на них сонячного світла чи відкритих джерел полум'я, утворюють нову речовину — газ фосген (надзвичайно небезпечний), а при реагентному методі очищення відпрацьованих вод від з'єднань ціану може утворитися хлорціан.

Добавляння кислоти в лужний ціаністий електроліт, змішування кислих і ціаністих стоків вентиляційних викидів може привести до утворення ціаністого водню.

Процеси знежирення, травлення, електрохімічної обробки і хімічного фрезерування супроводжуються виділенням парів кислот і лугів і надходженням їх у зону подиху.

Багато шкідливих речовин попадають в організм через шкіру, особливо небезпечні хромові композиції, концентровані кислоти, луги і розчинники.

У відділеннях готування електролітів завжди має місце висока концентрація пилу і парів токсичних речовин, особливо під час розпарювання матеріалів, дозування, готування розчинів, змішування сипучих компонентів і транспортних операцій.

При ціаністому мідненні і срібленні утворюються ціаністий водень, що надходить в атмосферу, у цих випадках відчувається запах мигдалю. Поява ціанідів у повітрі над ваннами - результат віднесення дрібних крапельок електроліту пухирцями газів (водню і кисню), що виділяються на електродах при електролітичній дисоціації, а також випару розчинів. Ціаністий водень утворюється в результаті контакту ціаністого розчину з вуглекислотою. У ваннах оксидування виявляються пари лугу, у ваннах декопірування - пари соляної кислоти, у ванні освітлення алюмінію азотною кислотою - оксиди азоту, у ваннах кадмування - оксиди кадмію; при нікелюванні - ціаністий водень, при хромуванні - хромовий ангідрид, при очищенні свинцевих анодів - пил свинцю.

Однією з умов забезпечення безпеки праці є потоковість виробництва відповідно до технологічної послідовності окремих операцій, передбачаючи автоматизацію і механізацію процесів, а також централізація готування електроліту. Пульти оператора автоматичних ліній із програмним керуванням повинні бути віддалені від ванн на визначену відстань, що виключає вплив на працюючих небезпечного і шкідливого виробничих факторів.

При неможливості автоматизації процесів повинна бути забезпечена комплексна механізація окремих операцій - підготовчих, транспортних, фінішних, зокрема, завантаження плат у ванни і їхні вивантаження.

Застосування ручних робіт припустимо при відсутності в технологічному процесі речовин 1 і 2 класів небезпеки і з використанням засобів колективного й індивідуального захисту працюючих.

Особлива увага повинна бути приділена заміні токсичних речовин менш токсичними чи нетоксичними, заміні шкідливих операцій менш шкідливими. Так, використання присадок і інгібіторів дозволяє знизити витрати на вентиляцію, а також значно зменшити виділення парів кислоти з поверхні гальванічних і травильних ванн (дзеркало ванни покривається шаром піни).

Усі робочі місця повинні бути обладнані витяжною вентиляцією, а працюючі застосовувати засоби індивідуального захисту органів дихання, очей і шкірних покривів.