2.2.3. Ефективність використання трудового потенціалу
Основою виробничої сили суспільства є робоча сила – персонал підприємства. Люди створюють нові й удосконалюють діючі знаряддя і предмети праці. У ринкових умовах роль трудових ресурсів істотно зростає.
Персонал – це основний постійний кваліфікований склад працівників певної галузі, організації, підприємства, установи, фірми.
Залежно від характеру виконуваних функцій виділяються такі категорії персоналу:
робітники;
спеціалісти й керівники;
службовці.
Склад працівників підприємства змінюється через об’єктивні і суб’єктивні причини, через переміщення всередині структурних підрозділів та прийом нових працівників замість вибулих. У зв’язку з цим виникають додаткові витрати на підготовку та перепідготовку нових працівників, знижується продуктивність праці, мають місце непродуктивні витрати робочого часу. Середньоспискова чисельність працівників підприємства поступово зростає – з 606 осіб у 2008 році до 734 осіб у 2010, а у 2011 році знижується до 704 осіб. Ріст за період становить 98 працівників.
Ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві виражається зміною продуктивності праці, що є результативним показником роботи підприємства, в якому відображаються позитивні сторони роботи, а також і всі її недоліки.
Продуктивність праці, яка характеризує ефективність витрат праці в матеріальному виробництві, визначається кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції. Відрізняють продуктивність живої праці і продуктивність сукупної (суспільної) праці. Перша визначається витратами живої праці (робочого часу) в даному виробництві, друга – витратами живої та уречевленої праці. При зростанні технічного прогресу частка витрат уречевленої праці збільшується, але абсолютна величина витрат живої та уречевленої праці на одиницю продукції зменшується. У цьому і полягає суть підвищення продуктивності суспільної праці.
Продуктивність праці є головним джерелом збільшення випуску продукції і підвищення добробуту народу.
У таблиці 2.8. та на рисунку 2.5. показано співвідношення між темпами росту середньорічної продуктивності праці і середньорічної заробітної плати.
З даних таблиці ми бачимо, що темп росту заробітної плати перевищує темп росту продуктивності праці, і обидва показники мають тенденцію до зниження. Це свідчить про недостатньо ефективне використання трудових ресурсів підприємства та те, що на підприємстві існує перевитрата фонду заробітної плати.
Таблиця 2.8.
Співвідношення між темпами росту продуктивності праці і заробітної плати
№ з/п |
Показники |
Значення по роках: |
|||
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
||
1. |
Виручка від реалізації продукції(робіт, послуг), тис. грн. |
50585,0 |
58066,0 |
59561,0 |
58738,0 |
2. |
Середньоспискова чисельність працівників, осіб |
606 |
695 |
734 |
704 |
|
Фонд оплати праці, тис. грн. |
11931,2 |
18112,4 |
21780,9 |
20595,2 |
3. |
Середньорічний виробіток на одного працівника, тис. грн../ людину |
83,47 |
83,55 |
81,15 |
83,40 |
4. |
Середньорічна заробітна плата одного працівника, грн. |
19688,5 |
26061,0 |
29674,3 |
29254,8 |
5. |
Темп зміни продуктивності праці |
1,14 |
1,00 |
0,97 |
1,03 |
6. |
Темп зміни середньої заробітної плати |
1,27 |
1,32 |
1,14 |
0,99 |
7. |
Коефіцієнт випередження |
0,90 |
0,76 |
0,85 |
1,04 |
Рис. 2.5. Співвідношення між темпами росту продуктивності праці і заробітної плати
Оплата праці працівників – це ціна трудових ресурсів, використовуваних у виробничому процесі. Адміністрація підприємства у своїй діяльності зустрічається з тим, що будь-який фактор, який залучається у виробництво, повинен бути оплачений. Вона купує машини і механізми, матеріали і конструкції, обладнання, транспорт і, щоб почати виробництво продукції, наймає робочу силу. Плата за працю – це і є оплата праці. З одного боку, оплата праці повинна компенсувати витрату фізичних та інтелектуальних сил працівника, з другого боку, працівник не повинен почувати себе скривдженим, порівнюючи оплату своєї праці з оплатою аналогічної праці в такій же організації (фірмі).
У таблиці 2.9. проаналізовано показники ефективності використання трудових ресурсів.
Таблиця 2.9.
Показники ефективності використання трудових ресурсів
№ з/п |
Показники |
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
Відхилення |
|
2011 до 2010 |
2011 до 2008 |
||||||
1. |
Виручка від реалізації продукції(робіт, послуг), тис. грн. |
50585,0 |
58066,0 |
59561,0 |
58738,0 |
-823,0 |
8153,0 |
2. |
Фонд заробітної плати, тис. грн. |
11918,1 |
18083,7 |
21780,9 |
20595,2 |
-1185,7 |
8677,1 |
3. |
Зарплатомісткість, грн./грн. |
0,24 |
0,31 |
0,37 |
0,35 |
-0,02 |
0,11 |
4. |
Зарплатовіддача, грн./грн. |
4,24 |
3,21 |
2,73 |
2,85 |
0,12 |
-1,39 |
Зростання показника зарплатомісткості і зменшення зарплато віддачі свідчить про недостатньо ефективне використання трудових ресурсів. Збільшення витрат на оплату праці виправдане лише в тому випадку, коли зростають обсяги виробництва, продуктивність праці, фондовіддача і рентабельність, а на досліджуваному підприємстві спостерігається невідповідність у темпах росту вказаних показників. У 2011 році порівняно з попереднім, виручка від реалізації продукції зменшилась на 1,38%, продуктивність праці зросла на 2,77% а фондовіддача зменшилась на 4,55%.