12. Мусульманська культура Плахотний д.

Релігія

Характерной особливістю мусульманской религии є монотеїзм - віра в єдиного бога, що володіє життям і волею, всезнаючого і всемогутнього творця світу.

Філософія

Виникнення арабської філософії пов'язано з діяльністю ранніх представників Калама, які займались розробкою концепцій, що виходили за рамки релігії. Основні напрямки: калам, східний арістотелізм, ісламський лібералізм, суфізм.

Наука

Найважливішими досягненнями математики стали розробки позиційної системи числення і алгебри, формування основ тригонометрії. В географії був введений метод визначення довготи. Великі успіхи були досягнуті в медицині.

Література

Література проявлялась у формі розповідей, легенд, анекдотів, притч, афоризм. Оригінальний жанр арабської прозової літератури – макама.

Архітектура

Своєрідність архітектури проявляється в культових спорудах. Світські будівлі багато в чому зберігали доїсламські традиції. Основним культовою будівлею і головним символом релігії була мечеть.

Живопис

Ісламський живопис тим, що він не знав зображень Бога. Коран ніколи не ілюструвався. Абсолютний монотеїзм Ісламу категорично заперечує можливість візуального або словесного зображення божества в якомусь конкретному виді.

Музика

Музичний розвиток проявлялвся головним чином у вигляді співу.У пошуках релігійно-культової самобутності, підкреслюючи свою відмінність, зокрема, від християнства, іслам не допускав інструментальну музику в сферу культу.

Релігійно-філософський дискурс

Політична влада церкві не належала. Патріарх Константинопольський займав підлегле положення. Християнство набуло всеосяжного характеру: стало і філософією, і основою мистецтва, і моральною доктриною. Античні традиції взаємодіяли з християнством. Античним грецьким вченням приділялася велика увага: вони вивчалися, видавалися, коментувлися. Потім верх бере догматик, і навіть містика, а в останній вік існування Візантії знову зростає популярність античних мислителів.

Освіта та розвиток наукового знання

Візантійці успадкували від античного світу класичну систему освіти. Школи носили світський характер і були загально доступними. Вивчалися література, філософія і точні науки. Мовою навчання була грецька. З поширенням християнства в великих центрах античної освіченості – Александрії, Ефесі та інших містах – стали виникати богословські академії, головною метою яких було засвоєння основних положень християнського віроучіння.

Література

У Візантії антична література була популярною. Велике розповсюдження в Х ст. отримали історичні хроніки. У Х ст. були створені видатні пам’ятки історико-енциклопедичного характеру. У візантійській літературі, як і у всій духовній сфері, особливо на ранньому етапі відобразилась боротьба традицій язичництва і християнства. До VI ст. переважають античні форми літератури: промови, епіграми, любовна лірика, еротичні розповіді. З кінця VI-поч. VII ст. зароджується нова літературна форма – церковна поезія (гімнографія). З VII по IX ст. великого розповсюдження набуває новий літературний жанр – житія святих (агіографія), які носили дидактичний характер. В ХІ-ХІІ ст. в літературі з’являються світські тенденції. Житія святих перероджуються у світську повість, героями якої стають подорожні, полководці та ін. Утверджується новий жанр – мемуари (опис подій, свідком яких був сам автор). Літургійна поезія поступається місцем епосу, ліриці, сатирі.

Образотворче та прикладне мистецтво

Візантійське мистецтво спиралося на релігійні канони і традиції. Головною особливістю мистецтва Візантії була його барвистість, пишність, святковість – в поєднанні з витонченою духовністю і християнським спіритуалізмом. Візантійське мистецтво було глибоко символічним. Таким є символізм іконопису. Специфічною формою візантійського мистецтва була мозаїка. Візантійські мозаїки були яскравими, багатобарвними, складними за композицією, багатофігурними, сюжетними. Великий розвиток у Візантії отримала книжкова мініатюра.

Архітектура

Вже в V-VI ст. візантійські зодчі переходять до нового планування міста, яке стає характерним для середньовічної Європи. В центрі міста розташовується головна площа із собором, від якої у різні боки розходяться вулиці. З цього часу з’являються багатоповерхові будинки, а з часом – резиденції знатних, багатих громадян. Найвищого розквіту сягає у Візантії церковна архітектура. У другій половині ІХ ст. у Візантії з’являється новий тип храму – хрестово-купольний.

Головні форми візантійського живопису: монументальний храмовий живопис (мозаїки, фрески), ікона, книжкова мініатюра.