27. Проаналізувати вплив російської Лютневої революції 1917р. На Україну. Охарактеризувати політику Центральної Ради до проголошення унр

8 березня (23 лютого за старим стилем) 1917 р. почалася Лютнева революція в Росії. Ситуацію використали опозиційні сили; кадети, соціал-демократи (меншовики) та есери, які створили Тимчасовий уряд. Цей уряд мав управляти Росією до скликання Установчих зборів. В опозиції до уряду залишилися більшовики, які виступали за владу Рад робітничих та солдатських депутатів.

17 березня у Києві зібралися представники різних політичних партій та заснували Виконавчий комітет. Із членів комітету 5 були українці. Тим часом революція поширювалася на всі верстви населення, перетворюючись в масовий рух, якого вже не можна було стримати в рамках старого суспільства. Із цією метою було скликано збори українських організацій та політичних партій Києва, які ухвалили сформувати Українську Центральну Раду (УЦР). Головою нового уряду обрали професора історії М.С.Грушевського.

Лідер УЦР М.С.Грушевський у той час намагався синтезувати національно-політичні гасла та домагання соціально-економічних реформ. На його думку, Україна мусила мати широку національно-територіальну автономію в російській федеративній республіці - автономію на демократичних засадах, із міцним забезпеченням національних меншостей України.

28. Політика уцр в період від проголошення унр до гетьманського перевороту

29. Зробити аналіз діяльності гетьмана п. Скоропадського

Німці розпустили Центральну Раду, а 29 квітня на з'їзді, скликаному в Києві Лігою землевласників, генерал П.Скоропадський був проголошений гетьманом України. За кілька місяців було відновлено дійовий адміністративний апарат. Гетьманщина обмінялася посольствами з багатьма країнами. У червні уклали мирний договір з Радянською Росією.

Організація війська за весь час Гетьманщини не вийшла поза межі підготовки кадрів. В червні гетьман видав наказ про організацію козацтва як окремого напіввійськового стану - на зразок донських та кубанських козацьких організацій, Але приймали у козаки лише заможних селян.

Українські політичні партії рішуче відмовилися співпрацювати з гетьманом. Дійсними панами України були німецькі окупанти і колишні царські офіцери. Голова ж Української Держави згодом був тільки декоративною фігурою без вирішального голосу в державних справах.

Режим гетьмана мав численні політичні прорахунки: 1) його компрометувала залежність від німців, які грабували Україну; 2) він був тісно пов'язаний з маєтними класами - промисловою буржуазією, банкірами, поміщиками; 3) гетьман був занадто прихильний до росіян - колишньої царської верхівки. Тому проти Скоропадського склалася широка опозиція (від націоналістів до більшовиків).

14 листопада 1918 р. гетьман призначив новий кабінет, що майже повністю складався з російських монархістів, і проголосив Акт федерації, за яким зобов'язався об'єднати Україну з небільшовицькою Росією. Того ж дня українська опозиція утворила альтернативний уряд - Директорію на чолі з давніми суперниками - В.Винниченком та С.Петлюрою - і відкрито проголосила виступ проти гетьмана. 21 листопада повстанці оточили Київ. На той час Центральні держави програли війну Антанті, і 14 грудня німці залишили Київ, забравши з собою Скоропадського.

Проіснувавши менше 8 місяців, Гетьманщина не спромоглася належним чином підійти до розв'язання двох головних питань Української революції -питання соціально-економічної реформи та національної незалежності.