102. Особливості охорони праці жінок.

Стаття 10. Охорона праці жінок зокону «про охорону праці»

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Ст.24 Конституції України закріпила рівність прав жінок і чоловіків. Рівноправність жінок у сфері трудових відносин забезпечується наданням їм рівних з чоловіками можливостей у професійній підготовці, у праці та винагороді за неї. Державна політика у сфері правового регулювання охорони праці жінок спрямована на створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу, здійснення повної продуктивної зайнятості жінок, поліпшення умов праці жінок, зниження ризику втрати здоров'я і життя.

Одним з основних заходів поліпшення умов праці жінок є їх вивільнення з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці. Система превентивних заходів передбачає технічну модернізацію робочих місць, скорочення тривалості дії негативних виробничих факторів. З цією метою існує необхідність визначення науково-технічних розробок і технологій, спрямованих на вивільнення жінок з виробництв зі шкідливими і важкими умовами праці; поетапного обмеження використання праці жінок у нічний час, виведення з нічних змін жінок, передусім тих, які мають дітей; встановлення скороченого робочого дня і неповного робочого часу незалежно від наявності дітей та їх віку.

При вивільненні жінок з виробництв із важкими і шкідливими умовами праці потребують вирішення питання щодо їх працевла-штування та адаптації у нових умовах. Реалізація державної полі-тики у цьому напрямі передбачає навчання жінок новим професіям, які не пов'язані зі шкідливими і важкими умовами праці, організа-цію спеціальних робочих місць для раціонального працевлаштуван-ня вагітних жінок згідно з медичними рекомендаціями. Поліпшення умов праці жінок можливе лише за безпосередньої зацікавленості роботодавців, що забезпечується шляхом застосування системи економічного стимулювання та надання їм пільг, у тому числі щодо сплати податків і обов'язкових платежів.

Диференціація правового регулювання охорони праці жінок зу-мовлюється фізіологічними особливостями жіночого організму, у тому числі у зв'язку з материнством. Норми, що регулюють охорону праці жінок, можна поділити на дві групи:

а)         ті, що регулюють охорону праці всіх працюючих жінок;

б)         ті, що регулюють охорону праці жінок у зв'язку з їх материнством.

Зміст додаткових гарантій прав жінок на безпечні та нешкідливі умови праці полягає у встановленні заборони застосування їх пра-ці на певних роботах, обмеження використання праці жінок на ніч-них роботах та встановлення граничної маси перенесення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 256 від 29 грудня 1993 р. затверджено «Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». Не дозволяється застосовувати працю жінок на підземних роботах, крім деяких з них, що пов'язані з ви-конанням нефізичних робіт, робіт по санітарному та побутовому об-слуговуванню.

Заборонено залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Наказом Мініс-терства охорони здоров'я України № 241 від 10 грудня 1993 р. затвер-джені «Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жін-ками». Маса вантажу, що є допустимою для підіймання і переміщення жінками, обумовлюється характером виконуваних робіт. ВстановленоТрудове право України два види гранично допустимої маси вантажу: разова та сумарна. Напри-клад, сумарна маса вантажу, який переміщується з робочої поверхні про-тягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні - 350 кг, з підлоги – 175 кг. Разовими граничними нормами піді-ймання і переміщення вантажів вважаються при чергуванні з іншою ро-ботою (до 2 разів на годину) – 10 кг, а якщо робота пов’язана з постійним підійманням і переміщенням вантажів протягом робочої зміни – 7 кг.

Згідно ст.175 КЗпП України заборонено залучення жінок до ро-боти у нічний час. Водночас встановлені виключення, що допуска-ють застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викли-кано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максимальних тер-мінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабіне-том Міністрів України. Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї. до роботи у нічний час можуть залучатися також жінки-медичні пра-цівники, робітниці підприємств харчової промисловості.

Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до:

-          нічних робіт;

-          надурочних робіт;

-          робіт у вихідні дні;

-          направляти їх у відрядження. Спеціальні гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материн-ством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають мало-літніх дітей, понад гарантії, встановлені для всіх працюючих жінок. Жінкам у зв'язку з материнством встановлюються пільги і компен-сації у сфері робочого часу і часу відпочинку.

Забороняється залучати вагітних жінок, як і будь-яких інших працюючих жінок, до роботи у шкідливих і важких умовах праці. Тому вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням серед-нього заробітку за попередньою роботою. Якщо роботодавець не може забезпечити вагітну жінку відповідною роботою, то до вирі-шення питання про надання легшої та нешкідливої роботи вона під-лягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені робочі дні. Відповідно до медичного висновку вагіт-ним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування.Тема 8. Правове регулювання охорони праці

Залучення жінок, що мають дітей віком від трьох до чотирнад-цяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлення у відрядження можливе лише з їх згоди.

Жінкам у зв'язку з материнством надано право працювати на умовах неповного робочого часу, першочергове право на надомну роботу. Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для них роботу на умовах скороченого робочого часу, встановлювати інші пільги та гарантії. Для жінок, що мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, що вклю-чаються у робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Жінкам надаються соціальні оплачувані відпустки у зв'язку з материнством:

а)  відпустка по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після (у разі ненормальних

пологів або народження двох чи більше дітей — 70 календарних днів). Працюючим жінкам, які віднесені до 1-4 категорії осіб, що

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка надається тривалістю 90 календарних днів до і 90 календарних

днів піл я пологів;

б) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

в) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 7 календарних днів (за наявності декількох підстав — 14 кален-

дарних днів).

Та відпустки без збереження заробітної плати:

а) матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

б) для здійснення домашнього догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше як до досягнення

дитиною шестирічного віку;

в) для догляду за хворою дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів.

У зв'язку з материнством для жінок встановлені пільги у порядку надання щорічних відпусток. Вони мають право на одержання відпустки повної тривалості у перший рік роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки роботи в зручний для них час, право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.Трудове право України Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустка без збереження заробітної плати надаються за за-явою жінки або осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду й оформля-ється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховується до загального стажу роботи за спеціальністю. Однак до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, даний час не зараховується.

Законодавством України забороняється звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (за наявністю медичного висно-вку – до 6 років), одиноких матерів з дитиною віком до 14 років або дитиною-інвалідом, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації. В даній ситуації допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням на іншу роботу. Обов’язкове працевлаштування зазначених категорій жінок здійснюється також у випадках звільнення їх після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається серед-ня заробітна плата, але не більше трьох місяців від дня закінчення строкового трудового договору.