44. Особливості правового регулювання праці тимчасових працівників і працівників зайнятих на сезоних роботах

Сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців. Переліки сезонних робіт затверджуються Міністерством праці і соціальних питань. Осіб, яких приймають на сезонні роботи, має бути попереджено про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу необхідно зазначити, що даний працівник приймається на сезонну роботу

Трудовий договір при прийнятті на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону. При прийнятті на сезонні роботи випробування з метою перевірки від­повідності робітника або службовця довіреній йому роботі не встановлюється.

Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні. Трудовий договір ними може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством України, а також у випадках:

а) припинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше ніж два тижні з причин виробничого характеру або скорочення робіт у них;

б) неявки на роботу безперервно протягом більш як одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності в результаті трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством України встановлено триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за робітниками і службовцями, зайнятими на сезонних роботах, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором.

Вихідна допомога робітникам і службовцям, зайнятим на сезонних роботах, виплачується в розмірі тижневого середнього заробітку, а у випадку призову або вступу на військову службу —  в розмірі двотижневого середнього заробітку.

Робітникові або службовцеві, незаконно звільненому із сезонної роботи, за рішенням чи постановою органу із розгляду трудових спорів виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. У таких самих межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за період виконання меншоплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно переведеному на іншу роботу. Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, правом на відпустку або заміну її грошовою компенсацією не користуються. Забезпечення зазначених робітників і службовців допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в установленому порядку.

Робітникам і службовцям, зайнятим на сезонних роботах, у випадках, передбачених законодавством, стаж роботи на даному підприємстві, в установі, організації підсумовується і вважається безперервним, якщо вони пропрацювали сезон повністю, уклали трудовий договір на наступний сезон і повернулися на роботу в установлений строк. Час міжсезонної перерви не зараховується до безперервного стажу роботи. У випадках, передбачених постановами Кабінету Міністрів України, робота протягом повного сезону зараховується до стажу, який дає право на пенсію, за рік роботи.

Тимчасовими робітниками й службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двохмісяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їхнє місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. Осіб, яких приймають на роботу тимчасово, необхідно попередити про це при укладенні трудового договору. В наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу зазначається, що даний працівник прий-мається на тимчасову роботу, або вказується строк його роботи. При прийнятті на роботу тимчасових робітників і службовців випробування з метою перевірки відповідності робітника або службовця дорученій йому роботі не встановлюється.

Тимчасові робітники і службовці мають право розірвати трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні. Трудовий договір з ними може бути розірвано з ініціативи адміністрації на підставах, передбачених законодавством України, а також у випадках:

а) припинення роботи на підприємстві, в установі, організації на строк більше ніж один тиждень з причин виробничого характеру, а також скорочення робіт у них;

б) неявка на роботу протягом двох і більше тижнів поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності. У разі втрати працездатності у результаті трудового каліцтва або професійного захворювання з часу встановлення законодавством СРСР тривалішого строку збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні за тимчасовими робітниками і службовцями місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш як до закінчення строку роботи за договором;

в) невиконання робітником або службовцем без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Вихідна допомога тимчасовим робітникам і службовцям виплачується в розмірі триденного середнього заробітку, а в разі призову або вступу на військову службу — в розмірі двотижневого середнього заробітку.

Тимчасовому робітникові або службовцеві, незаконно звільненому з роботи, за рішенням чи постановою органу з розгляду трудових спорів виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу від дня звільнення до поновлення на роботі або закінчення строку роботи за договором, але не більш як за три місяці. У таких самих межах виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу чи різниця в заробітній платі за період виконання менш оплачуваної роботи робітникові або службовцеві, незаконно переведеному на іншу роботу.

Тимчасових робітників і службовців, які уклали трудовий договір на строк не більше ніж шість днів, у межах цього строку може бути залучено до роботи у вихідні дні без дозволу профспіл­кового комітету підприємства, установи, організації, а також у  святкові дні. За роботу в ці дні інші дні відпочинку не надаються, а оплата праці провадиться в одинарному розмірі.

Тимчасові робітники і службовці правом на відпустку або на заміну її грошовою компенсацією не користуються. Забезпечення їх допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю встановлюється в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір з тимчасовими робітниками та службовцями вважається продовженим на невизначений строк у таких випадках:

а) коли тимчасовий робітник або службовець пропрацював відповідно понад попередньо встановлені строки (до шести місяців) і жодна зі сторін не зажадала припинення трудових відносин;

б) коли звільненого тимчасового робітника чи службовця знову прийнято на роботу на те саме підприємство, в установу, організацію після перерви, яка не перевищує одного тижня, якщо при цьому строк його роботи до і після перерви загалом відповідно перевищує два або чотири місяці. В зазначених випадках робітники чи службовці не вважаються тимчасовими з дня першого укладення трудового договору.

татья 7. Особенности регулирования труда некоторых категорий работников

Особенности регулирования труда лиц, работающих в районах с особыми природными географическими и геологическими условиями и условиями повышенного риска для здоровья, временных и сезонных работников, а также работников, работающих у физических лиц по договорам, дополнительные (кроме предусмотренных в статьях 37 и 41 настоящего Кодекса) основания для прекращения трудового договора некоторых категорий работников при определенных условиях (нарушение установленных правил приема на работу и предприятия, учреждения, организации) устанавливаются законодательством.

1. Трудовые отношения в стране охватывают миллионы людей, отличающихся по своим индивидуальным особенностям (мужчины, женщины, несовершеннолетние, инвалиды, пожилые люди, работники разных профессий и разных отраслей народного хозяйства и др.)- Существенно различаются и условия труда (работа в обычных условиях отличается от работы под землей, в тяжелых и вредных условиях, в высокогорной местности и др.).

Все эти отличия и особенности должны быть учтены в правовом регулировании труда, что и достигается путем его дифференциации, т.е. установления особенностей регулирования труда для отдельных категорий работников.

Такая дифференциация устанавливается по многим критериям, в частности: условия и характер труда, природно-климатические условия, пол, возраст, состояние здоровья работника, его профессия. Типичные примеры дифференциации — льготы для женщин, несовершеннолетних, лиц, занятых на подземных работах, и др.

Дифференциация дает возможность обеспечить правовой охраной труд женщин, подростков, лиц с ограниченной трудоспособностью, закрепить в законодательстве право каждого работника на охрану труда и возложить на собственника или уполномоченный им орган обязанность создавать безопасные с точки зрения охраны здоровья условия работы.

2. Приведенные выше критерии дифференциации правового регулирования трудовых отношений не являются исчерпывающими, но в то же время более широки, чем предусмотрено в ч. 1 ст. 7 КЗоТ.

С учетом этого следует сделать вывод о том, что, хотя в ч. 1 ст. 7 КЗоТ и не предусмотрена возможность установления других критериев дифференциации правового регулирования трудовых отношений, не предусмотренных этой статьей, все же такие критерии и соответствующие им особенности могут устанавливаться, а также вноситься в комментируемую статью.

3. Часть 1 ст. 7 является отсылочной. Она предусматривает только критерии дифференциации правового регулирования трудовых отношений, но не регламентирует их непосредственно, а отсылает к другим нормативно-правовым актам. Например, под признаки районов с условиями повышенного риска для здоровья подпадает территория, подвергшаяся радиоактивному загрязнению вследствие катастрофы на Чернобыльской АЭС. В свою очередь, Законом «О статусе и социальной защите граждан, пострадавших в результате Чернобыльской катастрофы» (стст. 39-47) установлены существенные особенности регулирования труда граждан, работающих на территориях радиоактивного загрязнения.

4. В соответствии с ч.2 комментируемой статьи допускается возможность установления законодательством дополнительных оснований (кроме предусмотренных в стст. 37 и 41 КЗоТ) прекращения трудового договора некоторых работников при определенных условиях.

Так, дополнительные основания для прекращения трудового договора установлены ст. 15 Закона «О статусе судей» (например, достижение судьей 65 лет, нарушение судьей присяги и др.), ст. 30 Закона «О государственной службе» (например, в случае не предоставления или предоставления неправдивых сведений о доходах и обязательствах финансового характера) и др.

Тимчасовими вважаються працівники, яких прийнято на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців. При оформленні трудового договору з тимчасовими працівниками в наказі чи розпорядженні про прийняття на роботу обов'язково повинно бути зазначено, що даний працівник приймається на тимчасову роботу, або вказано конкретний строк роботи. Трудовий договір з тимчасовими працівниками вважається продовженим на невизначений строк, якщо вони пропрацювали понад два чи чотири місяці, і жодна з сторін не зажадала припинення трудових відносин.Цивільно-правова угода та особливості залучення тимчасових і сезонних працівників.