- •1. Поняття трудового права України як галузі права. Місце трудового права в системі права України
- •2. Предмет трудового права України
- •3. Співвідношення трудового права україни з іншими галузями права
- •4. Особливості методу трудового права
- •5. Функції трудового права України
- •7. Система трудового права України
- •7. Поняття та класифікація джерел трудового права України
- •8. Конституція України - основне джерело трудового права
- •1Локальні правові норми
- •9. Міжнародні джерела трудового права України.
- •12. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб
- •13. Поняття, значення та види принципів трудового права України
- •14. Поняття та загальна характеристика суб’єктів трудового права
- •15. Громадяни як суб'єкти трудового права України
- •16. Поняття і види трудової праводієздатності
- •17. Роботодавець як суб’єкт трудового права
- •18. Міжнародна організація праці та її нормотворча діяльність
- •19. Поняття та структура трудових правовідносин
- •20. Підстави виникнення трудових правовідносин
- •21. Правовідносини, похідні від трудових: види, суб’єкти і загальна характеристика
- •22. Поняття принципи та значення соціального партнерства в України.
- •23. Рівні соціальні партнерства в Україні
- •24. Право та обов’язки профспілок та їх об’єднань у сфері трудового права.
- •25. Єдність диференціація в трудовому праві
- •26. Мета соціального партнерства в Україні
- •27. Поняття та сторони колективного договору
- •28. Правове регулювання порядку укладення колективного договору
- •29. Зміст колективного договору
- •31. Державні гарантії забезпечення права громадян на працю
- •33. Особливості укладання трудового договору з фізичною особою
- •34. Поняття безробіття та його правовий статус
- •37. Заборона примусової праці в Українії
- •38. Поняття трудового договору. Загальна характеристика його сторін
- •39. Поняття трудового договору та його відмінність від суміжних цивільно-правових договорів, пов’язаних із працей.
- •40. Зміст трудового договору
- •41. Форми і строк трудового договору
- •42. Юридичні гарантії при укладанні, зміни та припинення трудового договору.
- •43. Загальний та спеціальний порядок укладання трудового договору.
- •44. Особливості правового регулювання праці тимчасових працівників і працівників зайнятих на сезоних роботах
- •45. Поняття, строк і результати випробування при прийнятті на роботу
- •46. Поняття та види переведення на іншу роботу
- •47. Поняття та ознаки переміщення.
- •48. Зміна істотних умов праці
- •49. Тимчасове переведення працівника на іншу роботу з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •50. Поняття та підстави відтворення від роботи.
- •53. Підстава та порядок розірвання трудового договору за ст.. 38. І ст.. 39 кЗпП України.
- •54. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 1 ст.40 кЗпП України
- •55. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 2 ст.40 кЗпП України
- •56. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 3 ст.40 кЗпП України
- •57. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 4 ст.40 кЗпП України
- •58. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 5 ст.40 кЗпП України
- •59. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 6 ст.40 кЗпП України
- •60. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 7 ст.40 кЗпП України
- •61. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 8 ст.40 кЗпП України
- •61. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 1 ст.41 кЗпП України
- •63. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 1 ст.41 кЗпП України
- •64. Підстава та порядок розірвання трудового договору за п. 2 ст.41 кЗпП України
- •66. Підстави розірвання трудового договору х ініціативи третіх осіб.
- •67. Оформлення звільнення працівника і проведення розрахунку при звільненні
- •68. Трудова книжка, її значення та порядок ведення.
- •69. Поняття і види робочого часу
- •70. Поняття і види режиму та обліку робочого часу
- •71. Надурочні роботи та їхобмеження
- •73. Поняття та види часу відпочинку
- •74. Поняття та види відпусток
- •75. Порядок надання щорічних відпусток
- •76. Відпустки без збереження заробітної плати
- •77. Поняття і структура заробітної плати
- •78. Сфери (методи) правового регулювання оплати праці
- •79. Поняття та види систем оплати праці
- •81.Обмеження відрахувань із з/п.
- •82.Поняття гарантійних та компенсаційних виплат і доплат
- •83. Забезпечення трудової дисципліни
- •84. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
- •85. Заохочення за успіхи в роботі
- •Цивільно-правова відповідальність
- •87. Види дисциплінарної відповідальності.
- •88. Порядок притягнення працівників до дисциплінарної відповідальності та знаття дисциплінарних стягнень
- •89. Поняття матеріальної відповідальності сторін трудового договору, її відмінність від дисциплінарних стягнень
- •90. Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників.
- •91. Сутність та випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників.
- •92. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
- •93. Випадки повної матеріальної відповідальності працівників.
- •94. Визначення розміру шкоди, заподіяної роботодавцю, і порядок її відшкодування.
- •95. Матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду,заподіяну працівникові
- •Матеріальна відповідальність роботодавця перед працівником
- •96. Відшкодування моральної шкоди за трудовим правом
- •97. Особливості охорони праці осіб зі зниженою працездатністю.
- •Особливості правового регулювання праці осіб зі зниженою працездатністю
- •98. Особливості охорони праці неповнолітніх.
- •99. Поняття, види та причини виникнення індивідуальних трудових спорів
- •За змістом всі трудові спори поділяються на індивідуальні і колективні
- •100. Порядок розгляду колективних трудових спорів (конфліктів)
- •101. Порядок поновлення працівника на роботі і оплата вимушеного прогулу.
- •102. Особливості охорони праці жінок.
- •103. Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів
- •104. Порядок вирішення колективного трудового спору уповноженими органами
- •104. Право на страйк та його реалізація
33. Особливості укладання трудового договору з фізичною особою
Особливістю трудового договору з фізичною особою — роботодавцем є те, що наймачем-роботодавцем тут є фізична особа. При цьому вона може бути як підприємцем без створення юридичної особи, так і окремим громадянином, що не займається підприємницькою діяльністю. За правилами ст. 24 КЗпП такий договір укладається обов'язково у письмовій формі.
КЗпП передбачає його обов'язкову реєстрацію у державній службі зайнятості. Обов'язок щодо реєстрації покладається на роботодавця, який має у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати трудовий договір за місцем свого проживання.
Порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою — роботодавцем регулюється наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 8 червня 2001 р. № 260.
На реєстрацію трудовий договір подається у трьох примірниках. Крім того, роботодавець зобов'язаний подати свій паспорт, довідку про присвоєний ідентифікаційний код, а якщо він є суб'єктом підприємницької діяльності — подається свідоцтво про державну реєстрацію. Працівник при цьому також подає паспорт, довідку про ідентифікаційний код і, якщо він раніше працював — трудову книжку.
Трудовий договір підлягає реєстрації в день подання його на реєстрацію. При цьому посадова особа зобов'язана перевірити його зміст щодо відповідності чинному трудовому законодавству.
У разі припинення дії трудового договору відповідальна особа центру зайнятості протягом 3 днів з моменту отримання повідомлення про це повинна зняти трудовий договір з реєстрації.
На найманих працівників, які працюють у фізичної особи, заводяться трудові книжки.
Така трудова книжка ведеться роботодавцем, а зберігається у працівника.
Всі записи у трудову книжку вносяться роботодавцем і підтверджуються підписом посадової особи державної служби зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір, і засвідчуються її печаткою. Підставою внесення запису у трудову книжку є записи про реєстрацію або про знаття з реєстрації трудового договору.
34. Поняття безробіття та його правовий статус
Понятие безработицы является важнейшей характеристикой рынка труда, поскольку позволяет анализировать динамику и распределение трудового фактора, а также проследить изменения в равновесии спросана рабочую силу и предложения трудовых услуг.
Безработица — экономическая категория, которая является составляющим элементом экономически активного населения страны и определяет общую величину трудоспособных лиц, которые по каким-либопричинам не смогли найти применение своим трудовым способностям. Безработными принято считать тех людей, которые хотят работать, но пока не относятся к занятым в производстве или иной сфере деятельности. В состав безработных входят также граждане, которые в настоящее время находятся на обучении по направлению служб занятости, студенты и пенсионеры, которые активно занимаются поисками работыи готовы в любой момент к ней приступить. Однако к безработным не относятся иждивенцы и те граждане, которые абсолютно не хотят работать. Они тем самым наносят большой урон трудовому потенциалу страны, поэтому не могут быть включены в состав рабочей силы.
Безработица и ее норма рассчитываются как для отдельной страны, так и для региона, области, города, т. е.любого населенного пункта. Данные о безработице рассчитываются по отдельным категориям: возрасту, полу, семейному положению, уровню образования и профессиональной принадлежности. Для того чтобы определить степень влияния безработицы на экономическую и хозяйственную жизнь страны, применяют такой показатель, как норма безработицы. Норма безработицы определяется как отношение общего числа безработных на данной территории в определенный временной промежуток к абсолютной численности экономически активного населения.
Каждая страна в соответствии с ее национальными и иными особенностями имеет собственную структуруи особенности безработицы, но в целом она может возникнуть вследствие проявления определенных факторов:
1) колебания спроса и предложения рабочей силы: число желающих работать превышает количество свободных мест, то рынок труда самостоятельно не может восстановить равновесие. В результате — безработица, которая отражает дисбаланс в формировании и распределении трудовых ресурсов;
2) экономические циклы, например сезонный цикл. Как известно, полевые работы сельскохозяйственной отрасли экономики приходятся главным образом на лето и осень. Соответственно, занятость достигает своего максимального значения. В остальное время года сезонные работники вынуждены искать другое применение своим трудовым способностям, что сделать крайне тяжело, так как рынок может быть полностью укомплектован;
3) технологические нововведения требуют новых знаний и навыков у рабочих, которые они могут приобрести только вследствие специального курса обучения;
4) нечестные методы конкурентной борьбы, т. е. несовершенная конкуренция, а также невысокая мобильность трудовых ресурсов;
5) стремление предприятий, желающих минимизировать издержки производства, избавиться от лишнейрабочей силы и сократить штат служащих.
Можно выделить несколько основных видов безработицы:
1) фрикционная (естественная, добровольная). Характеризуется тем, что субъекты, которые ранее были заняты какой- либо деятельностью, вследствие неудовлетворенности ее условиями в настоящий моментне включены в состав рабочей силы. Например, они могут менять место работы;
2) структурная. Может быть вызвана коренными переворотами в экономике, какими-либо ее структурнымиизменениями, например, появлением новых отраслей специализации, когда прежние теряют свой весв производстве ВВП. В результате работники таких предприятий фактически оказываются без работы. Изменения могут касаться технологических разработок, когда на смену старой организации производственной деятельности приходят новые, более совершенные и эффективные. В этом случаеперсонал оказывается неподготовленным (как теоретически, так и практически) к изменениям и приходитсятратить дополнительное время на переобучение, либо поиск новой работы;
3) циклическая. Имеет место в кризисной экономике, когда невозможно обеспечить все экономически активное население рабочими местами. Такая ситуация может возникнуть, например, в связи с инфляцией,макроэкономической нестабильностью или падением объемов производства;
4) скрытая. Существуют случаи, когда индивид числится по трудовой книжке в составе рабочей силы конкретной организации или предприятия, но фактически не работает, не выполняет свои служебные обязанности и не получает заработную плату. Скрытая безработица опасна тем, что просто числящиесяв организации люди совсем не участвуют в производстве товаров и услуг и создании ВВП, тем самым подрывая экономику.
Стаття 43. Статус безробітного, закону України «Про зайнятість населення»
1. Статусу безробітного може набути:
1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;
2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам»;
3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
2. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Порядок реєстрації перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, , і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.