12. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб

Будь-який нормативно-правовий акт (закон, указ, декрет, постанова, розпорядження, тощо) повинен мати певні критерії дії, такими критеріями виступають дія нормативно-правового акту у часі, у просторі та за колом осіб.

Дія нормативно-правового акту у часі передбачає:

- момент вступу нормативно-правового акта в дію;

- момент припинення дії нормативно-правового акта;

- зворотна дія нормативно-правового акта.

Дія нормативно-правових актів — це їх фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних соціальних ситуацій, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які становлять зміст цього акта.

Дія нормативно-правових актів обмежена трьома параметрами:

а) терміном дії, тобто часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;

б) простором, на який поширюється дія нормативно-правового акта;

в) колом осіб, які підпадають під вплив нормативно-правового акта, у яких на основі його виникають юридичні права та обов’язки.

Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом набуття ними юридичної сили і моментом припинення їхньої дії.

Нормативно-правові акти починають діяти:

а) з часу, що зазначений в самому нормативно-правовому акті, з якого цей нормативно-правовий акт вводиться в дію;

б) з часу прийняття чи підпису, на що, як правило, вказується в самому нормативно-правовому акті;

в) з часу опублікування нормативно-правового акта;

г) з виникненням певних обставин (проголошення надзвичайного стану, оголошення війни тощо); ґ) через десять днів з дня офіційного оприлюднення нормативно-правового акта, якщо інше не передбачено самим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його опублікування;

д) з часу, з якого акт надійшов адресату, що є притаманним відомчим нормативним актам.

Нормативно-правові акти втрачають чинність на підставі:

а) закінчення строку, на який вони були прийняті;

б) зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені;

в) скасування акта іншим чи спеціально призначеним актом (наприклад рішенням Конституційного Суду);

г) у разі фактичного їх скасування, тобто коли прийнято новий нормативно-правовий акт з цього ж питання, а попередній формально не скасовано.

Зворотна дія закону (ретроактивність) — це поширення дії норм закону на суспільні відносини, що виникли до набрання законом чинності.

За загальним правилом закони зворотної дії не мають. Це надає визначеності та стабільності суспільним відносинам, адже громадяни у своїх вчинках орієнтуються не тільки на чинні закони, а й розраховують на майбутні.

Водночас зворотну дію мають лише ті закони:

а) які скасовують або пом’якшують юридичну, зокрема кримінальну,

відповідальність фізичної особи;

б) в яких с пряма вказівка суб’єкта правотворчості про надання окремим статтям зворотної дії, що міститься в самому нормативно-правовому акті.

Дія нормативно-правових актів у просторі — це поширення їх впливу на певну територію (держави в цілому чи окремого регіону).

До території держави належать земля, надра, води та повітряний простір в межах державних кордонів, територія посольств, військові судна у відкритому морі й у межах територіальних вод інших держав, повітряні та космічні літаючі апарати тощо.

Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влади діють на всій території держави, місцевих — на території відповідного регіону.

На території регіону діють нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (суперечності).-У такому випадку діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, чи у разі її рівності — той, що прийнятий пізніше.

Дія деяких нормативно-правових актів може поширюватися і на територію непідвладну суб’єкту їх ухвалення. Це так звана екстериторіальна дія нормативно-правових актів. Право екстериторіальності розуміють як такий порядок, згідно з яким установи або фізичні особи, що перебувають на території іншої держави, вважаються такими, що перебувають на власній національній території та підлягають законам та юрисдикції власної держави. За загальним правилом правом екстериторіальності користуються дипломати та члени їхніх сімей.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб визначає підлеглість осіб вимогам нормативно-правових актів. Відповідно до загального правила нормативно-правовий акт поширюється на всіх осіб, які знаходяться в межах певної території.

Мають місце і винятки:

а) громадяни України повинні виконувати приписи нормативно-правових актів і за межами держави;

б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані певному колу осіб.

Нормативно-правові акти діють не лише щодо громадян України, але й за деякими обмеженнями щодо іноземців, осіб без громадянства, які знаходяться на території України. Чинні нормативно-правові акти і міжнародні угоди передбачають винятки лише для дипломатичних представників та деяких інших осіб.