4. Види негативних впливів у системі «Людина – Навколишнє середовище»

Таксономія небезпек – класифікація та систематизація явищ, процесів, об’єктів, що здатні завдати шкоди здоров’ю людини.

Приклад таксономії небезпек:

• за походженням:

1. природні;

2. техногенні;

3. екологічні;

4. змішані;

• за часом прояву:

1. імпульсні (виявляються миттєво, напр., небезпека поразки ел. струмом);

2. кумулятивні (мають властивість накопичуватися, напр., мешкання в місцевості підвищеної радіоактивної дії);

• за сферою прояву:

1. виробнича;

2. транспортна;

3. спортивна;

4. побутова;

• за локалізацією:

1. літосферні (землетрус, виверження вулканів);

2. гідросферні;

3. атмосферні (озонові діри);

4. космічні (сонячні цикли);

• за наслідками:

1. загибель;

2. травми;

3. захворювання;

4. зниження працездатності.

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, систематизованих за окремими ознаками. В окремих випадках складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів, професій, місць праці і т.д.).

Приклад номенклатури небезпек за алфавітом:

1. Алкоголь; 2. Аномальна температура, вологість, тиск повітря; 3. Аномальне освітлення; 4. Блискавки; 5. Вакуум; 6. Вибухи та вибухові речовини; 7. Вода; 8. Вулкан; 9. Газ; 10. Гарячі поверхні; 11. Гербіциди; 12. Гіподинамія і т.д.

Ідентифікація небезпек – визначення типу небезпеки та встановлення її характеристик, необхідних для розробки заходів щодо її усунення чи ліквідації наслідків.

Квантифікація небезпек – введення кількісних характеристик для оцінки ступеня (рівня) небезпеки.

5. Види, джерела та рівні негативних впливів виробничого та побутового середовищ

Небезпечний чинник – виробничий чинник, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або різкого погіршення здоров’я (ел. струм, іонізуючі випромінювання і т.д.).

Шкідливий чинник – чинник, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до захворювання або зниження працездатності.

Класифікація чинників:

• залежно від характеру дії:

1. активні (самі носії енергії);

2. активно-пасивні (енергетична причина теж має місце, напр., кут столу – людина може об нього ударитися);

3. пасивні (діють опосередковано, напр., корозія металів, старіння матеріалів).

• залежно від енергії, якою володіють чинники:

1. фізичні (випромінювання, шуми);

2. хімічні;

3. біологічні (хижаки, паразити);

4. психофізіологічні.

6. Ризик як фактор потенційної небезпеки

Найпоширенішою кількісною оцінкою небезпеки є ризик.

Аналітичний ризик виражає частоту реалізації небезпек відносно до їх можливого числа:

Чинник (лат. – рушійна сила) – істотна обставина в якому-небудь процесі або явищі.

Чинник ризику – чинник, що не є причиною реалізації небезпеки, але збільшує вірогідність її виникнення.

Об’єкт ризику – те, що піддається ризику.

Розрізняють такі види ризику:

1. індивідуальний;

2. технічний;

3. екологічний;

4. соціальний;

5. економічний та ін.

Індивідуальний ризик характеризує небезпеку певного вигляду для окремого індивідуума.

Щорічно в США в аварії потрапляють близько 50 млн. чоловік. Середньостатистичне число жертв близько 50 тис. чоловік.

Населення США 200 млн. чоловік, індивідуальний ризик потрапити в аварію 50 тис./200 тис.=2,5*10^-4.

У наш час набула поширення концепція прийнятого (допустимого) ризику, який суспільство може прийняти (дозволити) у даний період часу і який може бути економічно виправданим.