6. Складові оцінювання потреб дитини. Складові оцінювання потреб дбст.

Паралельно із формуванням першої оцінки потреб прийомної дитини, дитини-вихованця фахівець центру вживає заходів, спрямованих на вирішення найбільш гострих проблем дитини стосовно її адаптації у новому середовищі. Інформація про проведену роботу та її результати відображається у щоденнику роботи з дитячим будинком сімейного типу. У процесі функціонування дитячого будинку сімейного типу оцінка потреб дитини-вихованця складається раз на рік.

1.Загальні відомості про дитину (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, вік, вік на момент влаштування до ДБСТ, термін проживання у ДБСТ).

Складові оцінювання: 1. Адаптація в ДБСТ (емоційна реакція дитини на членів сім'ї, взаємовідносини дитини з членами сім'ї, їх родичами, друзями). 2. Взаємовідносини з дитячим оточенням (побудова стосунків дитини з однолітками,наявність друзів, товаришів.взаємовідносини в дитячих колективах (школах),взаємовідносини з дітьми за місцем проживання,можливості розширення кола спілкування з однолітками (участь у діяльності позашкільних навчальних закладів). 3. Контакти з біологічними родичами (біологічними батьками за наявності,родичами). 4. Самостійність (наявність сформованих життєвих навичок і вмінь подбати про себе відповідно до віку, самообслуговування, володіння побутовою технікою,наявність навичок вирішення побутових проблем за межами місця проживання, придбання товарів у магазинах,досвід використання кишенькових грошей, уміння організовувати своє дозвілля). 5. Підготовка до самостійного життя (профорієнтація, вирішення проблеми майбутнього місця проживання).

Зазначаються потреби членів сім'ї щодо підтримки стану здоров'я членів сім'ї, налагодження та підтримки сприятливих стосунків між членами сім'ї, між біологічними і дітьми-вихованцями, формування готовності членів сім'ї до контактів з біологічними батьками, родичами дитини, створення умов для підвищення виховного потенціалу батьків-вихователів тощо.

7. Планування соціально-педагогічного супроводження ДБСТ.

На основі оцінки потреб дитини-вихованця, отриманої інформації про дитину та індивідуального плану складається план соціально-педагогічного супроводження дитячого будинку сімейного типу, що містить дві частини, а саме: план забезпечення потреб дитини у розвитку й вихованні та план створення умов щодо розвитку й виховання дитини в дитячому будинку сімейного типу (далі - план соціального супроводження).

План забезпечення потреб дитини у розвитку й вихованні складається фахівцем центру разом з батьками-вихователями та дитиною з урахуванням її віку та стану здоров'я. План створення умов щодо розвитку й виховання дитини в дитячому будинку сімейного типу складається фахівцем центру разом з батьками-вихователями на основі отриманої інформації та рекомендацій спеціаліста регіонального центру, який здійснював підготовку даних про батьків-вихователів і проводив їх навчання з метою підвищення виховного потенціалу.

План сошально-педагогічного супроводження затверджується директором центру, що відповідає

за здійснення соціального супроводження.

План соціального супроводження містить конкретні заходи, які є актуальними на відповідний строк

реалізації щодо забезпечення потреб дитини у розвитку та вихованні, створення умов для підвищення

виховного потенціалу сім'ї для утримання, виховання та розвитку дитини-вихованця.

План соціального супроводження формується на кожну дитину-вихованця.

Протягом першого року функціонування дитячого будинку сімейного типу план соціально-педагогічного супроводження складається на півріччя. При складанні плану на друге півріччя враховується перша оцінка потреб дитини-вихованця, яка за потреби переглядається та коригується. Надалі план соціально-педагогічного супроводження формується на рік.

У разі необхідності при виникненні обставин, які потребують термінового вирішення, проводиться коригування плану соціально-педагогічного супроводження.

У ході коригування плану соціально-педагогічного супроводження враховуються результати супервізії фахівця центру, щорічна інформація про ефективність функціонування дитячого будинку сімейного типу у забезпеченні розвитку та виховання дітей-вихованців (далі - інформація про ефективністьЯ), переглянутий індивідуальний план соціального захисту дитини, яка опинилися у складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування.

План соціально-педагогічного супроводження - це програма діяльності соціального працівника, фахівців, які надають соціальні послуги, членів дитячого будинку сімейного типу, спрямованої на створення необхідних умов для оптимального функціонування сім'ї та розвитку дитини-вихованця.

План соціально-педагогічного супроводження вміщує комплекс послуг, конкретні заходи, що здійснюються з метою створення оптимальних умов утримання, виховання та розвитку дитини у дитячому будинку сімейного типу.

План соціально-педагогічного супроводження розробляється на основі початкової оцінки потреб дитини, яка влаштовується, на перший місяць проживання дитини в сім'ї. Наступний план розробляється на основі оцінки виконання попереднього і розрахований на наступний місяць. Протягом першого півріччя проживання дитини в сім'ї план соціального супроводження складається на кожний місяць, потім - на півріччя, у подальшому - щорічно.

План соціально-педагогічного супроводження розробляється соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід, спільно з батьками-вихователями. Якщо дозволяє вік і стан дитини, то вона також залучається до цього процесу. До складання плану залучаються вчителі (вихователі), медичні працівники, які працюють з дитиною. Для вихованців дитячих будинків сімейного типу план соціального супроводу розробляється на кожну дитину окремо.

Структура плану соціально-педагогічного супроводу визначена із врахуванням основних проблемних питань: адаптація дитини до умов сімейного життя; здоров'я; контакти з біологічними батьками, родичами; освіта та навчання; особливості характеру; соціальні проблеми; фізичний розви­ток; юридичні питання тощо. Орієнтовні напрями соціально-педагогічного планування:

• подолання наслідків насильства та недбалого догляду;

• подолання наслідків розлучення та втрати батьків;

• задоволення потреб дітей в освіті, відвідування школи;

• охорона здоров'я;

• оздоровлення дитини;

• задоволення потреб дитини, пов'язаних із її розвитком;

• задоволення потреб дитини, пов'язаних із дотриманням належної дисципліни;

• задоволення потреб дитини у відпочинку;

• задоволення потреб дітей та молоді у сексуальному розвитку;

• контакти в громаді;

• вирішення юридичних питань;

• адаптація у ДБСТ;

• контакт з біологічними батьками, родичами;

• умови проживання дитини;

• фізичний розвиток дитини;

• підготовка дитини до самостійного життя.

План соціально-педагогічного супроводження розробляється на основі інформації про індивідуальні потреби конкретної дитини і має включати ті позиції, які є актуальними на відповідний термін реалізації соціальних послуг. У плані соціально-педагогічного супроводження фіксуються такі положення:

• конкретне питання, яке має бути вирішено (проведення медичного обстеження дитини, пошук біологічних родичів, організація оздоровлення, влаштування дитини до дитячого садка тощо);

• що необхідно зробити для його вирішення;

• термін розв'язання проблеми;

• примітка щодо виконання або певні зауваження.

План соціально-педагогічного супроводження затверджується директором центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та зберігається в особовій справі ДБСТ. У разі необхідності, при виникненні обставин, які потребують термінового вирішення, може бути проведено коригування плану соціально-педагогічного супроводження. Соціальний працівник оформлює відповідну пояснювальну записку щодо обставин, які потребують коригування плану соціально-педагогічного супроводу, та переоформлює план відповідно до потреб дитини.

У разі якщо дитина, яка виховується у ДБСТ, має суттєві розлади здоров'я (інвалідність, ВІЛ-інфікована, хронічні захворювання, травми) і потребує постійного медичного нагляду, соціальний пра­цівник спільно з дільничним педіатром розробляє план медичного супроводу дитини, що фіксує медичні заходи, необхідні для забезпечення здоров'я та розвитку дитини, та термін їх виконання. План медичного супроводу підписується завідувачем відділення медичного закладу і визначає медичні призначення, яких мають дотримуватися прийомні батьки, дільничний педіатр та соціальний працівник. План медичного супроводу переглядається раз на рік при проходженні дитиною-вихованцем обов'язкового медичного обстеження або ж коригується за потребою.

_І;

Реалізація плану соціально-педагогічного супроводження аналізується та коригується не рідше ніж раз на рік на підставі результатів супервізії соціального супроводу дитячого будинку сімейного типу та щорічної інформації про ефективність функціонування дитячого будинку сімейного типу.

У разі необхідності, при виникненні обставин, які потребують термінового вирішення, може бути проведено коригування плану соціально-педагогічного супроводження. Соціальний працівник оформлює відповідну пояснювальну записку щодо обставин, що потребують внесення змін до плану соціально-педагогічного супроводження, та переоформлює його відповідно до потреб дитини.

8. Реалізація соціально-педагогічного супроводу ДБСТ (відвідування сім'ї, ведення щоденника роботи з ДБСТ.

Соціальний працівник та батьки-вихователі взаємодіють як партнери в ім'я безпеки та добробуту дітей.

Зустрічі соціального працівника та батьків-вихователів, частота візитів у ДБСТ залежить від етапів адаптації дитини в сім'ї. Рекомендовано першого місяця перебування дитини у ДБСТ відвідувати його щотижня, наступні три місяці - один раз на 2 тижні, в подальшому - за потребою, але не рідше одного разу на місяць. Проте ці норми є рекомендованими, якщо цього вимагають потреби дитини або про це просять батьки-вихователі, то візити у ДБСТ можуть відбуватися частіше. Також слід частіше зустрічатись за умови, якщо батьки-вихователі не мають досвіду виховання дитини-сироти, якщо дитина влаштовується вперше, якщо планується перехід дитини до іншої сімї, якщо виникає кризова ситуація або якщо дитина потребує спеціальної допомоги.

Рідше зустрічатись можна за домовленістю між соціальним працівником та батьками-вихователями, виходячи з надійності їхніх стосунків та потреб дітей, визначених планом соціальних послуг. Ні за яких обставин не можна зустрічатись рідше, ніж раз на два-три місяці.

Соціальний працівник веде "Щоденник роботи з дитячим будинком сімейного типу", в якому фіксуються окремі проблеми та питання, які вирішуються в ході соціально-педагогічного супроводу, форми соціальної допомоги, які надаються ДБСТ. До таких форм роботи належать: зустріч з батьками-вихователями, дитиною, телефонна бесіда з батьками-вихователями, відвідання ДБСТ, організація консультування спеціалістів, оздоровлення дитини тощо. Зафіксовані факти соціальної роботи з ДБСТ дають змогу простежувати виникнення та шляхи подолання кризових ситуацій у родині, крім того демонструють практичну роботу соціального працівника в ході реалізації соціально-педагогічного супроводу. Записи візитів та реалізації заходів, які здійснює спеціаліст, що реєструються у щоденнику, є підставою для розробки гнучкого графіка роботи соціального працівника.

Працівники центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді використовують різноманітні форми надання соціальних послуг батькам та дітям-вихованцям: консультації, залучення до групи взаємодопомоги, проведення тематичних тренінгів, тематичних вечорів, заходів організованого оздоровлення тощо. Один з напрямів реалізації соціально-педагогічного супроводу дитячого будинку сімейного типу - посередницька діяльність соціального працівника між батьками-вихователями та службами, які захищають права дитини, налагодження співпраці з різними фахівцями для забезпечення якнайкращих умов виховання дитини в ДБСТ.

Якщо між соціальним працівником та членами сім'ї, соціальний супровід якої він здійснює, виникають конфліктні ситуації, візити в сім'ю він має здійснювати не самостійно, а разом з кимось із колег, представниками обласного центру соціальних служб, іншими офіційними особами. За результатами такого візиту складається протокол про результати візиту, який підписується всіма представниками, які відвідували сім'ю, а також батьками-вихователями.

У разі постійного виникнення конфліктних ситуацій (спільні візити в сім'ю протягом трьох місяців) керівник соціальної служби має з'ясувати причини таких обставин і, за відсутності можливості налаго­дження контакту між працівником і членами сім'ї, розглянути питання про зміну спеціаліста, що затверджується відповідним наказом.

Ефективність соціально-педагогічного супроводження дитячого будинку сімейного типу підвищується за умови, якщо з дитиною щодо її проблем і потреб контактує інший спеціаліст, ніж той, хто здійснює соціальний супровід сімї і безпосередньо спілкується з батьками-вихователями. Такий розподіл сфер спілкування підвищує рівень довіри дитини, дозволяє виявити проблемні питання, що не завжди розкриваються батькам та соціальному працівнику, який з ними контактує.

Соціальний працівник повинен підтримувати постійний зв'язок з дитиною, яка знаходиться в дитячому будинку сімейного типу, для забезпечення її постійної безпеки та задоволення потреб дитини у розвитку. Зустрічі спеціаліста з дитиною мають проводитися щонайменше один раз на місяць. Зустрічі можуть відбуватися і частіше, якщо цього вимагають потреби дитини або з таким проханням зверта­ються батьки.

Соціальний працівник, який контактує з дитиною/дітьми, має тісно співпрацювати з соціальним працівником, який здійснює соціальний супровід сім'ї, у визначенні першочергових потреб і проблем дитини.

З огляду на нечисленність штату спеціалістів центрів, практика розподілу обов'язків соціальних працівників, які працюють з батьками-вихователями і дітьми, на жаль, не визначена як обов'язкова умова. Проте практичний досвід роботи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді доводить ефективність і доцільність такого розподілу обов'язків.

На дитячий будинок сімейного типу оформляється особова справа, у якій вказується загальні відомості про дитячий будинок сімейного типу (місце проживання, місце знаходження, телефон), відомості про батьків-вихователів (прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, місце роботи, посада), відомості про дітей-вихованців (кожного: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, вік, дата влаштування у ДБСТ, вік на момент влаштування), відомості про біологічних дітей до 18 років (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, вік), відомості про інших осіб - членів сім'ї - які спільно проживають з батьками-вихователями (прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, вік, ступінь родинного зв'язку), особисті дані про кожну дитину (дата народження, місце народження, вік на момент влаштування до ДБСТ, місце проживання за первинною реєстрацією, місце проживання та характеристика житла, яке належить дитині - хто зареєстрований, хто фактично проживає, загальна площа, відмітка про приватизацію, частку в ній дитини, придатність житла до проживання, номер навчального закладу, який відвідує дитина, місцезнаходження, телефон, П. І. Б. контактної особи), інформація про біологічних батьків, осіб, що їх заміняють, родичів та про близьке соціальне оточення дитини (близькі люди, П.І.Б., рік їх народження, місце проживання, контактні телефони, примітка про наявність контакту, його якість, вплив на дитину), короткий життєпис дитини (історія втрати біологічної сім'ї, місце попереднього виховання, місце проживання, важливі фактори біографії).

Усі дані вносяться на підставі документів, що засвідчують відповідну інформацію та повинні долучатися до особової справи, за достовірність яких відповідальність несе фахівець центру, що формує особову справу ДБСТ. У разі підтверджувальних документів необхідно зазначити джерело інформації (напр.. зі слів сусідів, батьків). Особову справу підписує фахівець, який її склав.

Міжгалузева взаємодія спеціалістів у процесі реалізації соціально-педагогічного супроводу ДБСТ.

За необхідності, враховуючи потреби дитини та сім'ї, соціальний працівник може залучати до взаємодії представників та спеціалістів різних структур: місцевих органів виконавчої влади; органів опіки та піклування; служби у справах неповнолітніх; відділу реєстрації актів громадянського стану; паспортного столу; територіального дитячого медичного об'єднання; територіального медичного об'єднання для дорослих; відділу освіти; служби працевлаштування; відділу соціального забезпечення; кримінальної міліції; міжнародних та громадських організацій тощо.

До здійснення соціальнопедагогічного супроводу на різних етапах роботи з ДБСТ, за потреби, можуть залучатися спеціалісти різного фаху - як працівники центрів соціальних служб для сім'ї, дітей тз молоді, так і інших установ і організацій: юристи, лікарі, педагоги, психологи, медичні працівники тощо. В результаті формується мультидисциплінарна команда фахівців, обізнаних з проблем та потреб конкретного ДБСТ. Для вироблення соціальним працівником, який здійснює соціально-педагогічник супровід дитячого будинку сімейного типу, рішень з питань роботи з дитиною, сім'єю, які потребують різнобічного розгляду, проводиться зібрання спеціалістів для обговорення цих питань із врахуванням передусім, інтересів та індивідуальних потреб даної дитини.

Потреби в залученні до роботи з дитячим будинком сімейного типу того чи іншого спеціалісте визначаються соціальним працівником відповідно до індивідуальних потреб сім'ї та вихованця і кожному конкретному випадку. Пропозиції щодо залучення фахівців до роботи з дитячим будинко\ сімейного типу затверджуються директором центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Планові супервізії здійснюються безпосереднім керівником соціального працівника. За потреби залучаються фахівці та спеціалісти державних установ та громадських організацій, відповідно до топ

питання, що потребує фахового розгляду. Позапланові супервізії здійснюються спеціалістами районних, міських, обласних центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді.

За результатами проведення супервізії готується письмовий звіт, що містить конкретні рекомендації для соціального працівника, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо шляхів ефективного здійснення соціально-педагогічного супроводу дитячого будинку сімейного типу.