3. Порядок та етапи здійснення соціально-педагогічного супроводу дбст.

Соціально-педагогічне супроводження ДБСТ здійснюється на підставі Положення про дитячий будинок сімейного типу від 26 квітня 2002 року (Кабінет Міністрів України) та Наказу № 3357 про Порядок здійснення соціального супроводу прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу від 16 жовтня 2009 року.

Реалізація соціального супроводу дитячого будинку сімейного типу передбачає здійснення певних послідовних етапів:

1. початок соціального супроводу;

2. збір інформації про дитину-вихованця;

3. складання плану соціально-педагогічного супроводу дитини;

4. надання соціальних послуг сім'ї та дитині: відвідування сім'ї, контактування з батьками та дитиною; надання допомоги батькам щодо розв'язання проблем:

5. супервізія соціально-педагогічного супроводу;

6. періодична оцінка результатів соціально-педагогічного супроводу: коригування плану соціального супроводу; надання службам у справах неповнолітніх інформації до щорічного звіту;

7. планування виходу дитини із сім'ї;

8. припинення соціально-педагогічного супроводу.

4. Початок соціально-педагогічного супроводу дбст.

Підставою для початку соціально-педагогічного супроводу є прийняття органами виконавчої

влади рішення про створення дитячого будинку сімейного типу та передачу на виховання дитини

(дітей). Копія рішення органу виконавчої влади та договору з батьками-вихователями в триденний

■ термін має бути передана службою у справах неповнолітніх, яка провадила юридичне оформлення

дитячого будинку сімейного типу, до відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та

молоді.

За дитячим будинком сімейного типу наказом директора відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді закріплюється штатний соціальний працівник. Термін оформлення наказу про початок соціального супроводу - один тиждень з дати надходження до центру соціальних служб копії рішення про створення дитячого будинку сімейного типу.

Соціальний супровід дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно, поки на вихованні перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування. Збір інформації про дитину-вихованця

Інформація про дитину, яка влаштовується у дитячий будинок сімейного типу, збирається ще на етапі попереднього знайомства батьків з дитиною. Проте після влаштування дитини у сім'ю у ЗО-денний термін соціальний працівник має отримати максимально повну інформацію про вихованця, що є підставою для розробки плану подальшої роботи.

Інформація про дитину стосується таких питань: вік; стать; історія життя; національність; релігійні погляди; стан здоров'я; рівень розвитку; дані про біологічних батьків, інших родичів; дані про братів, сестер, місце їх перебування та статус; наявність документів; інформація про житло і майно, яке належить дитині; характер дитини; шкідливі звички, кримінальні прояви; коло інтересів, духовні потреби тощо.

Джерелом отримання інформації є документи на дитину, копії яких надаються службою у справах неповнолітніх. На початку соціально-педагогічного супроводу соціальний працівник перевіряє і вивчає документи на дитину, за потреби - уточнює та доповнює інформацію. Відомості про дітей, які влаштовуються в сім'ю, можуть надати: служба у справах неповнолітніх, кримінальна міліція, адміністрація медичних установ, закладів для дітей-сиріт, притулків для неповнолітніх, дитячих будин­ків, будинків дитини, родичі та знайомі сім'ї, яка не може забезпечити належне виховання дитині.

На основі отриманої інформації соціальний працівник спільно з батьками-вихователями з'ясовує потреби дитини, що оформлюється за відповідною формою як "Оцінка потреб дитини" і зберігається у особовій справі дитини.

На підставі отриманої інформації про дитину складається план соціально-педагогічного супроводу на перший місяць та півроку проживання дитини у ДБСТ. Показники, які вносяться до "Оцінки потреб дитини" є початковими. Вони в подальшому дозволяють здійснювати порівняння змін у розвитку вихованця, що відбуваються протягом проживання у ДБСТ.

5. Юридичне оформлення ДБСТ. Документи на дитину, яка влаштовується до ДБСТ.

Відповідальність за створення та функціонування дитячих будинків сімейного типу покладається а райдержадміністрацію або виконавчий комітет міськради. Безпосередня робота з кандидатами на творення дитячого будинку сімейного типу та діючими сім'ями з 2006 р. покладається на місцеві гужби у справах неповнолітніх та центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у

стах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст рее-

бліканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або

зби, які виявили бажання створити дитячий будинок сімейного типу, з урахуванням результатів

зчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у

завах неповнолітніх.

Висновок про можливість подружжю (або одинокій особі) взяти на виховання дітей-сиріт дітей,

бавлених батьківського піклування, складається спеціалістами служби у справах неповнолітніх на

:таві співбесід, інспектування сім'ї,, проходження з кандидатами курсу навчання. Кандидатури

йомних батьків та дітей, які передаються на виховання у сім'ю, розглядаються на засіданні

унеької ради. Витяг з протоколу засідання опікунської ради входить до пакету документів, які

ються в ході юридичного оформлення ДБСТ. Положенням про дитячий будинок сімейного типу не

ачено вимогу розгляду кандидатів на опікунській раді, проте на практиці така процедура

нюється. *

Між органами виконавчої влади та батьками-вихователями складається угода про організацію '

ності дитячого будинку сімейного типу, що визначає права і обов'язки кожної із сторін, формулює

вимоги щодо умов виховання та утримання дітей у сім'ї, регулює питання захисту житлових прав батьків-вихователів та членів їхньої сім'ї.

Оформлення рішення місцевого органу виконавчої влади є підставою до набуття родиною статусу "дитячий будинок сімейного типу". Підписання договору є підставою для початку фінансування сім'ї.

Укладання договору між адміністративними органами і батьками-вихователями накладає на представників обох сторін певні права і обов'язки. Так, орган виконавчої влади зобов'язаний надавати матеріальну та соціальну допомогу сім'ї. Водночас представники органів виконавчої влади мають право контролювати умови виховання, утримання дитини і, якщо вони не виконуються, мають право розірвати договір з батьками.

Підстави, які можуть призвести до розірвання договору, можуть бути спровоковані внутрішньо сімейними обставинами: важка хвороба батьків, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні сто­сунки між дітьми, невиконання батьками обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, порушення схеми антиретро-вірусної терапії дитини, а також пов'язаними із виходом вихованців із сім'ї: повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття тощо. Розірвання угоди може бути здійснено на підставі рішення суду.

При зменшенні кількості вихованців дитячого будинку сімейного типу служби у справах неповнолітніх спільно з батьками-вихователями здійснюють поповнення дитячого будинку сімейного типу новими дітьми або ж здійснюють юридичне переведення такої родини у статус прийомної. У випадку ліквідації дитячого будинку сімейного типу подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки та піклування, причому мають бути вжиті заходи щодо подальшого сімейного влашту­вання дітей.

На кожну дитину, яка влаштовується у ДБСТ, орган опіки та піклування зобов'язаний надати батькам-вихователям такі документи:

рішення органу опіки і піклування про направлення дитини на виховання та спільне проживання у дитячому будинку сімейного типу; свідоцтво про народження дитини:

медичну довідку про стан здоров'я або витяг з історії розвитку дитини; довідку (атестат) про освіту або висновок психолого-медико-педагогічної консультації про рівень розвитку дитини;

документи про батьків або осіб, які їх замінюють (свідоцтво про смерть, вирок або рішення суду, довідка про хворобу, розшук батьків та інші документи, що підтверджують відсутність батьків або неможливість виховання ними своїх дітей);

довідку про наявність та місцезнаходження братів і сестер чи інших близьких родичів дитини; опис належного дитині майна, у тому числі житла, та відомості про осіб, які відповідають за його збереження;

пенсійну книжку на дітей, які одержують пенсію, копію ухвали суду про стягнення аліментів. У разі коли на момент влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу деякі із зазначених документів відсутні, місцева служба у справах дітей зобов'язана надати їх протягом двох місяців. За достовірність відомостей у наданих батькам-вихователям документах відповідальність у межах своєї компетенції несуть органи опіки і піклування за місцем походження або місцем проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, та керівник закладу, в якому перебувала дитина.