Міністерство освіти і науки України

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж»

Херсонської обласної ради

Предмет: Методика навчання іноземної мови

Модуль № 2. Навчання іншомовного матеріалу та іншомовного мовлення

Семестр V № 34-35

Кількість годин: 2

ЛЕКЦІЯ

Тема 2.3. Методика формування іншомовної фонетичної компетентності

Викладач: Рогова І.Я.

Розглянуто і схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії

викладачів іноземної філології

Протокол №______ від ______ року

Голова комісії ________ Рогова І.Я.

Тема 2.3. Формування слуховимовних навичок

Знати :

• основну мету навчання фонетичного матеріалу;

• послідовність роботи над засвоєнням зразків мовлення;

• способи ознайомлення та автоматизації дій з новим фонетичним матеріалом;

• систему вправ для формування іншомовних фонетичних навичок мовлення;

Вміти :

• аналізувати навчальний фонетичний матеріал і способи його організації залежно від виду мовленнєвої діяльності;

• визначати та розподіляти матеріал за рівнем методичних труднощів його засвоєння;

• визначати цілі та специфіку змісту навчання на кожному етапі формування іншомовних фонетичних навичок;

• аналізувати і застосовувати найбільш раціональні прийоми і способи введення та активізації нового фонетичного матеріалу;

Тип лекції: оглядова, діалогічна.

Ключові поняття: слуховимовні/фонетичні навички мовлення, фонематичний, інтонаційний слух, артикуляційна/інтонаційна навичка.

План

1. Загальна характеристика іншомовної фонетичної компетенції. Цілі формування фонетичної компетенції.

2. Шкільний фонетичний мінімум. Вимоги до вимови учнів.

3. Етапи формування фонетичної компетенції. Вправи та завдання для формування фонетичної компетенції. Контроль рівня сформованості фонетичної компетенції.

4. Робота над вимовою на різних етапах навчання. Форми проведення фонетичної зарядки.

5. Навчання інтонації іноземної мови.

1. Загальна характеристика іншомовної фонетичної компетенції. Цілі формування фонетичної компетенції.

Засвоєння мови у школі розпочинається з оволодін­ня її звуковим аспектом, який звичайно трактується як первинний. Основою будь – якої мови є звук. Усі види МД базуються на звуках. Роль звукових компонентів дуже важлива в писемному мовленні: ми проговорюємо про себе все те, що пишемо і читаємо. Оволодіння усним мовленням та читанням уголос взагалі неможливе без стійких слухо – вимовних та ритміко – інтонаційних навичок.

Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і буквосполученнями виучуваної ІМ, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складених речень.

За еталон вимови береться вимова дикторів/коментаторів радіо і телебачення.

Метою навчання фонетичного матеріалу є формування слухо – вимовних і ритміко інтонаційних навичок (на апроксимованому рівні). Усі навички вимови мають характеризуватися автоматизованістю, гнучкістю і сталістю та формуватися поетапно. Під слуховимовними навичками мовлення розуміють навички фонемно-правильної вимови усіх звуків в потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні. Ритміко-інтонаційні навички – це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.

Усі навички вимови (так само, як граматичні та лексичні) мають характеризуватися якостями автоматизованості, гнучкості і сталості та формуватися поетапно.

Зміст навчання фонетики включає:

• фонетичний матеріал (звуки, звукосполучення, наголос, інтонаційні моделі);

• фонетичні навички (рецептивні слухові): фонетичний слух та інтонаційний слух; репродуктивні (вимовні): артикуляція та інтонація.

Тобто:

а) засвоєння необхідних і доступних знань про ви­мову окремих звуків і звукосполучень;

б) формування автоматизмів сприймання звуків і зву­косполучень, тобто формування їх слухових образів;

в) оволодіння механізмами артикуляції звуків і зву­косполучень;

г) первинне ознайомлення з інтонацією, фразовим наголосом і ритмікою.

Початкова школа розглядається як основний в постановці іноземної вимови, формуванні ритміко-інтонаційних навичок та звуко-буквених співвідношень. Але зміст навчання вимови у загальноосвітній шко­лі опановується не повністю. Практична спрямованість вивчення іноземної мови, обмеженість часу тощо зумов­люють необхідність його певного зменшення. По-перше, обмежується сам обсяг явищ, які підлягають засвоєнню. Увага, зокрема, зосереджується на тих звуках і варіантах інтонації, які найбільш поширені у практиці мовної діяльності. По-друге, першорядне значення надається практичному опрацюванню фонетичних явищ, через що теоретичні виклади знань обмежуються до мінімуму. По-третє, відповідно формулюються й вимоги до якості вимови. Учні повинні оволодіти вимовою звуків апрок- симально, тобто наближено до норми вимови. За таких умов можна вважати нормальною не лише зразкову, а й задовільну вимову. Сказане не стосується шкіл і класів з поглибленим вивченням іноземної мови, де вчитель повинен домагатись від учнів лише зразкової вимови.

Яка мета навчання іноземної мови в початковій школі?

Який матеріал входить до змісту навчання фонетики?

Чому в початковій школі приділяється основна увага постановці іноземної вимови?