Завдання та функції соціальної педагогіки

Соціальна педагогіка досліджує ті аспекти і явища, які безпосередньо пов′язані з включенням особистості у життя суспільства, розвитком її відносин з різними соціальними інститутами, що супроводжується набуттям і відтворенням певного соціального досвіду у вигляді знань, цінностей, правил поведінки, установок.

Метою соціальної педагогіки є створення в соціумі умов для позитивного розвитку особистості, гуманізація міжособистих стосунків у суспільстві, гармонізація духовної та матеріальної структур в соціумі.

Серед провідних завдань соціальної педагогіки Л.Коваль, І.Звєрєва, С.Хлєбік, О.Безпалько та ін. виокремлюють: вивчення дії об’єктивних і суб’єктивних факторів соціального середовища, характеру їх впливу на формування особистості; дослідження закономірностей та перспектив соціально-педагогічної взаємодії особистості та середовища; розробка механізмів регулювання й корекції відносин особистості та суспільства [18, с.4]; попередження негативного впливу факторів соціального середовища на особистість [4, с.8].

Виконання цих завдань здійснюється соціальною педагогікою у межах сучасного відрізку часу, стосовно конкретної держави, з урахуванням найближчих перспектив її розвитку. Практичний зміст означених завдань реалізується у соціальній діяльності суспільства і полягає у забезпеченні соціальної підтримки життєдіяльності людини, фізичного й духовно-морального розвитку особистості в конкретному мікросередовищі з метою її повноцінного розвитку. Для цього, за формулюванням Л.Аксьонової, соціальна педагогіка покликана виконувати такі прикладні завдання: культивувати в суспільстві ціннісні орієнтири гуманістичних відносин; сприяти розвиткові здібностей у реалізації власного життєвого потенціалу окремої людини у взаємодії з співтовариством людей на всіх рівнях соціуму (з найближчим оточенням, світовим співтовариством); підтримувати вільний вибір людини у ставленні до світу і до самої себе; впроваджувати в практику соціально-педагогічні технології з підтримки особистості, яка перебуває в несприятливих умовах життєдіяльності [1].

Важливим аспектом соціальної педагогіки виступає керування обставинами, які прямо або опосередковано діють на особистість, організація цих обставин в оптимальну систему, що забезпечує суспільству необхідний виховний ефект [18, с.4].

Мета і завдання соціальної педагогіки є вихідними у визначенні її функцій. Поняттям „функція” позначається певна сукупність наслідків соціальної діяльності, задана поведінка того чи іншого об’єкта, спосіб досягнення мети, результат щодо завершення дії, яка його формує. У соціальному плані „функція” (лат. functio - виконання) передбачає обов’язок, поле діяльності, призначення, роль.

Виходячи з такого розуміння функції, виокремлюють теоретико-пізнавальні й прикладні функції соціальної педагогіки.

Теоретико-пізнавальні або дослідницькі функції відображають зміст соціальної педагогіки як науки і передбачають: визначення завдань, структури, принципів побудови соціально-педагогічного знання; інтеграцію досягнень різних наук, що сприяє виокремленню, структуризації і розвитку соціально-педагогічного знання; пояснення джерел виникнення і генези наукових знань про соціально-педагогічну сферу; встановлення соціально-педагогічних факторів, їх узагальнення, пояснення, тлумачення; визначення; визначення принципів і способів соціально-педагогічного прогнозування, проектування і перетворення; визначення принципів і способів виявлення педагогічного потенціалу соціуму і умов його ефективного використання; розробку методології і методів соціально-педагогічного дослідження, способів верифікації наукових гіпотез, принципів, які дозволяють забезпечити тісний зв’язок і єдність соціальної практики і соціально-педагогічної теорії; розробку способів використання наукових підходів для підвищення ефективності соціального виховання; виявлення, аналіз, узагальнення передового досвіду соціального виховання і соціально-педагогічної допомоги [40, с.9-17].

Прикладні функції розкривають зміст соціальної педагогіки як сфери практичної діяльності, тобто безпосередньої роботи соціального педагога з конкретною особистістю чи групою людей, з певним соціальним середовищем, в якому живе і розвивається особистість і яке сприяє чи ускладнює процес соціалізації. Реалізація прикладних функцій реалізуються у соціально-педагогічній діяльності, під якою розуміють діяльність суб’єкта з метою перетворення соціальної ситуації відповідно до педагогічних цілей і завдань; вона спрямована на надання допомоги дитині в процесі її соціалізації, засвоєння нею соціокультурного досвіду і на створення умов для її самореалізації в суспільстві. Соціально-педагогічна діяльність носить дисциплінарний характер, тісно пов’язана з економічними, політичними й особистісними умовами життєдіяльності людини, з державною соціальною політикою, комунікативними можливостями індивіда в соціальній сфері.

Відповідно до зазначеного, до групи прикладних функцій соціальної педагогіки можна віднести комунікативну, організаторську, діагностичну, прогностичну, попереджувально-профілактичну, корекційно-реабілітаційну, соціально-терапевтичну, охоронно-захисну функції (сформульовані А.Капською) [48], а також соціальну-правову, пропагандистську, виховну та доброчинну функції (виокремлені С.Пальчевським) [34, с.9-10].

Функції соціально-педагогічної діяльності найбільш повно відображають зміст професійної спрямованості соціального педагога. Комунікативна функція забезпечує налагодження взаємодії особистості, соціальної групи та державних і недержавних організацій, що виступають клієнтами, волонтерами, спонсорами та партнерами соціального педагога. Реалізація комунікативної функції вимагає від спеціаліста знання загальних основ теорії спілкування, правил та норм, етичних засад спілкування з різними соціальними групами.

Організаторська функція характеризує соціально-педагогічну діяльність з точки зору соціального менеджменту, який полягає у структуруванні, плануванні, розподілі видів професійної діяльності та координації роботи з різними соціально-виховними інститутами.

Діагностична функція покликана виявляти окремі соціальні аномалії в певному мікросоціумі, конкретизувати проблему особистості, виявляти індивідуальні та специфічні особливості окремої особистості чи певної групи, дає змогу адекватно вирішувати соціально-педагогічні завдання.

Змістовно-цільові та організаційно-методичні завдання виконує прогностична функція, яка полягає у передбаченні результатів зусиль соціального педагога щодо різних аспектів його професійної діяльності,

Попереджувально-профілактична функція має на меті виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості.

Зміну й удосконалення якостей особистості, особливостей життєдіяльності та створення умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі в суспільному житті передбачає корекційно-реабілітаційна функція.

Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подолання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю відношення до себе, оточуючих і навколишнього середовища.

Охоронно-захисна або соціально-правова функція передбачає створення органами влади правової бази процесів соціалізації різновікових і соціальних категорій населення, вивчення та пропаганда цих основ; відстоювання прав та інтересів дітей і молоді на основі державних і міжнародних документів з метою забезпечення для неповнолітніх і молоді гарантованих їм прав і умов життєдіяльності.

Пропаганду соціальної політики держави, завдань соціалізації, які перебувають у центрі уваги світового співтовариства передбачає пропагандистська функція.

Суть виховної функції полягає у спрямованості соціально-педагогічної діяльності на вироблення у об’єктів соціалізації внутрішньої готовності до нормалізації процесу власної соціалізації.

Доброчинна функція окреслює той напрям соціально-педагогічної діяльності, який пов’язаний з організацією надання духовної та матеріальної підтримки окремим особам чи певним групам населення, які потрапили в біду, або які з інших причин гостро потребують цього.

Водночас у групі прикладних функцій соціальної педагогіки можна виокремити функції методичного змісту, які знаходять своє вираження у розробці рекомендацій щодо здійснення практичної соціально-педагогічної діяльності, зокрема: розробка рекомендацій щодо змісту і способів соціально-педагогічної підтримки соціально вразливих груп населення і окремих особистостей, які цього потребують; розробка способів подолання відчуження соціальних інститутів (сім’ї, навчально-виховних закладів) від дітей, дітей від сім’ї і школи, сім’ї від виховання і турботи про дітей; розробка способів соціальної профілактики і реабілітації осіб з поведінкою, яка відхиляється від соціальних норм; розробка способів виявлення і активізації педагогічного потенціалу соціуму; розробка рекомендацій щодо роботи дитячих і молодіжних клубів і об’єднань [40, с.9-17].