Місце соціальної педагогіки в системі наук про людину й суспільство. Соціальна педагогіка та соціальна робота

Соціальна педагогіка фактично є міждисциплінарною галуззю наукових досліджень. Вона виокремлюється із педагогіки, користується її багатим історичним спадком, використовує педагогічні методи і засоби.

Педагогіка є базовою дисципліною, яка дозволяє соціальній педагогіці вивчати особливості виховання, освіти та навчання особистості на різних етапах її розвитку.

Психологія дозволяє більш точно зрозуміти психологічні особливості особистості чи групи, що, в свою чергу, є підґрунтям для розробки різноманітних форм та методів соціально-педагогічної діяльності.

Соціальна педагогіка вивчає явище соціалізації, яке традиційно вивчається соціологією, тому опирається на окремі соціологічні теорії щодо особливостей становлення, функціонування та розвитку соціальних спільнот, соціальних груп і взаємостосунків між ними; використовує соціологічні методи, прийоми й засоби дослідження тощо.

Водночас соціальна педагогіка вбирає у себе багато того, що досліджується іншими науками, – філософією, юриспруденцією, політологією, економікою, етнологією, медициною тощо.

Політологія дає можливість соціальній педагогіці враховувати особливості політичних явищ та процесів для визначення змісту соціальної політики щодо різних вікових і соціальних груп населення.

Економіка дозволяє розглядати економічні процеси як причини окремих соціальних проблем, визначати їх вплив на розвиток соціально-педагогічної діяльності, її матеріальне забезпечення.

Знання етнології сприяють врахуванню у соціальній педагогіці особливостей національного досвіду та традицій у процесі діяльності в різні історичні періоди.

Отже, соціальна педагогіка – наука інтегративна. Вона опирається на результати досліджень інших наук для всебічного пояснення феноменів, що нею вивчаються. При цьому соціальна педагогіка розробляє власні теорії, методи, засоби і технології, має чітко визначений зміст, предмет, завдання, принципи, категорії.

Міждисциплінарний характер соціальної педагогіки відображає її науково-теоретична структура, яку складають: агогіка (наука про проблеми попередження відхилень у поведінці дітей і підлітків), андрагогіка (теорія і практика освіти дорослих – процесу професійно-особистісного зростання людини упродовж усього життя); герогіка (досліджує соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку); віктимологія (вивчає різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціалізації та насильства); акмеологія (вивчає феноменологію, закономірності і механізми розвитку людини на ступені її зрілості і особливо при досягненні нею найбільш високого рівня у цьому розвитку).

Важливим у розвитку соціальної педагогіки є питання співвідношення між соціальною педагогікою та соціальною роботою.

Історія розвитку соціальної педагогіки та соціальної роботи дуже близька. Насамперед їх об’єднують культурно-історичні традиції ставлення до людей, які потребують уваги і турботи. Не випадково „милосердя”, „благодійність”, „допомога” та інші поняття широко використовуються як у соціальній педагогіці, так і в соціальній роботі.

У світі по-різному визначають їх дефініції. Так, у США, Великобританії не існує професії соціального педагога. Тут соціальна робота розглядається як професійна діяльність з надання індивідам, групам допомоги з метою посилення або повернення їм здатності нормального соціального функціонування. Тобто соціальна педагогіка не виділяється окремо, а розглядається в структурі соціальної роботи. У Німеччині переважно існує єдина професія соціального педагога, основною функцією якої є надання освітньої та виховної допомоги. Тут соціальна педагогіка є більш загальним поняттям, ніж соціальна робота: соціальна педагогіка включає соціальну роботу як складову.

З початку становлення цих професій у нашій країні соціальна робота стала розвиватися у сфері соціального захисту населення, а соціальна педагогіка – у системі освіти та закладах у справах сім’ї, дітей та молоді. Поступово сфери діяльності соціальних педагогів і соціальних працівників стали розширятися, перетинатися і взаємодоповнювати одна одну. У різних державних і недержавних установах сьогодні одночасно працюють і соціальні працівники, і соціальні педагоги, кожен з яких має свої чітко визначені обов’язки і виконує свої професійні завдання.

Отже, соціальна педагогіка і соціальна робота у нашій країні співіснують як дві самостійні, але суміжні дисципліни, які мають чітко виражену специфіку.

Їх відмінності зумовлені тим, що вони виокремилися як прикладні сфери знання з різних наук: соціальна педагогіка – з педагогіки, а соціальна робота – з соціології. Соціальні педагоги в своїй роботі опираються, насамперед, на теоретичні й методологічні основи педагогічної діяльності, тоді як соціальні працівники використовують, в основному, соціологічні теорії, технології і соціологічні методи дослідження [45, с.67].

Водночас сфери практичної діяльності соціальної педагогіки та соціальної роботи настільки близькі й за функціями, і за змістом і за методами роботи, що вони не можуть не перетинатися.