
- •Передумова
- •3. Адвокатура Нового Часу
- •1. Зародження та розвиток адвокатури в Україні (IX-XIII ст.- Київська Русь, XIV-XVI ст. Польсько-литовський період.)
- •2.Адвокатура в східній Україні у дореволюційний період (1864-1917 pp.)
- •3.Організація та діяльність адвокатури в західноукраїнських землях .
- •4. Адвокатура в Україні у післяреволюційний період (1917 – грудень 1992 pp.)
- •4.1. Становлення адвокатури в Україні (1917-1921 pp.).
- •1. Основні міжнародні документи, що регламентують організацію і діяльність інституту адвокатури
- •1.1. Міжнародно-правові документи щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини
- •1.2. Міжнародно-правові документи, які регламентують діяльність адвокатури
- •2. Загальні принципи організації інституту адвокатури
- •2.1. Визначення загальних принципів організації адвокатури
- •2.2. Принцип всезагальності права займатися адвокатською діяльністю
- •2.3. Принцип наявності в адвоката професійної підготовки
- •2.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури
- •3. Загальні принципи діяльності адвокатів
- •3.1. Визначення загальних принципів діяльності адвокатів
- •3.2. Принцип верховенства права
- •3.3 Незалежність адвокатів у процесі виконання ними своїх функцій
- •3.4. Принцип гуманізму
- •3.5. Додержання адвокатами норм професійної етики
- •3.6. Наявність спеціального дисциплінарного провадження щодо адвокатів
- •3.7. Принцип оплатності роботи адвокатів
- •Лекція 1. Становлення та розвиток нотаріальної діяльності на різних етапах європейської історії
- •1. Історія виникнення нотаріту в Стародавньому Сході, Стародавньому Римі.
- •2. Історія нотаріту західної Європи
- •3. Виникнення та розвиток українського нотаріату
- •3.1.Зародження і розвиток нотаріальної діяльності в Україні до початку XX ст.
- •Особливості розвитку нотаріату на західноукраїнських землях. Досвід зунр.
- •3.3. Організація нотаріальної справи в Радянській Україні.
- •Загальна характеристика сучасного українського нотаріату.
- •Предмет нотаріально-процесуального права. Місце нотаріату в системі правоохоронних органів
- •Завдання нотаріату.
- •Джерела нотаріально-процесуального права
- •Принципи діяльності нотаріату в Україні
- •Принцип обгрунтованості нотаріальних дій. Зміст цього принципу означає, що всі дії нотаріуса мають відповідати дійсним обставинам, а його висновки повинні бути обгрунтованими.
- •Принцип сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і законних інтересів
- •Принцип національної мови
- •Принцип додержання таємниці 'вчинюваних нотаріальних дій
- •Організація діяльності нотаріату в Україні
- •Компетенція нотаріусів
- •Питання для самоконтролю
- •2.Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій
- •Встановлення особи, перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб
- •Вимоги щодо оформлення нотаріально посвідчених угод
- •Загальні правила посвідчення угод
- •Основні види нотаріальних дій та правила їх посвідчення
- •Договори відчуження майна
- •Договори відчуження земельної ділянки
- •Договори застави
- •Вчинення виконавчих написів
- •Посвідчення заповітів
- •Видача свідоцтва про право на спадщину
- •2.Предмет, структура юридичної деонтології.
- •1.Групи (типи) нотаріальних систем. Загальна характеристика
- •2.Український нотаріат – нотаріат латинської моделі.
- •1.Порядок застосування іноземного права при здійсненні нотаріальних дій за Законом України «Про нотаріат»
- •2.Нотаріальне оформлення документів для дій за кордоном. Прийняття документів, складених за кордоном
- •3. Міжнародні договори
- •Додатки
- •Розділ I загальні положення
- •Розділ II набуття права на заняття адвокатською діяльністю. Організаційні форми адвокатської діяльності
- •Розділ III види адвокатської діяльності. Права і обов’язки адвоката. Гарантії адвокатської діяльності
- •Розділ IV договір про надання правової допомоги
- •Розділ V зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю
- •Розділ VI дисциплінарна відповідальність адвоката
- •Розділ VII адвокатське самоврядування
- •Розділ VIII здійснення в україні адвокатської діяльності адвокатом іноземної держави. Особливості статусу адвоката іноземної держави
- •Розділ IX прикінцеві положення
- •Розділ X перехідні положення
- •Глава 1. Загальні положення
- •Глава 2. Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви
- •Глава 5. Посвідчення угод
- •Глава 6. Вжиття заходів до охорони спадкового майна
- •Глава 7. Видача свідоцтв про право на спадщину
- •Глава 8. Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя {Статтю 70 виключено на підставі Закону n 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012}
- •Глава 9. Видача свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів
- •Глава 10. Накладання заборони відчуження нерухомого майна
- •Глава 11. Засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підписів і вірності перекладу
- •Глава 12. Посвідчення фактів
- •Глава 13. Прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів
- •Глава 15. Вчинення протестів векселів {Назва глави 15 із змінами, внесеними згідно із з-ном n 5208-VI (5208-17) від 06.09.2012}
- •Глава 16. Вчинення морських протестів
- •Глава 17. Прийняття документів на зберігання
- •4 Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 р. Http://www.Drsu.Gov.Ua/show/1200
1. Основні міжнародні документи, що регламентують організацію і діяльність інституту адвокатури
1.1. Міжнародно-правові документи щодо забезпечення дотримання прав і свобод людини
На сьогодні у світі вироблено фундаментальні засади щодо правового захисту людини, її прав та основних свобод. Наприклад, Статут ООН підтверджує право людей усього світу на створення умов, за яких законність буде додержуватися, і проголошує як одну з цілей досягнення співробітництва у створенні та підтриманні поваги до прав людини й основних свобод без поділу за ознаками раси, статі, мови та релігії.
10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла і проголосила Загальну декларацію прав людини, яка утверджує принципи рівності перед законом, презумпцію невинуватості, право на неупереджений відкритий розгляд справи незалежним і справедливим судом, а також усі гарантії, що є необхідними для захисту будь-якої особи, обвинуваченої у вчиненні караного діяння.
4 листопада 1950 р. у Римі держави — члени Ради Європи прийняли Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, яка проголошує, що кожна людина, звинувачена у скоєнні кримінального злочину, має щонайменше такі права:
а) бути негайно і детально проінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї;
б) мати достатньо часу і можливостей для підготовки свого захисту;
в) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на власний вибір або, якщо вона не має коштів для оплати правової допомоги захисника, одержувати таку допомогу безплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
г) допитувати свідків, що свідчать проти неї, або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків з її сторони на тих самих умовах, що і свідків, які свідчать проти неї;
д) отримувати безоплатну допомогу перекладача, якщо вона не розуміє і не розмовляє мовою, яка використовується в суді.
Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, затверджені 30 серпня 1955 р. І Конгресом ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями, рекомендують гарантувати для осіб, що перебувають в ув'язненні, юридичну допомогу та конфіденційність у процесі її здійснення.
16 грудня 1966 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, а також Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права.
Міжнародний пакт про громадянські і політичні права проголошує право бути вислуханим без тяганини та право на неупереджене і відкрите слухання справи компетентним, незалежним і справедливим судом.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права проголошує обов'язок держав відповідно до Статуту ООН сприяти загальній повазі до людини та додержанню її прав і свобод.
Декларація про основні принципи правосуддя для жертв злочину і перевищення влади, прийнята Організацією Об'єднаних Націй 29 листопада 1985 р., рекомендує вжиття заходів на міжнародному та національному рівнях для поліпшення доступу до правосуддя і справедливого ставлення, відшкодування шкоди, компенсації і допомоги жертвам злочину.
Резолюція 43/173 від 9 грудня 1988 р. Генеральної Асамблеї ООН, яка проголосила Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню чи ув'язненню в будь-якій формі, фіксує, що затримана особа має право на отримання юридичної допомоги від адвоката. Ця особа невдовзі після арешту інформується компетентним органом про своє право, і їй надаються розумні можливості для здійснення цього права. Якщо затримана особа не має адвоката за своїм вибором, вона у всіх випадках, коли цього потребують інтереси правосуддя, має право користуватися послугами адвоката, призначеного для неї судовим чи іншим органом, без оплати його послуг, якщо ця особа не має достатніх коштів. Крім того, проголошується, що затримана чи ув'язнена особа має право зв'язуватися та консультуватися з адвокатом, для чого їй надаються необхідний час і умови. Побачення затриманої чи ув'язненої особи зі своїм адвокатом можуть відбуватися в умовах, які дають можливість посадовим особам правоохоронних органів бачити їх, але не чути.
Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини від 26 травня 1995 р. затверджує: кожний обвинувачений у вчиненні злочину має як мінімум право захищати себе за допомогою об-раного ним самим захисника чи мати призначеного захисника, коли інтереси правосуддя того потребують, а також користуватися у випадках, визначених національним законодавством, безплатною допомогою адвоката.
Отже, права та основні свободи людини забезпечуються в економічному, соціальному, культурному, суспільному, політичному житті. Усі люди повинні мати реальну ефективну можливість користуватися юридичною допомогою, яку б здійснювали незалежні юристи-професіонали.