2. Договори застави

Застава - це спосіб забезпечення зобов’язань і виникає внаслідок укладання договору чи на підставі закону.

Предметом застави можуть бути : майно (в тому числі і те, що стане власністю заставодавця після укладення договору застави), а також продукція, плоди та інші прибутки (майбутній урожай, приплід худоби тощо), якщо це передбачено договором, та майнові права ¹.

Предметом застави може бути майно, яке заставодавець відповідно до чинного законодавства України вправі відчужувати та щодо якого допускається звернення стягнення.

Предметом застави не можуть бути національні , культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання. Відповідно до ст. 22 Закону України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” власник володіє, користується та розпоряджається документами Національного архівного фонду з урахуванням певних обмежень. Передусім, йдеться про неможливість знищення такої документації.

Документи, що належать державі, не можуть бути об'єктами купівлі-продажу або інших угод, пов'язаних з передачею права власності (як відомо, договір застави за умови невиконання основного зобов’язання тягне за собою реалізацію предмета застави).

Існує заборона вивезення зазначених документів за межі України. Тож договір про заставу може укладатись лише за умови врахування цих особливостей.

Об’єкти, які з міркувань державної безпеки або інших підстав не повинні перебувати у власності суб’єктів цивільних правовідносин ( а тому, не можуть бути предметом застави), внесені до Переліку видів майна, що не можуть бути у власності громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженому постановою Верховної Ради України від 17 червня 1991 р. “Про право власності на окремі види майна”. Зокрема, це :

• зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї та боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, які набуваються громадськими організаціями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси;

• бойові отруйні речовини;

• наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря) тощо.

Предметом застави не може бути майно та кошти благодійної організації ¹ . Благодійними організаціями ² вважаються :

• членські благодійні організації;

• благодійний фонд;

• інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

В якості застави для забезпечення платежів або кредитів не використовуються приватизаційні папери, оскільки щодо таких випадків в ст. 5 Закону “Про приватизаційні папери” міститься відповідна заборона.

Не може бути предметом застави майно, на яке згідно з чинним законодавством взагалі неможливо звертати стягнення. Зокрема, мова йде про майно, передбачене в Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, що є додатком до Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р.

Не можуть бути предметом застави об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурні підрозділи, що знаходяться в процесі корпоратизації. Перелік об’ктів, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, міститься в ст. 5 Закону України “Про приватизацію державного майна”.

Не можуть бути предметом застави також вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом тощо.

Що стосується майна, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), то предметом застави воно може бути лише за умови виділення його в натурі. Провести, наприклад, виділ частки квартири в натурі, практично неможливо, а тому неможлива і застава вієї частки. До того ж предметом іпотеки може бути саме квартира, а не її частки ¹.

Договір про заставу укладається між кредитором (заставодержателем), з одного боку, та боржником чи його майновим поручителем (заставодавцем), з іншого. На підставі цього договору, за умови невиконання боржником своїх зобов’язань, заставодержатель для задоволення своїх вимог може звернути стягнення в порядку, встановленому законом чи договором, на заставлене майно чи майнові права. При цьому він має перевагу перед іншими кредиторами.

Щодо забезпечення нею зобов’язання, застава має похідний характер. Це означає, що застава може існувати у правовому колі лише за наявності зобов’язання. Посвідчуючи договори застави, що мають похідний характер від забезпеченого зобов’язання, нотаріус часто стикається з зобов’язаннями, що виникають на підставі договору. Якщо зобов’язання базується на договірних положеннях, то основним при цьому є те, що існують відносини, оформлені у встановленому порядку, як, наприклад, вимоги, що випливають із договору позики чи банківської позички, купівлі-продажу, оренди, тощо.

Нотаріус повинен пересвідчитись у правильному оформленні зобов’язань. Якщо застава забезпечує договір позики, то для договору, який укладається на суму понад 50 гривень, установлено письмову форму. Якщо договір застави забезпечує виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу жилого будинку з простроченням платежу, де хоча б одна сторона - громадянин, то для такого договору встановлено обов’язкову нотаріальну форму.

Положення Інструкції про порядок вчинення нотаріусом нотаріальних дій в Україні підтверджує похідний характер договору застави¹, яка регулює ситуацію, коли нотаріус, який посвідчує договір застави майна у зв’язку з посвідченням іншого договору щодо цього майна, може не витребувати для договору застави необхідні документи, наприклад, довідку -характеристику, оскільки вона йому вже була подана щодо договору, виконання якого забезпечується цією заставою.

За загальним правилом договір застави укладається в простій письмовій формі. Частина 2 ст. 13 Закону України “Про заставу” містить перелік випадків, що є винятком із цього правила, і встановлює випадки, коли договір має бути посвідчений нотаріально.

Нотаріальне посвідчення є обов’язковим тоді, коли предмет застави - нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об’єкти. Стаття 32 Закону вирізняє як специфічну групу договорів іпотеку і також установлює для них нотаріальну форму. Іпотека, згідно із ст. 30 Закону - застава землі, нерухомого майна, за якої земля (або) майно, які становлять предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. Предметом іпотеки може бути майно, пов’язане з землею: будівлі, споруди, квартири, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс, а також інше майно, віднесене до нерухомості.

Обов’язковою є нотаріальна форма для договорів застави такого майна:

• нерухомого майна (іпотека);

• транспортних засобів;

• космічних об’єктів.

Як нотаріальна дія договір застави, залежно від предмета застави, має певне місце його посвідчення. Договір застави нерухомого майна посвідчується за його місцезнаходженням. Транспортні засоби чи космічні об’єкти - за місцем реєстрації цих об’єктів¹. В новій редакції ч. 2 ст. 13 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про заставу» від 21 жовтня 1997 р. за № 583 / 97 -ВР., не вказане місце посвідчення договорів застави в обороті чи в переробці.

До тексту договору застави пред’являються певні вимоги. Необхідні такі відомості:

- найменування сторін, прізвища, імена та по батькові;

- місцезнаходження (місце проживання) сторін;

• суть забезпеченої заставою вимоги;

• розмір забезпеченої заставою вимоги;

• строк виконання зобов’язання;

• опис предмета застави;

• інші умови, відносно яких за заявою однієї з сторін повинна бути досягнута згода.

Якщо предметом застави є товари в обороті чи в переробці, договір, крім відомостей, перерахованих вище, повинен містити відомості про визначення виду товару, його родові та інші ознаки, а також види товарів, якими може бути замінено предмет застави.

Якщо майно вже заставлене, нотаріус повинен ознайомитись з умовами попереднього договору застави. Наступна застава вже заставленого майна може мати місце лише за умови, що це допускається законом чи передбачено попереднім договором застави.

Право застави виникає з моменту укладання договору, а , якщо договір підлягає нотаріальному посвідченню - моменту посвідчення такого договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави.

Договір застави може містити певні умови, враховуючи специфіку предмета застави чи бажання сторін.

Закон передбачає, що заставодавець може відчужувати майно за умови переведення на набувача майна боргу, причому таке відчуження можливе лише за згоди кредитора. У договорі можна визначити інше, відмінне від визначеного законодавством, положення : заставодавець не вправі взагалі відчужувати предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави можливе тоді, коли в момент настання терміну виконання зобов’язання воно не буде виконане, якщо іншого не передбачено законом чи договором. У договорі можуть бути врегульовані питання щодо можливості та умов, за яких заставодержатель може звернути стягнення на майно до настання строку виконання зобов’язань.

Посвідчуючи договір іпотеки, нотаріус накладає заборону на відчуження предмета застави, крім випадків, коли сторони домовились не накладати таку заборону.