2.Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій

Існує також ряд підстав для відмови у вчиненні нотаріальних дій. Вони врегульовані ст. 49 Закону України “Про нотаріат” ¹, що має не аби яке значення для запобігання законності та охорони прав громадян і юридичних осіб і яка регулює загальні підстави. Їх можна виділити у дві групи.

1. це підстави, які взагалі не дають можливості вчинити нотаріальні дії До них належать ті :

• вчинення яких суперечить закону

• подання документів для вчинення нотаріальної дії, які суперечать закону, або містять відомості, що принижують честь і гідність громадян

• суперечність цілям, указаним у статуті або положенні угоди, що укладається від імені юридичної особи

• якщо вчинення взагалі не входить до компетенції нотаріальних органів.

2. такі підстави, що не дають можливості вчинити нотаріальні дії в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим. До них відносяться:

• звернення за вчиненням нотаріальної дії не до того нотаріуса чи посадової особи, які мають право вчинити цю нотаріальну дію

• звернення за вчиненням нотаріальної дії недієздатної особи

• звернення за вчиненням нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень

• звернення за вчиненням нотаріальної дії особи, яка знаходиться в стані афекту, алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

Нотаріус чи інша посадова особа, що вчиняє нотаріальні дії повинна на прохання особи, якій відмовлено вчиненні нотаріальної дії, повинні викласти причини відмови у письмовій формі та роз’яснити порядок її оскарження. Якщо у вчинені нотаріальної дії відмовляє нотаріус, він не пізніше як у триденний строк виносить постанову про таку відмову. В п. 25 Інструкції про порядок учинення нотаріальної дії посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад вказується, що така посадова особа також виносить таку постанову.

3. Встановлення особи, перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб

Встановлення особи громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов’язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитись, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Така особа встановлюється за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії¹. Сьогодні кількість найменувань документів, що свідчать особу громадянина, про що йдеться в п. 10 Інструкції про порядок учинення нотаріальної дії посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад України). Це такі документи:

• паспорт (громадянина України, громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, національний паспорт іноземця чи документ, що його заступає);

• посвідчення особи. До них відносяться посвідчення особи моряка, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення особи, видане за місцем роботи громадянина, посвідка на проживання особи, яка мешкає на Україні, довідка про звільнення з місць позбавлення волі.

Встановлення осіб, що не досягли 16 річного віку, здійснюється за свідоцтвом про народження. Встановлення особи громадянина можливе також за іншими документами, що не викликають сумнівів щодо особи громадянина.

Особа представника, що діє за дорученням фізичної чи юридичної особи також перевіряється нотаріусом. Також установлюється особа громадянина, який підписує документ в силу хвороби чи іншої причини громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, але не може підписати угоду, і особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, але не може підписати угоду.

Всі перераховані в Інструкції документи, які свідчать про особу громадянина можна пред’явити не по кожній нотаріальній дії. З урахуванням характеру нотаріальної дії вимагаються також певні документи , що встановлюють особу громадянина. Наприклад, у разі посвідчення угод, видачі свідоцтва про право на спадщину, про право власності, посвідчення юридич6них фактів тощо необхідно пред’явити паспорт, а для засвідчення вірності копії документа чи виписок із нього можна пред’явити будь-який з тих документів, що встановлюють особу громадянина.

Також проводиться перевірка дієздатності громадян та правоздатності юридичних осіб, які беруть участь в угодах, а також перевірка повноважень представника.

Під дієздатністю розуміють здатність своїми діями набувати цивільних прав та створювати для себе цивільні обов’язки. Дієздатність фізичних осіб виникає в повному обсязі з 18 років, а в випадках, коли законом допускається вступ до шлюбу до досягнення 18 років, така особа набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження.

Дрібні побутові угоди, розпоряджатися заробітною платою, стипендією (але не речами, придбаними за ці гроші), авторськими та винахідницькими правами, вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатись ними мають право неповнолітні віком від 15 до 18 років. Вони мають право володіти , користуватись і розпоряджатись майном трудового чи селянського господарства, якщо є їх членами. Можуть бути засновниками молодіжних і громадських організацій. За шкоду, заподіяну ними іншим особам несуть цивільно-правову відповідальність За законодавством України неповнолітні від 15 до 18 років органами опіки і піклування можуть бути за наявності достатніх підстав обмежені у праві користуватись їх заробітною платою або стипендією.

Інші угоди укладаються неповнолітніми від 15 до 18 р. за згодою їх батьків (усиновителів) або піклувальників.

Мінімальну дієздатність мають неповнолітні, що не досягли 15 річного віку: вони можуть вчиняти дрібні побутові угоди, вносити вклади до кредитних установ і розпоряджатись ними. За шкоду, заподіяну неповнолітнім, який не досяг 15 річного віку, відповідають його батьки (усиновителі) або піклувальники. Інші угоди укладають батьки (усиновителі) або піклувальники від імені неповнолітніх ³.

Таким чином, нотаріус повинен установити вік особи що звернулась за посвідченням угоди. Для цього він витребує документи, в яких вказано вік учасників угоди.

Дієздатність дорослих громадян також може бути обмежена: наприклад, якщо за рішенням суду такий громадянин зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, внаслідок чого себе і свою сім’ю ставить в важке матеріальне становище. Він є обмежено дієздатним, і йому може бути назначений піклувальник, зі згоди якого він може укладати угоди по розпорядженню майном, одержувати заробітну плату, пенсію, або інші доходи і розпоряджатися ними.

Громадянин може бути визнаний за рішенням суду повністю недієздатним, якщо внаслідок душевної хвороби чи недоумства він не може розуміти значення своїх дій або керувати ними. Таким особам назначається опікун, який від його імені та в їх інтересах вчиняє всі необхідні угоди.

Викладені вище обставини визнання громадянина обмежено або повністю недієздатним робиться під час бесіди з особою, яка звернулась за посвідченням угоди. Особливу увагу треба звернути, коли до нотаріуса звертається немічна стара людина, поведінка якої є незвичною, в ході бесіди нотаріус має зробити висновки, чи розуміє така людина значення своїх дій, та наслідки їх вчинення.

Нотаріус зобов’язаний перевірити правоздатність юридичної особи (тобто здатність мати цивільні права і обов’язки), якщо така бере участь в угоді. Він знайомиться зі статутом юридичної особи та перевіряє, чи відповідає нотаріальна дія, що вчиняється, правами, наданими цій юридичній особі статутом. Нотаріус також зобов’язаний перевірити повноваження представника юридичної особи. Ці повноваження підтверджуються дорученням. Якщо ж для укладання угоди з’явиться керівник юридичної особи, то нотаріус не вимагає пред’явлення доручення, бо статут надає такому керівникові право укладати угоду. Але вимагається документ, що посвідчує його службове становище.

Якщо від імені юридичної особи дії колегіальний орган, то нотаріус має витребувати документ, що підтверджує його повноваження та розподіл обов’язків між членами колегіального органу. Це такі документи як статут, установчий договір, постанова про обрання посадових осіб тощо.

Не менш важливе практичне значення має також таке правило, що під час посвідчення угод і вчинення іншої нотаріальної дії перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням деяких інших нотаріальних дій. Це правило також є правовою гарантією, яка забезпечує законність та обгрунтованість нотаріальних актів.

Як уже зазначалось, як правило нотаріально посвідчувані угоди, а також заяви та інші документи підписуються в присутності нотаріуса, і нотаріус на місці може пересвідчитись у справжності підписів зацікавлених осіб. Якщо угода, заява чи інший документ підписаний у відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписано саме ним.

Бувають випадки, коли громадянин внаслідок фізичної хвороби чи з інших поважних причин не може власноруч підписати угоду, заяву, чи інший документ. Тоді ці документи за його дорученням і в його присутності, а також в присутності нотаріуса підписує інший громадянин. У посвічувальному написі зазначаються причини, з яких заінтересована особа не могла власноруч підписати документ, але при цьому слід зазначити , що угоду не може підписувати особа, на користь якої або з участю якої її посвідчено.

За здійсненням нотаріальної дії до нотаріуса може звернутись неписемний, глухий, німий, глухонімий або сліпий. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року встановлює ряд правил, що гарантують захист інтересів осіб, що мають фізичний недолік або є неписемним.

Якщо за вчиненням нотаріальної дії звернувся неписемний, то нотаріус читає йому текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка, а підписується за дорученням неписемного інша особа. Нотаріус обов’язково зачитує текст документа і в тому разі, коли за вчиненням нотаріальної дії звертається сліпий громадянин. Якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ, а якщо ні, то це питання вирішується так, як і в попередньому випадку.

Існують певні складнощі, коли за вчиненням нотаріальної дії звертається глухий, німий, або глухонімий. Якщо такий громадянин писемний, то він сам прочитує документ і підписує його, а якщо ні, то при вчиненні нотаріальної дії обов’язково повинна бути присутня людина, яка може порозумітись з глухим, німим або глухонімим і посвідчити своїм підписом, що зміст документа відповідає волі учасника нотаріальних дій.

Під час перевірки справжності підпису відомих нотаріусу посадових осіб організацій, установ і підприємств прибуття цих осіб кожного разу до нотаріуса не є обов’язковим, якщо в нього є зразки їх підписів, справжність яких не викликає сумніву.

Все це стосується не тільки нотаріусів, а й посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про нотаріат” нотаріус, або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не вправі здійснювати нотаріальні дії на своє ім’я і від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, онуків, дітей, діда, баби, братів, сестер), а також на ім’я та від імені працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи також не мають право вчиняти нотаріальні дії також на ім’я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса, чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської Ради народних депутатів України. Посадові особи, які посвідчують заповіти і доручення, прирівняні до нотаріально посвідчених, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім’я, від свого імені, на ім’я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів.