2. Загальна характеристика сучасного українського нотаріату.

І лише майже через двадцять років 02.09.1993 р. в Україні був прийнятий Закон України “Про нотаріат”. Сам факт, що вже через два роки після проголошення Акта про незалежність України (24.08.1991 р.) одним з перших був ухвалений Закон, який по-новому на той час регламентував діяльність українського нотаріату, підтверджує його важливість. Повернулась приватна власність – з’явився новий Закон, що вніс до українського нотаріату багато новацій: вимоги до майбутніх нотаріусів (обов’язкова вища юридична освіта, стажування протягом шести місяців), створення кваліфікаційних комісій нотаріату; видача свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю; заснування в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі державних нотаріальних архівів, що є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів і, мабуть, найголовніше - право осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зареєструвати приватну нотаріальну діяльність. Приватні нотаріуси, згідно цього Закону мали доволі широкі повноваження, але існували і певні обмеження в повноваженнях. Приватні нотаріуси мав мав майже всі права, в тому числі право вчиняти дії, що вчинялись в державних нотаріальних конторах, за винятком (за статтею 36 Закону):

1. накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

2. видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

3. видачі свідоцтва про право на спадщину;

4. вжиття заходів до охорони спадкового майна;

5. посвідчення договорів довічного утримання.

Згодом, незважаючи на успішну роботу приватного нотаріату, було додано ще один пункт, оскільки була невідповідність Закону та чинного тоді Кодексу про шлюб та сім’ю:

6. засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини.

Спори стосовно шляхів, яким повинен розвиватись нотаріат не вщухали: були прибічники радянської моделі, більшість же нотаріусів говорили про те, що нотаріат повинен повністю відповідати латинським принципам і бути приватним. Тож, Указом Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1996 було змінено компетенцію приватного нотаріуса. Відтепер вони не могли вчиняти лише дві нотаріальні дії: вжиття заходів щодо охорони спадкового майна та видачі свідоцтва про право на спадщину. Але питання про право приватного нотаріуса засвідчувати справжність підпису батьків та опікунів (піклувальників) на заявах про згоду на усиновлення залишалось невирішеним ще дуже довго: відповідно до Указу – могли , але статтю 105 Кодексу про шлюб та сім’ю так ніхто і не відміняв аж до втрати ним чинності і прийняття Сімейного Кодексу 10.01.2002 року.

І нарешті, з прийняттям 01.10.2008 Президент України підписав З-н України „Про внесення змін до З-ну України „Про нотаріат”. Цим нормативно-правовим актом зрівняно повноваження державних та приватних нотаріусів по вчиненню нотаріальних дій (ст. 34 Закону України „Про нотаріат”). З 1 червня 2009 року набрали чинності норми Закону щодо оформлення спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину приватними нотаріусами.І це означає ще один крок до латинського нотаріату.

У жовтні 1996 року в роботу нотаріусів (державних та приватних) України запровадили спеціальні бланки нотаріальних документів, а 1997 року Міністерством юстиції України було засноване державне підприємство „Інформаційний центр”, що сьогодні відіграє провідну роль у комп’ютеризації та інформаційному забезпеченні органів юстиції. Реєстри, що підтримуються та обслуговуються цим підприємством, це електронні бази даних, в яких накопичується відповідна інформація стосовно заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, посвідчених правочинів, іпотек, заповітів та заведених спадкових справ, отриманих та використаних спеціальних бланків, Єдиного реєстру нотаріусів.

02.09.1993 р. в Україні був прийнятий Закон України “Про нотаріат”. Сам факт, що вже через два роки після проголошення Акта про незалежність України (24.08.1991 р.) одним з перших був ухвалений Закон, який по-новому на той час регламентував діяльність українського нотаріату, підтверджує його важливість. Закон вніс до українського нотаріату багато новацій: створення кваліфікаційних комісій нотаріату для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; видача свідоцтв про право на зайняття нотаріальною діяльністю всім нотаріусам України; заснування в обласних центрах, містах Києві, Сімферополі, Севастополі державних нотаріальних архівів, що є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів і, мабуть, найголовніше - право осіб, які мають свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зареєструвати приватну нотаріальну діяльність. У жовтні 1996 року в роботу нотаріусів України запровадили спеціальні бланки нотаріальних документів, а 1997 року Міністерством юстиції України було засноване державне підприємство „Інформаційний центр”, що сьогодні відіграє провідну роль у комп’ютеризації та інформаційному забезпеченні органів юстиції. Реєстри, що підтримуються та обслуговуються цим підприємством, це електронні бази даних, в яких накопичується відповідна інформація стосовно заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, посвідчених правочинів, іпотек, заповітів та заведених спадкових справ, отриманих та використаних спеціальних бланків, Єдиного реєстру нотаріусів.

Кажучи про нотаріат незалежної України, неможливо не освітити роль Української нотаріальної палати - УНП - добровільної громадської організації нотаріусів. Вона створена 22.04.1993 р. на Конференції нотаріусів і зареєстрована Міністерством юстиції України 8 червня цього самого року. Основна мета Української нотаріальної палати - об’єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для задоволення та захисту їхніх законних соціальних та інших спільних інтересів, сприяння підвищенню їхнього професійного рівня та вдосконалення правової допомоги, що надається органами нотаріату громадянам, підприємствам і організаціям. Завданням Української нотаріальної палати є підвищення ролі нотаріату в умовах формування в Україні ринкових відносин, піднесення престижу професії нотаріуса, створення умов для активної діяльності членів УНП на основі єдності їхніх професійних інтересів; реалізації їхніх прав; сприяння розвитку міжнародних зв’язків з метою зміцнення наукових і професійних контактів членів Палати, обміну досвідом, співробітництва з міжнародними організаціями нотаріату. В усіх областях України створені регіональні відділення. В окремих регіонах нотаріуси об’єдналися в Асоціації, гільдії, що є колективними членами Палати. У 1998 році Українська нотаріальна палата прийнята спостерігачем до світової організації нотаріусів - Міжнародного Союзу Нотаріату, який об’єднує нотаріати 82 країн. Вже десять років основні зусилля УНП спрямовує на перехід до нотаріату латинського типу - вільного, самоврядного, а саме це є основою латинського нотаріату - вільний нотаріус, який, з одного боку, є незалежним представником держави, наділеним повноваженнями на вчинення нотаріальних дій, а з іншого боку, нотаріус несе особисту майнову відповідальність за вчинені нотаріальні дії.

Сьогодні нотаріат України переживає нелегкі часи. Але є цілі, до яких прагне нотаріальна спільнота України, і які все одно завдяки нашій щирій закоханості в нотаріат будуть досягнуті.

«Нотаріус - фахівець з юридичних питань», «нотаріус - радник, довірена особа учасників юридичних угод», «нотаріус - носій правової захищеності», «нотаріус - гарант збереження доказів», «нотаріус - уповноважений правосуддя». Багато чого до цих висловів можна ще додати, але найбільш точне визначення нотаріуса, на мій погляд, надав представник Ради Європи на Віденській конференції “Нотаріус як гарант правової захищеності”, яка відбулася 25.02.1995 р. - “Місія нотаріуса як довіреної особи та третейського свідка полягає в охороні домовленостей і, виходячи з принципу справедливості, захисту слабшого перед сильним, незнаючого перед тим, хто знає. В руках нотаріуса знаходяться інтереси сторін, він захищає діяльність і майно людини, права особи і власності як невід’ємний елемент свободи її власника. Нотаріус стоїть на варті гідності людини і використовує всі можливості, аби забезпечити їй доступ до свободи прийняття рішення в умовах повної захищеності”.

 Праця українських нотаріусів сприяє утвердженню верховенства права, а високий престиж цієї професії втілено у заповідях латинського нотаріату: „Віддай належне Правді”,  „Радься з честю”,  „Керуйся справедливістю”, „Обмежуйся законом”,  „Працюй з гідністю”, „Утримайся, якщо навіть найменший сумнів робить незрозумілими твої дії”, „Дій обережно”, „Вивчай з пристрастю”, „Пам’ятай, що твоя місія полягає у тому, щоб не було спорів серед людей”.

Сьогодні нотаріат в Україні базується на двох типах: публічному (державному) і латинському (вільному). Сучасний нотаріат як орган безспірної юрисдикції захищає суб'єктивні права і законні інтереси фізичних та юридичних осіб, надаючи правочинам публічної довіри і більш доказової сили документам. Завдяки цьому нотаріальна діяльність отримала  офіційне визнання від імені держави.

Прийняття 02.09.1993 року Закону України „Про нотаріат” диктувалося новими економічними умовами, в яких опинилася наша держава, ставши на шлях побудови ринкової економіки. Закон містив чимало нових положень, а саме: створення державних нотаріальних архівів, більш детальну регламентацію правового статусу нотаріуса та допущення осіб до нотаріальної діяльності, - але основним і революційним було створення інституту приватного нотаріату.

Питання для самоконтролю:

1. Яка правнича посада була «прототипом» сучасного нотаріуса в Давньому Римі? Які нотаріальні дії вони виконували?

2. Нотаріальна справа в Візантії.

3. В якому місті було започатковано першу школу нотаріусів?

4. Як змінювались вимоги до професії нотаріуса у Франції?

5. Історія англійського нотаріату.

6. Розвиток нотаріату Польщі і його вплив на розвиток українського нотаріату.

7. Як розвивався російський нотаріат?

8. Вплив Канонічного (Церковного) права на інститут українського права.

9. Розвиток нотаріату західноукраїнських земель (з ХІХ до сер. ХХ ст.).

10. Коли було прийнято Закон «Про нотаріат» незалежної України? Назвіть основні нововведення цього Закону.

11. Як змінювалась компетенція приватного нотаріуса за період дії Закону України «Про нотаріат» 1993 р. Назвіть основні документи.

Лекція 2. Місце сучасного українського нотаріату в системі правоохоронних органів

План

1. Предмет нотаріально-процесуального права. Місце нотаріату в системі правоохоронних органів

2. Завдання нотаріату.

3. Джерела нотаріально-процесуального права

4. Принципи нотаріально-процесуального права

5. Організація діяльності нотаріату в Україні

6. Компетенція нотаріусів