3.7. Принцип оплатності роботи адвокатів

Проблема оплати праці адвоката є однією з найскладні­ших. Юридична допомога, яку надає захисник, повинна бути доступною населенню. Побутує спрощений погляд, що юридична допомога повинна надаватись адвокатом вза­галі безоплатно і що це буде запорукою незалежності адво­ката. Але при цьому не враховується, що будь-яка робота повинна винагороджуватися, тому справедливим є праг­нення адвоката досягти того, щоб гонорар, який він одер­жує за виконану роботу, відповідав затраченим зусиллям. Ніде у світі дотепер не запроваджено системи, яка б перед­бачала безоплатну роботу адвокатів без проблем. Забігаючи вперед, скажемо, що з метою вирішення цієї проблеми в Україні 2 червня 2011р. було прийнято Закон «Про безоплатну правову допомогу».

Питання про оплату праці адвокатів в основних світових системах адвокатури вирішується по-різному.

В Англії робота адвокатів оплачується як за згодою, так і за таксою на підставі низки законів і правил. Оплата послуг за таксою передбачає порядок, коли визначені стат­ті витрат соліситора оцінюються за твердою шкалою, із за­значенням максимальних і мінімальних сум. Однак і в цьо­му випадку соліситор та клієнт можуть самі визначити розцінки. Оплата за надані соліситором послуги включає низку факторів, найважливішими з яких є затрачений час, складність справи, її обсяг, терміновість тощо.

Якщо особа у встановленому порядку визнана неплато­спроможною, то юридична допомога може бути надана їй безкоштовно. У цьому випадку оплата праці адвоката про­водиться зі спеціального фонду правової допомоги, який створено з коштів держави і внесків клієнтів та організа­цій адвокатів. Правосуддю Англії це коштує 600 млн. фун­тів стерлінгів на рік.

Оплата праці баристерів є лише гонорарною, причому го­норар вноситься клієнтом на рахунок фірми соліситорів і обкладається податком на прибуток. За існуючого порядку ба­ристер позбавлений можливості стягнути свій гонорар у су­довому порядку, наполягати на арешті майна клієнта, на­віть якщо гонорар був обіцяний. Основна гарантія, яку ба­ристер має щодо гонорару, полягає в тому, що він може від­мовитися прийняти доручення, якщо гонорар не сплачений під час передачі йому соліситором доручення на ведення справи. Як і соліситори, баристери надають малозабезпе­ченим клієнтам безоплатну юридичну допомогу.

У США оплата послуг адвоката здійснюється на підставі вільної угоди ("вільного ринкового договору") на основі практики, що склалася, а також з урахуванням рекоменда­цій організації, в якій працює адвокат. Є близько 700 спеціальних таблиць для обчислення лише мінімаль­них розмірів гонорарів за різні види послуг. Цікавою є так звана континентальна оплата, зміст якої полягає в тому, що коли справу програно, адвокат не отримує винагороди, а у випадку виграної справи, адвокат отримує гонорар.

Малозабезпеченим юридична допомога надається без­оплатно. У 1932 р. було прийнято чотирнадцяту поправку до Конституції США, яка вимагає забезпечення захисту для бідних обвинувачених. Шість років потому право бідних обвинувачених на захист було поширено на всі суди. Цент­ральною стала справа Гідеона Вейнрайта (1963 р.), слухаю­чи яку, суд штату затягував призначення бідному обвину­ваченому захисника. Верховний суд США з цього приводу виніс постанову, в якій зазначив, що "адвокат у суді - не­обхідність, а не розкіш". За законом 1964 р. про кримі­нальне правосуддя у федеральних судах для матеріально незабезпечених підсудних допускається так званий безко­штовний "громадський захисник". Контори "громадських захисників" об'єднано у корпорацію правничих служб, якою опікується і фінансує Конгрес. Кількість таких кон­тор становить понад 1 тис. Щороку на оплату праці "гро­мадських захисників" держава виділяє сотні мільйонів до­ларів. Порядок оплати праці безкоштовних захисників за рахунок бюджету було встановлено з ініціативи президен­та Р. Ніксона, який 5 травня 1971 р. направив до Конгресу лист з пропозицією створити незалежний федеральний ор­ган, який би надавав адвокатським фірмам кошти з феде­рального бюджету та сприяв би іншими засобами розвитку юридичної допомоги малозабезпеченим. Є й інші форми надання юридичної допомоги незаможним. Так, усі штати у тій чи іншій формі передбачають надання безкоштовної юридичної допомоги за постановою судді. Органи, які на­дають таку допомогу, можуть бути різними. В одних ви­падках суд призначає адвоката в конкретній справі і вста­новлює гонорар або з бюджету муніципалітету, або зі спе­ціальних фондів, або за рахунок коштів адвокатських ор­ганізацій, в інших — виділяється спеціальний адвокат, який отримує винагороду повністю або частково від місце­вого муніципалітету і веде головним чином справи за при­значенням.

Адвокати в США мають величезний вплив, але в народі їх не люблять, називають "акулами", "шакалами", саме че­рез завеликі гонорари. Проте слід зазначити, що амери­канські адвокати відчули зміну ставлення до них з боку громадськості і негайно почали виправляти становище: до­помога малозабезпеченим стала масовим явищем (за наяв­ності адвокатів, спеціально для цього призначених, про яких ішлося вище), перестало бути винятком безплатне об­слуговування музеїв, фондів, об'єднань національних мен­шин тощо.

У Франції професію адвоката віднесено до "незалежних і ліберальних", тому втручання у фінансові від-носини ад­воката та клієнта значно обмежене. Стосунки адвоката і клієнта базуються на принципі двосторон-ньої добровільної угоди. Стаття 10 закону про статус адвокатів у редакції від 10 липня 1991 р. передбачає, що тарифи за участь адвока­та в процесуальних діях встановлюються цивільно-право­вим законодавством.

Розмір гонорару залежить від часу, відданого справі, її характеру і складності, громадського значення інтересів, що захищаються, витрат у справі, характеру спеціалізації і, насамкінець, результату захисту. Заборонено встановлю­вати розмір гонорару лише залежно від результату розгля­ду справи, але не забороняється до основного гонорару до­плачувати додатковий у разі позитивного для клієнта рі­шення суду. Суперечки між адвокатом і клієнтом вирішу­ються керівництвом ордену адвокатів.

Адвокати надають і безкоштовну юридичну допомогу малозабезпеченим клієнтам. У цих випадках винагорода виплачується з великим проміжком у часі державою, ця винагорода є досить скромною за розміром.

У Німеччині гонорар за надання юридичної допомоги адвокатом визначається домовленістю між ним і клієнтом у межах, установлених федеральним статутом адвокатсь­ких тарифів. Відхилення від федерального статуту адво­катських тарифів допускається лише у двох випадках: ко­ли адвокат укладає зі своїм клієнтом письмову угоду про гонорар, якою обумовлений підвищений його розмір, ніж довелося б платити клієнту за тарифом, і коли у тривалих угодах передбачено погодинну винагороду.

Проблем а участі в кримінальних справах захисників за призначенням, а також оплати їх роботи є дуже актуаль­ною, бо у зв'язку зі складним економічним становищем у нашій країні значна кількість громадян через своє ма­теріальне становище не може оплатити послуги захисника, і водночас зросли вимоги щодо забезпечення дотримання прав громадян.

За даними судової статистики, майже дві третини (64,2143 %) від загальної кількості працездатних громадян, винних у вчиненні злочинів, ніде не працювали, не на­вчалися та не мали постійного джерела доходів. Це свідчить про те, що право обвинуваченого на отримання правової до­помоги за рахунок держави не реалізується (виняток склада­ють лише справи, де участь адвоката є обов'язковою). За да­ними ЦГЗ МВС України протягом 2002 р, до кримінальної відповідальності тільки слідчими органів внутрішніх справ притягнуто 270 307 осіб, з них близько 175 тис. ніде не пра­цювали і не мали постійного джерела доходів, і лише 20 тис. отримали правову допомогу за рахунок держави, включаючи і справи, де участь захисника с обов'язковою⁷⁰. Слід визнати, що право кожного на правову допомогу за рахунок держави законодавством України раніше не гарантувалася. Сьогодні Законом України «Про безоплатну правову допомогу», прийнятим 02 червня 2011 р. передбачено гарантії надання такої допомоги. У Франції, захист прав незаможних громадян є одним з пріо­ритетних напрямів французької правової політики.

Ю.І. Шмаленко вважає, що адвокат повинен намагатись знайти можливість надання правової допомоги незамож­ним громадянам на частково платних засадах або безко­штовно не лише у випадках, прямо передбачених законом, виходячи з розумного співвідношення цієї роботи з повні­стю оплачуваною.

І. Івашкевич зазначає, що під час проведення досудового слідства та розгляду кримінальних справ у судах часто до­водиться стикатися зі значними труднощами в забезпеченні вимог законодавства щодо права на захист. Так, затримана особа згідно із законом має бути допитана як підозрюваний не пізніше 24 годин з моменту затримання і при цьому має право вимагати побачення із захисником до першого допиту. Якщо у такий короткий термін слідчий не може знайти за­хисника, він (не маючи якихось підступних задумів, а просто опинившись між вимогою закону і реальною можливістю його забезпечення), щоб вийти з такого становища, роз'яснивши права підозрюваному, іноді намагається підштовхнути його до рішення, що захисника на цьому етапі слідства мати не обов'язково: мовляв, і справа не складна, і в ній все зрозумі­ло, а захисника підозрюваний може взяти пізніше — під час пред'явлення обвинувачення або в момент закінчення слід­ства чи в суді. Звичайно, якщо підозрюваний буде наполяга­ти, захисника йому забезпечать. Трапляються випадки, коли підсудні в судовому процесі заявляють, що слідчий їх схиляв до того, щоб вони відмовлялись від захисника. Відомі та­кож факти, коли слідчим не забезпечувалося право непов­нолітнього обвинуваченого мати захисника.

Практиці відомі також випадки, коли до кримінальної відповідальності притягується кілька осіб, у кожної з яких згідно із законом обов'язково повинен бути захисник. Так, І. Івашкевич наводить приклад, коли до кримінальної від­повідальності притягувалось вісім підлітків, кожному з яких обов'язково повинні були надати захисника. Ніхто з батьків у зв'язку з тяжким матеріальним становищем у сім'ї захисника своїм дітям не наймав, і слідчому довелося самому шукати захисників, що коштувало йому багато клопоту та нервів, бо в районній асоціації адвокатів їх було лише п'ятеро, а інших адвокатів згідно із законом приму­сити взяти участь у справі слідчий не міг.

Таким чином, у ситуації, що склалася, реально права під­захисних належним чином не забезпечувався. Це стосуєть­ся не лише українських адвокатів: проблеми якісного захис­ту у кримінальних справах безкоштовними захисниками є навіть у найрозвинутіших країнах. Так, у США розгортаєть­ся дискусія про те, що захисник не може забезпечити потріб­ний рівень захисту, бо працює він фактично не на клієнта, а на штат, який йому платить. Введення у кримінальному процесі Франції справ термінового розгляду і змагальних де­батів у присутності слідчого і судді призвело до значного збільшення потреби в захисниках, яких залучають до кримі­нальних справ за призначенням. У зв'язку з цим з оплатою праці адвокатів за призначенням виникли проблеми. Крім змін у законодавстві, для вирішення цього питання пропонується створити спеціальний фонд оплати праці адвокатів, які будуть працювати за призначенням.

Оскільки забезпечення прав громадян, у тому числі пра­ва на захист, соціальне забезпечення населення, а також створення відповідної законодавчої бази покладаються на державні органи, то саме на державному рівні необхідно якнайшвидше вирішити проблеми, що виникли. Слід звер­нути увагу на те, що для забезпечення якісної роботи захис­ників у кримінальних справах за призначенням та реально­го дотримання прав обвинувачених, підозрюваних, підсуд­них, засуджених, виправданих просто необхідне фактичне, а не декларативне спрямовування достатньої кількості коштів для оплати виконаної адвокатами роботи.

Питання для самоконтролю

1. Які міжнародно-правові документи, що регламен­тують діяльність адвокатури, ви знаєте?

2. Яку роль серед них відіграють "Основні положення про роль адвокатів"?

3. Назвіть принципи організації адвокатури.

4. Розкрийте зміст принципу всезагальності права займатися адвокатською діяльністю.

5. Що означає принцип наявності в адвоката про­фесійної підготовки?

6. Як ви розумієте громадсько-самодіяльний (недер­жавний) статус адвокатури?

7. Назвіть загальні принципи діяльності адвокатів.

8. Що означає принцип верховенства права?

9. Від кого повинен бути незалежним адвокат?

10.  У чому особливість професійної етики адвоката?

11. Розкрийте зміст адвокатської таємниці

12. Для чого потрібен принцип дисциплінарної відповідальності адвоката?

13. У чому полягає зміст принципу оплатності робо­ти адвоката?

14. Як регулюється питання надання адвокатом безкоштовної правової допомоги?

РОЗДІЛ ІІ НОТАРІАТ