3.4. Принцип гуманізму

Цей принцип виявляється в конституційному визнанні людини найвищою соціальною цінністю, що означає турботу про людину, про розвиток її духовних та фізичних властивостей, матеріальних умов життя. Дух гуманізму притаманний усім конституційним нормам, які закріплюють права та свободи людини та громадянина. Найбільш яскраво це простежується у положеннях статті 21 Основного Закону, яка проголошує невідчужуваність прав та свобод людини; статті 27- право кожного на життя; статті 28 - охорону гідності, заборону катувань, насильства; статті 29 - право на свободу та особисту недоторканність та ін. Адвокат, здійснюючи свою діяльність, не повинен принижувати честь та гідність свого підзахисного. Адвокат зобов'язаний поважати клієнта та його правові проблеми,

3.5. Додержання адвокатами норм професійної етики

Професійна етика адвоката є дуже специфічною, має цілу низку особливостей, спірних питань і відрізняється від будь-яких інших різновидів професійної етики.

У Вступі до Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вказується, що адвокату в будь-якому суспільстві уготована особлива роль. Його обов'язки не обмежуються виконанням лише свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій. У зв'язку з цим на адвоката покладається цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.

Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їхня дія, для забезпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Недодержання адвокатом цих правил карається аж до застосування до нього дисциплінарних санкцій.

Довірчі стосунки між адвокатом і клієнтом можуть виникнути лише за умови відсутності в останнього сумнівів щодо чесності й сумлінності адвоката.

Особливість професії адвоката полягає в тому, що він одержує від клієнта відомості, які той не буде повідомляти іншій особі, а також іншу інформацію, яку йому належить зберігати в таємниці. Довіра до адвоката може скластися лише за умови обов'язкового дотримання ним принципу конфіденційності. Таким чином, конфіденційність є першорядним і фундаментальним правом та обов'язком адвоката.

Адвокат може відмовитися від надання консультацій двом або кільком клієнтам, які беруть участь у розгляді однієї і тієї самої справи, або не виступати від їх імені за наявності суперечності інтересів клієнтів або обґрунтованої загрози виникнення такої суперечності.

Адвокат зобов'язаний припинити обслуговування обох клієнтів у випадку виникнення суперечностей між їх інтересами, а також у разі виникнення загрози порушення конфіденційності або загрози незалежності самого адвоката.

Адвокат також зобов'язаний утриматися від обслуговування нового клієнта, якщо це може викликати виникнення загрози порушення конфіденційності відомостей, довірених йому попереднім клієнтом або якщо інформація про стан справ попереднього клієнта, яка є в розпорядженні адвоката, може стати джерелом переваг для нового клієнта.

Адвокатська професія стала істотною запорукою охорони прав людини у відносинах з державною владою. Це формує особливі вимоги до юридичної деонтології. Наявність чітких норм адвокатської етики, які відповідають загальновизнаним світовим стандартам, розглядається як не­обхідна передумова, без якої неможлива довіра до захисників.

Найбільш показовою в цьому плані є англійська адвокатура. Зупинимося на її традиціях детальніше.

Права й обов'язки англійських адвокатів переважно залежать від того, ким - баристером чи соліситором - є адвокат. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.

Професійна підготовка соліситора визначається юридичним товариством. У 1974 р. прийнято "Керівниц-тво професійною підготовкою соліситорів". Цей документ зобов'язує соліситорів додержуватися встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і щодо професійних дій. Так, соліситори мають зберігати професій-ну таємницю, фіксувати згідно зі встановленими нормами свої розрахунки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших державних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів за допомогою реклами. Взаємовід-носини між соліситором і клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом про­фесійної етики. Вони передбачають сумлінне ставлення соліситора до виконання своїх обов'язків у всьому, що стосується клієнта. Цей принцип особливо ретельно додержується щодо дарунків, які передаються клієнтом соліситору. В цьому випадку може бути використана так звана "презумпція зловживання впливом" у випадках, коли на вимогу клієнта подарунок анулюється. Довірчі стосунки соліситора та клієнта ґрунтуються на засадах конфіденцій-ності, що зобов'язує соліситора не розголошувати свідчень свого клієнта. Цей обов'язок є настільки безумовним, що його додержання поширюється на випадки зізнань остан­нього у скоєному злочині, а це свідчить, що обов'язок солі-ситора щодо свого підзахисного домінує над громадським обов'язком.

Професійна поведінка баристерів регулюється спеціальними правилами, які приймає рада батистерів. На цей час діє кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січня 1981 р., який встановлює такі обов'язки баристера: підкорятися приписам кодексу; не займатися тим, що є непорядним і може призвести до приниження професії адвоката або правосуддя; додержуватися правил професійної ети­ки; бути компетентним у своїй професії. Баристер не може виступати в суді без парика, мантії та стрічок. Він не пови­нен вводити суд в оману, умисно приховувати від суду істотні для справи факти. Водночас баристер не повинен робити будь-які заяви про факти зізнання, які йому довірив клієнт, не може займати правову позицію, яка усвідом­люється ним як шкідлива для інтересів клієнта. Баристер має зберігати професійну таємницю, провадити свої розрахунки з клієнтом згідно зі встановленими правилами, ставитися з повагою до суду та інших державних органів. Обов'язки баристера щодо клієнта регулюються виключно правилами професійної етики, які встановлю­ються як "судовими Іннами", так і сенатом корпорації адвокатів.

У Франції адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлювання, імунітетом від обвинувачень у скоєнні злочину. Адвокат має право на гоно­рар, розмір якого залежить від угоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержуватися професійної таємниці; це одно­часно є і правом, і обов'язком. Адвокат не обмежений у листуванні з клієнтом, навіть якщо той перебуває під вартою. Адвокату забороняється розголошувати професійну таємницю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більш ніж одного клієнта в одній справі. Крім того, адвокат зобов'язаний дотримуватися гідного способу життя.

У Німеччині Федеральний закон про адвокатуру регулює в окремому розділі права та обов'язки адвоката. Згідно з цим законом, адвокат зобов'язаний сумлінно виконувати свої професійні обов'язки. Він має бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката, і поза своєю професією. Якщо адвокат, до якого звернулися за юридичною допомогою, відмовився від її надання, він має негайно пояснити причини цього і відшкодувати шкоду, завдану клієнту внаслідок затримання такого пояснення з вини адвоката.

Адвокат усувається від виконання своїх професійних обов'язків у таких випадках:

• якщо його дії суперечать принципам високої моралі та права;

• він консультував або представляв у одній і тій самій справі іншу особу;

• він брав участь у тій самій справі як суддя, арбітр, прокурор або представник офіційної установи;

• йдеться про тлумачення документа, складеного ним як нотаріусом.

Адвокат не може захищати інтереси клієнта, якого він обслуговує у зв'язку з постійними службовими чи іншими діловими відносинами.

Обов'язком адвоката є зберігання документів щодо справи протягом п'яти років після виконання доручення.

Якщо адвокат неспроможний протягом більш як тижня виконувати свої професійні обов'язки або має намір бути відсутнім протягом цього терміну в конторі, він зобов'язаний згідно з Федеральним положенням про адвокатуру потурбуватися про заступника, який матиме такі самі повноваження.

На думку В.В. Каплана, неприпустимо, щоб адвокат брав участь у справі за наявності в нього родинних і навіть дружніх стосунків з клієнтом чи іншими особами, які бе­руть участь у справі, тобто коли робота стосується його особистих інтересів, що викликає особливе ставлення до засобів і методів, які застосовуються під час ведення справи. Таке просте, але маловідоме у нас правило за кордоном існує з кінця XIX ст.: досвід показав, що в особистій справі адвокат рідко зберігає холоднокровність і усвідомлення професійної гідності.

Д.П.Ватман вважає неприпустимим повідомлення тих чи інших фактів навіть своїм колегам в обговоренні спірних або сумнівних моментів справи. Розгляд спірної правової ситуації з відома чи за згодою клієнта може бути прийнятним лише в інтересах справи, і тут від захисника потрібні особливий такт, обачність.

Надзвичайно уважно слід ставитись до запиту матеріалів щодо свого клієнта, якщо це стосується відомостей особистого характеру: у такому разі на це необхідно мати згоду клієнта. Щодо запитів відносно інших осіб, то тут слід враховувати характер відомостей, які отримує захисник, їх значення для справи. Захисник не має права робити запити для отримання матеріалів щодо протилежної сторони, якщо за своїм змістом ці матеріали ганьблять цю особу (відомості про захворювання, інтимне життя, які особа з якихось причин бажає приховати тощо).

Д.П. Ватман вважає етично неприпустимим використання в цивільному судочинстві права запиту з метою розголошення відомостей, які стосуються особистого життя другої сторони, третіх осіб і свідків, навіть якщо ці дані необхідні для захисту інтересів довірителя.

Не можна не погодитись з М.Ю. Барщевським, який стверджує, що складовою етики є естетика і визначає адвокатський етикет як етичні норми регламентації зовнішніх проявів діяльності адвоката в умовах, прямо чи побічно пов'язаних із виконанням професійних обов'язків.

Відомий російський юрист О.Ф. Коні щодо необхідності дотримання правил етикету під час відправлення правосуддя вважав, що можна також наполегливо бажати, щоб на виконання форм і обрядів, якими супроводжується відправлення правосуддя, вносився смак, відчуття міри і такт, тому що суд є не лише судилищем, а й школою. Тут етичні вимоги зливаються з естетичними.

Більшість адвокатів, виконуючи свої професійні обов'язки, діють відповідно до закону і визнаних професійних стандартів та етичних норм. Але разом з тим є випадки неналежного ставлення адвокатів до виконання своїх обов'язків.

Так, керівники організованих злочинних угруповань, концентруючи значні матеріальні кошти, мають можливість наймати для консультацій та захисту членів таких угруповань найбільш кваліфікованих адвокатів. Насамперед, це колишні співробітники правоохоронних органів, які мають значний практичний досвід, підтримують дружні стосунки зі своїми колишніми колегами, через яких мають можливість знаходити так звані "виходи" на правоохоронні структури. Відомі випадки, коли адвокати стають посередниками між злочинними угрупованнями та право­охоронними структурами.

Отже, додержання норм професійної етики є важливою і дуже специфічною засадою діяльності адвокатів. Наявна на сьогодні законодавча база, на жаль, не регулює діяль­ність адвокатів так, щоб уникнути можливих суперечностей між етичними і юридичними нормами, та потребує вдосконалення. Потрібен і реальний механізм контролю за дотриманням адвокатами норм професійної етики та відповідальності за їх порушення, що забезпечило б гідний рівень правової допомоги, яку надають адвокати.

Таким чином, зміст принципу додержання адвокатами норм професійної етики полягає в тому, що у зв'язку зі специфікою своєї діяльності, крім законодавчих норм, вони задля забезпечення якісного виконання своїх обов'язків у повному обсязі повинні безумовно дотримуватися певних морально-етичних норм, вироблених згідно з існуючими традиціями, практикою та світовими юридичними стандартами.