2.4. Громадсько-самодіяльний (недержавний) статус адвокатури

Цей принцип говорить про те, що адвокатам має бути надане право формувати самоврядні асоціації для представ­ництва інтересів членів цих асоціацій, постійного навчання і перепідготовки та підтримання професійного рівня. Виконавчі органи асоціації обираються її членами і здійснюють свої функції, не допускаючи будь-якого зовнішнього втручання. Кодекси професійної підготовки адвокатів повинні розроблятися та прийматися відповідними органами адвокатури. Дисциплінарне провадження проти адвокатів має доручатися безстороннім дисциплінарним комісіям, утворе­ним адвокатурою, з можливістю оскарження їх рішень у суді (п. 24, 26, 28 "Основних положень").

У Сполучених Штатах Америки адвокати як займаються приватною практикою (79 % ), так і створюють об'єднання у формі "товариств" або "корпорацій", які мають уза­гальнену назву "фірми". Деякі адвокатські фірми налічують понад 1500 адвокатів. Є адвокатські фірми, спеціально організовані для захисту так званих громадських інтересів, тобто інтересів не якихось окремих клієнтів, а інтересів громадськості. Існують вони за рахунок уряду, а також завдяки спеціальним фондам і пожертвуванням. Такі адвокатські фірми виступають, наприклад, проти різних форм дискримінації, за збереження навколишнього середовища тощо.

Як правило, адвокати в США спеціалізуються на певних вузьких галузях права (авторському, патентному, кримінальному, податковому, спадковому, сімейно-шлюб­ному та ін.).

В усіх штатах, містах і великих населених пунктах адвокати, допущені до ведення справ у судах, надають правову допомогу за плату, створюють на добровільних засадах професійні об'єднання та асоціації. В одних штатах такі добровільні об'єднання діють на підставі спеціальних законів штату чи судових правил, в інших — на основі статутів (так званих "конституцій"), які затверджуються чле­нами асоціацій на своїх загальних зборах. У більшості штатів (а саме — у двадцяти восьми) існує так звана "інтегрована адвокатура", коли членство в адвокатському об'єд­нанні (асоціації) є обов'язковою умовою для заняття адвокатською діяльністю.

Членами асоціацій адвокатів на щорічних зборах (у великих штатах голосують делегати або голосування відбувається за допомогою пошти) обираються президент та виконавчий орган ("виконавчий комітет", "рада керуючих", "рада уповноважених") з 5—10 членів. При виконавчому органі, як правило, створюється кілька комітетів або комісій (наприклад, за галузями права, з питань прийняття нових членів, з питань дисципліни тощо). В окремих штатах молоді адвокати, які мають стаж роботи до п'яти років, створюють свої організації, метою яких є сприяння підвищенню кваліфікації і т. ін.¹⁵

У 1878 р. в США було засновано національну організа­цію адвокатів — Американську асоціацію адвокатів, яку створила Федерація адвокатсь­ких асоціацій штатів. Мета Американської асоціації адвокатів полягає в обміні досвідом, обговоренні проблем юри­дичної освіти, реформуванні законодавства та ін. У тій або іншій формі зазначена асоціація об'єднує майже всі великі адвокатські організації та налічує понад 130 тис. членів (до ведення справ у суді в США допущено понад 1 млн. ад­вокатів). Асоціації адвокатів штатів безпосередньо не під­порядковані Американській асоціації адвокатів, але, як правило, дотримуються у своїй діяльності її рекомендацій, особливо щодо застосування норм професійної етики, ко­декс якої вироблено нею.

Вищим органом управління Американської асоціації адвокатів є палата делегатів, яка складається з 250 членів. Практикуючі адвокати можуть бути й членами інших ве­ликих організацій юристів — Американського товариства правосуддя, Американської асоціації патентного права, Асоціації морського права тощо.

В Англії всі соліситори об'єднуються в юридичні това­риства згідно з Королівською хартією 1845 р. Членство у товаристві є добровільним. Керує товариством рада.

Юридичне товариство не вирішує питання такси оплати послуг соліситора (вона встановлюється законом), а також питання дисциплінарного провадження (цим займається спеціальний незалежний орган — дисциплінарний трибу­нал у справах соліситорів).

Соліситори можуть виконувати свої функції лише в тому випадку, якщо мають сертифікати юридичного това­риства, які підтверджуються щороку і засвідчують, що особа має необхідну юридичну підготовку, особисті риси та здатна бути соліситором Верховного суду.

Більшість соліситорів веде справи, об'єднавшись у товариства, де відповідальність за виконувану роботу лежить на всіх партнерах порівну.

Організація баристерів є досить архаїчною. їх об'єднано в чотири "судові Інни": "Інн Грея", "Інн Темпла", "Інн Лін­кольна" та "Інн Мідл-Темпл". Виникли вони ще в XIV ст., знаходяться в Лондоні. Назви "Іннів" походять, мабуть, від назв житлових кварталів, де мешкали особи, які займа­лися судовою практикою. І дотепер "Інни" контролюються суддями¹⁸. Слід зазначити, що "судові Інни" є не лише об'єднаннями адвокатів, а й великими землевласниками, і завдяки цьому отримують чималу ренту¹⁷.

"Судові Інни" мають три групи членів: це бенчери, що є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керують "Іннами"; баристери, яких приймають до корпорації бенчери; учні, що допускаються в корпорацію. Таким чином, бенчери повністю контролюють допуск до корпорації учнів та прийняття до неї баристерів.

Самі баристери поділяються на два ранги: "королівські радники" та "молодші баристери". "Королівських радників" призначає король (королева) за рекомендацією лорд-канцлера. "Королівські радники" мають право перебувати в судовому засіданні не у вовняній мантії, як інші, а в шовковій. Головна роль "королівських радників" полягає в наданні спеціальних порад та веденні складних справ. Більшість членів Вищого суду призначається саме з числа "королівських радників".

Органом управління "судових Іннів" та корпорацій баристерів є сенат, до якого входить 90 членів.

Існує також спеціальний орган для управління поточними справами — рада, яка складається з 60 членів і обирається загальними зборами баристерів. Зі свого середови­ща рада обирає виконавчу раду з трьох осіб. При раді утворено об'єднані комісії "Іннів" (за галузями права, з питань юридичної допомоги, оплати праці, з етикету та професійної поведінки, з міжнародних зв'язків тощо). Головне призначення ради — підтримання престижу, гідності та незалежності корпорації, сприяння роботі, захист членів корпорації, вдосконалення роботи і функцій членів корпорації, представництво інтересів корпорації. Щорічні збори баристерів скликає саме рада. Крім того, вона може створювати власні статутні норми та видавати вказівки, які не суперечать основному статуту^.

Загальне керівництво англійською адвокатурою (як соліситорами, так і баристерами) здійснює лорд-канцлер, який є членом Верховного суду.

У Франції адвокати працюють як індивідуально, так і колективно. Для колективної організації праці адвокатів потрібно укласти контракт про співпрацю з іншим адвокатом або групою адвокатів. Дозволяється також працювати за наймом в іншого адвоката або групи адвокатів за трудо­вою угодою (у цьому випадку адвокат, який працює за наймом, зберігає всі свої права, але не має власної клієнтури, а правову відповідальність за дії найманого адвоката несе адвокат-наймач).

Групові форми роботи адвокатів у Франції є дуже різноманітними. Найбільш поширені — асоціації та цивільно-професійні товариства.

Асоціації є об'єднаннями адвокатів, у яких кожний адвокат несе персональну відповідальність перед своїм клієнтом. Члени асоціації повною мірою зберігають свою правосуб'єктність. Угода про створення асоціації повинна бути письмовою і доводитися до відома ради ордену адвокатів.

Цивільно-професійні товариства є дуже поширеною формою групового об'єднання адвокатів. Ці товариства вносяться до переліку об'єднань адвокатів і підлягають обов'язковій реєстрації як юридичні особи. Од-нією з основних характеристик товариства є те, що його члени солідарно відповідають за обов'язки товариства. Товариство купує або орендує все необхідне для спільної роботи адво­катів (приміщення, обладнання, наймає допоміжний персонал тощо). Працюючи в товаристві, адвокат персонально не оподатковується. Поточні та виробничі витрати є обов'язком товариства. Але всі гонорари становлять прибуток товариства, тобто адвокат гонорару після його надхо­дження не одержує. Робота адвокатів винагороджується за правилами, викладеними в статуті товариства. Найчастіше це відбувається шляхом розподілу прибутку товариства, залежно від розміру частки статутного капіталу, яким володіє кожний член товариства. Члени товариства не мо­жуть займатися індивідуальною практикою чи входити до складу інших об'єднань адвокатів.

Є і інші способи об'єднання адвокатів не для "повного здійснення адвокатської діяльності", а лише для "визначення матеріальних засобів": "цивільне товариство з обмеженими коштами", "групова адвокатська контора" тощо. Зв'язки та взаємозалежність між членами цих об'єднань є значно менш жорсткими.

Адвокати у Франції об'єднані за судовими округами. Незалежне професійне об'єднання адвокатів назива-ється орденом адвокатів. Його очолює голова, якого обирають таємним голосуванням на два роки. Голова представляє орден у відносинах із державними та судовими органами, громадськістю, керує службами ордену, має дисциплінарні, арбітражні (вирішення спорів між адвокатами) повноваження, стежить за професійною підготовкою та перепідготовкою адвокатів. Крім того, до його функцій входить головування в раді, яка також обирається таємним голосуванням членами ордену на три роки.

Інститут адвокатури у Франції розглядається як найважливіша складова правової держави, і для 100 адвокатських об'єднань, до яких входить приблизно 19 тис. адво­катів, державою створюються умови для успішного функціонування.

На національному рівні система самоврядування адвокатів у Франції доповнена національною радою колегій адвокатів. Обирається рада адвокатами Франції за двоступеневою системою. Вона є юридичною особою і представляє професію адвоката перед державними органами, а також стежить за додержанням в адвокатській діяльності вироблених норм і звичаїв. Крім того, рада займається узгодженням навчальних програм, координує роботу центрів з підготовки адвокатів, встановлює загальні умови визначення їх спеціалізації, розподіляє кошти, виділені на названі цілі".

У Німеччині адвокати, допущені до роботи в окрузі, на територію якого поширюється юрисдикція Верховного суду землі, утворюють палату адвокатів. Якщо кількість адвокатів перевищує 500 осіб, управління юстиції землі може утворити ще одну палату. Кожну палату адвокатів очолює правління, яке складається із семи членів (щоправда, загальні збори палати адвокатів можуть збільшити це число). Члени правління обираються загальними зборами палати на чотири роки, причому кожні два роки склад правління оновлюється наполовину. Правління працює безкоштовно, членам правління лише відшкодовуються витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням ними своїх обов'язків. У разі необхідності правління палати адвокатів може створити кілька відділів у складі не менш як трьох членів правління. Член правління може входити до складу кількох відділів. Зі свого складу правління обирає президію, яка складається з президента, віце-президента, секретаря та скарбника. Кількість членів президії може бути збільшена правлінням. Президія керує справами правління, розпоряджається коштами палати адвокатів, про що подає правлінню щоквартальні звіти. Президент палати представляє її в суді і поза ним, головує на засіданнях правління і загальних зборах палати адвокатів, підтримує ділові зв'язки між правлінням і палатою адвокатів. Президент щороку подає управлінню юстиції землі письмовий звіт про роботу палати та її правління, а також повідомляє управлінню юстиції землі та федеральній палаті адвокатів про результати виборів до правління і президії своєї палати адвокатів. Вищим органом палати адвокатів є загальні збори її членів, які скликаються президентом палати на власний розсуд або на письмову вимогу не менш ніж деся­тої частини загальної кількості членів палати.

Особливу палату утворюють адвокати, допущені до роботи у Федеральному суді. Вона має структуру, аналогічну структурі місцевих палат адвокатів. Звіт про свою роботу особлива палата подає федеральному міністру юстиції Німеччини.

Усі палати адвокатів Німеччини об'єднуються у Федеральну палату адвокатів, яка не має правління і очолюється президією, що обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів. До президії входять президент, три віце-президенти та скарбник. Ви­щим органом Федеральної палати адвокатів є її загальні збори. Місцеві палати на загальних зборах представляють їх президенти. Скликає загальні збори президент Федеральної палати адвокатів. Крім того, президент зобов'яза­ний скликати загальні збори палати на письмову вимогу не менш як трьох місцевих палат адвокатів. Кожна місцева палата має на загальних зборах Федеральної палати адво­катів лише один голос. Рішення ж із матеріальних питань, які можуть утискати інтереси окремих палат адвокатів, повинні прийматися одноголосно. Існує Федеральна палата адвокатів за рахунок внесків місцевих палат, розмір яких визначають її загальні збори.

Як місцеві, так і Федеральна палата адвокатів є за законом корпораціями публічного права, тобто автономними громадськими організаціями.

Державний нагляд за діяльністю місцевих палат адвокатів здійснює управління юстиції відповідної землі. Контроль за діяльністю Федеральної палати адвокатів покладено на міні­стра юстиції. Як у першому, так і у другому випадках нагляд — це перевірки додержання законів і статуту палат, а також ви­конання покладених на них завдань.

На сьогодні у світі існує організаційно оформлена структура адвокатури, яка має багато спільних рис, але водночас враховує традиції та особливості організації адвокатури кожної конкретної країни.

Професійні асоціації адвокатів відіграють важливу роль у підтриманні професійних стандартів та етичних норм, захищають своїх членів від переслідувань та необгрунтованих обмежень і посягань, забезпечують юридичну допомо­гу для всіх, хто її потребує, і кооперуються з урядом та ін­шими інститутами для досягнення цілей правосуддя і су­спільного інтересу (Преамбула "Основних положень").