4. Інфраструктура фондового ринку:

• депозитарії;

• фондові біржі;

• зберігачі;

• реєстратори;

• саморегулівні організації;

• аудиторські компанії;

• торговельно-інформаційні системи;

• консалтингові компанії тощо.

5. Інвестори:

• фізичні особи;

• юридичні особи.

2. Емітенти цінних паперів. Інвестори, інвестиції та інвестиційна діяльність.

Цінні папери випускаються з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку.

Емітенти цінних паперів – юридичні і у випадках, передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.

Емітентом цінних паперів може бути також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих проектів.

Емітентами цінних паперів в Україні виступають: Кабінет Міністрів України, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, юридичні особи.

Емітентів цінних паперів класифікують за такими ознаками:

• види емітентів як форми державно-правового утворення – держава, органи муніципальної влади, суб’єкти господарювання;

• організаційно-правова форма емітента – юридичні особи, які можуть випускати всі види цінних паперів, дозволених законодавством країни, окрім державних цінних паперів; особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, як правило, вони випускають векселя і чеки);

• напрями професійної діяльності емітента – промислові й торговельні компанії; комерційні банки; інвестиційні компанії й інвестиційні фонди; страхові компанії, пенсійні фонди та інші інституційні інвестори);

• інвестиційна привабливість емітента;

• політика емітента на ринку цінних паперів – активна, розрахована на залучення стратегічних інвесторів, подрібнення капіталу, спрямована на вітчизняний, іноземний капітал тощо);

• національна належність емітента (резиденти, нерезиденти).

Емітент отримує право на випуск цінних паперів від моменту реєстрації випуску цінних паперів та присвоєння номера реєстрації у НКЦПФР.

Інвестори – це фізичні та юридичні особи, які придбали цінні папери з метою одержання доходу від вкладення коштів або здобуття відповідних прав.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», інвестори – це фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надають власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Інвестори є учасниками фондового ринку, які забезпечують інвестиційний процес необхідними джерелами фінансування. Інвестори відрізняються за стратегією й тактикою діяльності на фондовому ринку.

За стратегією діяльності інвесторів поділяють на стратегічних, портфельних і спекулянтів; за тактикою – на ризикових, поміркованих і консервативних.

Стратегічні інвестори ставлять за мету не отримання прибутку від володіння акціями, а отримання можливості впливу на функціонування акціонерного товариства.

Портфельні інвестори сподіваються на отримання доходу від цінних паперів, що перебувають у їхніх портфелях. Під час вибору фінансових інструментів для формування інвестиційного портфеля, інвестори зазвичай зважають на три основні критерії – ліквідність, дохідність і рівень ризику.

Спекулянти значною мірою забезпечують ліквідність ринку цінних паперів, перебираючи на себе основні ризики операцій на ринку цінних паперів. За характером своїх операцій вони наближаються до професійних учасників ринку цінних паперів.

Ризикові інвестори здебільшого спираються на принцип: максимум дохідності інвестиційного портфеля за можливого ризику. Дохідність портфеля вони розглядають у короткому проміжку часу, щоб склад акцій, ціна яких зростає, постійно поновлювався.

Поміркованими є інвестори, котрі, як правило, намагаються формувати портфель цінних паперів, придатний рівень дохідності якого має відповідати прийнятному рівню ризику.

Консервативні інвестори обирають іншу тактику: портфель цінних паперів формують з огляду на довготермінову перспективу, тому фінансові інструменти, що входять до його складу, змінюються рідко.

За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.

Корпоративні інвестори – це переважно акціонерні товариства, що мають вільні грошові кошти.

Інституційні інвестори – це портфельні інвестори, які формують портфель цінних паперів на підставі фундаментального прогнозу поведінки їхніх котирувань у довготерміновому і середньотерміновому періодах, а потім керують цим портфелем.

Індивідуальні або приватні інвестори – це фізичні особи, які використовують свої нагромадження для придбання цінних паперів.

Інвестиція – це господарська операція з придбання цінних паперів, деривативів, корпоративних прав та інших фінансових інструментів тощо.

Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Прямі інвестиції – внесення коштів або майна статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Портфельні інвестиції – кошти, вкладені в цінні папери довготермінового характеру, які не передбачають отримання швидкого доходу.

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій юридичних і фізичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність охоплює:

­– інвестування, що здійснюється фізичними та юридичними особами;

– державне інвестування, що здійснюється за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами та установами за рахунок власних і позикових коштів;

– чужоземне інвестування, що здійснюється нерезидентами та іншими державами;

– спільне інвестування, що здійснюється резидентами та нерезидентами, як фізичними, так і юридичними особами, а також державами.

Об’єктами інвестиційної діяльності є нові та модернізовані основні засоби та обігові кошти в усіх сферах і галузях економіки держави, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об’єкти власності, а також майнові права.

Джерелами інвестиційної діяльності можуть бути:

• власні фінансові ресурси інвесторів – прибуток, амортизаційні відрахування, грошові нагромадження, заощадження фізичних та юридичних осіб тощо;

• позичені кошти інвесторів – облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити;

• залучені кошти інвесторів – кошти від продажу акцій, пайові та інші внески фізичних та юридичних осіб;

• бюджетні інвестиційні асигнування.