51, Які права має громадянин при укладанні трудового договору

КЗпПУ. Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Однак, відповідно до вищезазначеної статті трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли розпорядження або наказ не були видані, але робітника фактично було допущено до роботи.

Під час укладення трудового договору роботодавець не має права вимагати від працівника подання ним заяви про наступне його звільнення за власним бажанням без зазначення дати такого звільнення або підтвердження інших його зобов’язань, які б обмежували громадянські права та свободи працівника, зокрема, встановлення обмежень на навчання працівника без відриву від виробництва, заборони народжувати дітей чи хворіти.

Також під час укладення трудового договору, сторони мають зважать, що включення до умов трудового договору, укладеного в письмовій формі, зобов’язань сторін, що погіршують становище працівника порівняно із законодавством України про працю, не допускається. Відповідно до ст. 9 КЗпП України такі умови трудового договору є недійсними, тобто їх не може бути застосовано із самого початку чинності договору, навіть за умови, що їх було включено до договору за добровільною згодою його сторін. При цьому до законодавства про працю відповідно до ст. 4 КЗпП слід віднести вимоги, встановлені КЗпП та іншими актами законодавства. Отже, положення колективного договору підприємства, включені до нього відповідно до вимог конкретної статті КЗПП, також належать до норм законодавства. Наприклад, відповідно до ст. 97 КЗпП умови та розміри оплати праці працівників визначаються в колективному договорі підприємства. Тому встановлювати у трудовому договорі, укладеному в письмовій формі, розміри оплати праці менші, ніж визначено в колективному договорі підприємства, забороняється.