3. Внітрішня політика Ярослава Мудрого:

а) Зміцнення державної влади київського князя

Усупереч сподіванням, усобиці на Русі не припинилися. Князь Полоцька Брячислав Ізяславич, племінник Ярослава, у 1021 р. несподівано напав на Новгород і пограбував місто. Ярослав Мудрий, зібравши київську дружину, розбив його на зворотному шляху. Полонені новгородці повернулися додому, а Брячислав сховався в Полоцьку. Якийсь час вони ворогували, але помирились, і Брячислав визнав верховенство Ярослава.

Більше клопоту завдав київському князеві його молодший єдиноутробний брат Мстислав, відправлений свого часу Володимиром правити в далеку Тмутаракань. Він не брав участі у братовбивчих чварах, займаючись зміцненням позицій Русі в Передкавказзі. Славу йому принесла перемога над касозьким (черкеським) князем Редедею.

На початку 1024 p., коли Ярослав Мудрий був у Новгороді, Мстислав зі своєю дружиною і підвладними йому хозарами та черкесами несподівано з'явився біля мурів столиці, проте кияни його не прийняли, й він зайняв Чернігів. Ярослав Мудрий почав готуватися до війни, але недооцінив сили брата. Восени 1024 р. Мстислав завдав війську Ярослава нищівної поразки під містечком Лиственом неподалік Любеча, але, переконавшись, що кияни не хочуть бачити його великим князем, сам звернувся до Ярослава: "Сиди ти на столі своїм у Києві, оскільки ти є старший брат, а мені нехай буде ця сторона" — Лівобережжя. Ярослав Мудрий відповів не зразу, залишаючись у Новгороді з осені 1024 до весни 1026 p., тоді як у «Києві сиділи мужі Ярославові».

В 1025 р. у Ярослава народився син Ізяслав, який закнязював на Русі після смерті батька. Згодом Інгігерда подарувала йому ще двох майбутніх великих князів: у 1027-му — Святослава і через три роки — Всеволода.

Навесні 1026 р. Ярослав Мудрий, зібравши значні сили, вирушив до своєї столиці. З Чернігова до Києва виступив і Мстислав. Князі зустрілися на рукаві Десни край місця її впадіння у Дніпро, і в ході переговорів Ярослав Мудрий пристав на пропозицію брата. На Русі утвердилося їхнє спільне правління. Мстислав визнав за Ярославом старшинство і владу над Києвом та Новгородом, а також усіма землями західніше Дніпра, а за собою залишив землі східніше Дніпра з центром у Чернігові, а також Тмутаракань із Білою Вежею.

Узятих у Польщі 1031 р. полонених Ярослав Мудрий розселив на південних рубежах Київської землі вздовж річки Рось, де з 1032 р. почав створювати нову оборонну лінію. Її ключовими містами-фортецями стали Родня, Корсунь, Богуслав і названий на честь небесного патрона великого князя — св. Юрія — Юр'їв (нині Біла Церква).

У 1034 р. раптово помер Мстислав, який нещодавно поховав свого єдиного сина Євстафія. Під владу Ярослава перейшли всі землі на схід від Дніпра з віддаленими колоніями на Дону й Керченській протоці. Того ж року в Ярослава та Інгігерди народився ще один син, названий Вячеславом, а через два роки — їхній останній син Ігор. Крім синів, у них було три дочки: Анастасія, Єлизавета й Анна.

Політичним успіхам Русі відповідало й монументальне будівництво, яке здійснював Ярослав Мудрий. У 1037 р. були завершені розпочаті ще князем Володимиром роботи зі створення нового кільця оборонних споруд довкола Києва, який розрісся. Крім валів, ровів та оборонних мурів, вони включали вежі й кілька воріт. Парадними вважалися повернені прямо на південь у бік Константинополя, багато оздоблені Золоті ворота, над якими височіла церква Благовіщення.

б) «Руська Правда»

З ім'ям Ярослава пов'язане створення видатної пам'ятки вітчизняного середньовічного права (зводу законів) - «Руська Правда». Це найвизначніший збірник стародавнього руського права, важливе джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин Русі і суміжних слов'янських народів. Оригіналу Руської Правди не знайдено, натомість збереглася значна кількість її списків з XIII-XVIII ст.

Коротка «Руська Правда» (43 статті) поділяється на 4 частини:

1. «Правда Ярослава» — найдавніша, охоплює від 1 до 18 ст. Постала між 1016-1030 pp. Деякі статті сягають 8-9 ст., а то й раніших часів, з яких вона перебрала інститут кровної помсти, що її згодом замінено (хоч не повністю) грошовою карою;

2. «Правда Ярославичів» — звана також «Уставом Ярославичів» (статті 19-41). Складена на з'їзді Ярославових синів: князів Ізяслава, Всеволода і Святослава у Вишгороді 1072 р. Особливо охороняє інтереси князя, його домінальне господарство, урядовців і майно. Регламентуються різні грошові кари за вбивство, залежно від суспільного становища вбитого, що вказує на розшарування суспільства. Найбільше норм присвячено охороні життя, здоров'я і майна; вона складається з норм карного й карно-процесуального права;

3. Покон вирний — встановлює оплати вирникам (ст. 42);

4. Урок мостникам (ст. 43).

Широка «Руська Правда» - (121 стаття) була найбільш поширена. Віднайдені біля 100 списків, які поділяються на три групи: Синодально-Тіроїцьку, Пушкінську і Карамзінську. Її було складено під час князювання Володимира Мономаха (після 1113), та за князювання Мстислава Володимировича (до 1209 р.).

Зміст широкої «Руської Правди» у ділянці карного права характеризується заміною норм кровної помсти — грошовими викупами та державними карами — вирами. Відповідальність за невідомого вбивцю поширюється на всю громаду (верв), на території якої виконано вбивство (дика вира); за поранення, образу честі, поряд з відшкодуванням покривдженому, треба було платити державну кару (продаж); за найважчі злочини (розбій, підпал загороди, конокрадство) була встановлена кара «поток і розграбленіє», яка торкалася не лише майна, але дружини і дітей та самого злочинця.

Широка «Руська Правда» має ряд чітких норм цивільного (позики, відсотки, ґрунтові спори, спадщинні приписи) і процесуального права (свідки: видоки і послухи, ордалії; проба заліза і води, «свод», леґальна самодопомога; злодія, зловленого на гарячому, «убиють во пса место»). Ці й інші норми Руської Правди дають багатий матеріал до всебічного дослідження соціально-економічних і побутових відносин середньовічної України.