1.3 Особливості наукового залучення трудових ресурсів.

Трудові ресурси підприємства відіграють чи не найголовнішу  роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо поставлених результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робочою силою і її раціональне використання значною мірою визначає, ступінь використання техніки та технології, предметів праці організаційно-технічний рівень виробництва. Від ефективності використання трудових ресурсів у процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість тощо. То ж дослідження управління трудовими ресурсами підприємства є важливим для досягнення цілей і ефективної роботи підприємства.

Слід зазначити, що трудові ресурси – це працездатна частина населення країни, яка володіє фізичним розвитком, розумовими спроможностями і знаннями, необхідними для заняття суспільно корисною діяльністю.

Трудові ресурси як об'єкт управління являють собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що характеризують населення, яке має необхідний фізичний розвиток, розумові здібності та знання для роботи в народному господарстві, його формування, розподіл і використання, які знаходяться у взаємодії з матеріальними і фінансовими ресурсами, та приводяться в рух і підлягають впливу та упорядкуванню з боку суб'єктів управління різних рівнів.

Існує багато підходів щодо визначення поняття «трудові ресурси», далі наведемо кілька з них.

Романішин В.О. визначає трудові ресурси, як головну продуктивну силу суспільства.

Богиня Д.П. та Грішнова О.А. визначають трудові ресурси, як частину населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Качан Є.П. розглядає трудові ресурси, як сукупність носіїв робочої сили, яка здебільшого визначається демографічною структурою населення, встановленими межами працездатності як тих, що беруть участь у процесі праці, створенні споживчих вартостей і соціально-культурних цінностей, так і потенційно здатних до суспільно-корисної діяльності.

Використовуючи існуючі теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна зробити наступні визначення поняття трудових ресурсів:

- трудові ресурси – промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою складовою якого є робітники;

- трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому продукт, вартість, додаткову вартість.

- трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність якого може змінюватись в разі потреб виробництва.

Структура трудових ресурсів включає такі компоненти як: стать, вік, освіта, місце проживання, професія, національність і мова, релігія, зайнятість за сферами. Сучасна система класифікації трудових ресурсів ґрунтується на розгляді економічно активного та економічно неактивного населення, співвідношення між яким залежить від соціальних, економічних та демографічних процесів.

Зарубіжна та вітчизняна економічна наука накопичила багатий досвід аналізу процесів формування, розвитку та використання трудових ресурсів. Характеризуючи різні його складові, вчені-економісти застосовують різні економічні категорії в процесі цього аналізу. Категорія “ трудові ресурси ” вперше була запроваджена академіком С.Г. Струміліним у 1922 р. в роботі “Наші трудові ресурси і перспективи”. Серед учених немає єдиної думки про суть цього поняття.

“Трудові ресурси ”, наведені в літературних джерелах

1 Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е узд. – М.: Сов. энциклопедия. – 1986. – 1600 с.

Трудові ресурси – це частина населення, яка володіє необхідним фізичним розвитком, знаннями та практичним досвідом для роботи в народному господарстві

2 Заславская Т.И. Методические проблемы социологического исследования мобильности трудовых ресурсов. – Ново-сибирск: Наука, 1974. – 318 с.

Трудові ресурси – це сукупність членів суспільства, здатних брати участь у

суспільному виробництві при даному розвитку продуктивних сил і в межах

даних виробничих відносин

3 Касимовский Е.В. Трудове ресурсы, их формирование и использование в СССР // Экономические науки. – 1973. – № 7.– С. 12-18

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, як зайнятого в

суспільному виробництві, так і того, що знаходиться в резерві, кількісні і

демографічні межі якого залежать від суспільної форми виробництва і рівня

розвитку продуктивних сил; трудові ресурси виражають суспільні відносини з

приводу їх формування, перерозподілу і використання

4 Население и трудовые ресурсы: Справочник / Сост. А.Г. Новицкий. – М.: Мисль. – 1990. – 398 с.