
- •Загальна характеристика трудових ресурсів. 1.1 Сутність трудових ресурсів.
- •1.2 Ознаки, види та форми трудових ресурсів.
- •1.3 Особливості наукового залучення трудових ресурсів.
- •Планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах апк.
- •Особливості планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах апк.
- •Методологічні засади планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах апк.
- •Шляхи підвищення планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах апк.
- •Планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві апк «Мала Чернявка».
- •Планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах апк.
- •Рекомендації щодо покращення планування використання трудових ресурсів на підприємствах апк.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Коледж інформаційних технологій та землевпорядкування
Національного авіаційного університету
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Економіка організація і планування сільськогосподарського виробництва»
на тему:
«Планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах АПК»
Виконала: студентка ІV курсу
спец. “Землевпорядкування”
групи ЗВ-44
Кубрак І.В.
Перевірив: Дулька Ю.Д.
Оцінка:
Київ 2014
Завдання на курсову роботу
з дисципліни „ Економіка організація і планування сільськогосподарського виробництва ”
студентки групи ЗВ-44
Кубрак Ірини Вікторівни
на тему: Планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах АПК.
Зміст.
ВСТУП
РОЗДІЛ І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ.
Сутність трудових ресурсів.
Ознаки, види та форми трудових ресурсів.
Особливості наукового залучення трудових ресурсів.
РОЗДІЛ ІІ ПЛАНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АПК.
2.1. Особливості планування ефективного використання трудових ресурсів на підприємствах АПК.
2.2. Методологічні засади планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах АПК.
2.3. Шляхи підвищення планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах АПК.
РОЗДІЛ ІІІ ПЛАНУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ АПК.
3.1. Характер підприємства.
3.2. Планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах АПК.
3.3. Рекомендації щодо покращення планування ефективності використання трудових ресурсів на підприємствах АПК.
Висновки
Список використаної літератури
Дата видачі завдання на курсову роботу (дата, підпис викладача) |
Дата здачі курсової роботи (дата, підпис викладача) |
|
|
Завдання розглянуто на засіданні
випускної комісії ”Організація виробництва”
Протокол № від «____»_________20___р
Голова комісії ______________ О.Курманська
ВСТУП
Складна економічна ситуація в країні та світі, політична нестабільність в суспільстві не могли не зачепити одну з найважливіших сфер, що характеризує ефективність економіки - трудові ресурси країни. Велике значення має управління трудовими ресурсами, яке включає формування, раціональне використання трудових ресурсів, регулювання, контроль трудового потенціалу, розробку новітніх методів покращення показників продуктивності праці.
Спад виробництва, що спостерігається у багатьох галузях практично по всій країні, став причиною того, що кількість вакансій у виробничій сфері безупинно скорочується, а кількість безробітних збільшується, значна частина населення виїжджає за кордон. Зміни в економіці, погіршення екологічної ситуації призвели до негативних змін структури, кількості трудових ресурсів, погіршили демографічну ситуацію.
Проблемою є також визначення прийнятних показників співвідношення витрат праці і результатів діяльності. У науковій літературі відношення результати/витрати називають ефективністю, і на даний час серед аналітиків не вироблено єдиного підходу до визначення цього показника. Вирішення цієї проблеми у контексті сучасних умов господарювання вітчизняних підприємств потребує вивчення традиційних методів розрахунку показників ефективності використання трудових ресурсів та виявлення резервів її зростання у зарубіжних країнах, а також з’ясування перспектив можливого їх застосування до управління та ефективного використання трудового потенціалу вітчизняних підприємств.
Сьогодні використання трудових ресурсів формується під впливом багатьох факторів і процесів, з якими воно пов’язано прямими і опосередкованими зв’язками.
Загальна характеристика трудових ресурсів. 1.1 Сутність трудових ресурсів.
Трудові ресурси економічна категорія відображає працездатну частину населення, яка характеризується фізичними та розумовими здібностями до праці. Населення – сукупність людей, що проживають на деякій території, всі люди незалежно від інших характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів.
Склад трудових ресурсів включає такі компоненти: стать, вік, освіта, місце проживання, професія, національність і мова, релігія та зайнятість за сферами. Трудовий потенціал – сукупні трудові можливості, які уже сформовані і наявні зараз, а також ті, які передбачаються на перспективу і формуються у певних виробничих відносин і умовах відтворення. Розрізняють кількісні і якісні характеристики трудового потенціалу. До кількісних відносяться чисельність працездатного населення, кількість безробіття і статево вікова структура.
До якісних: інтелектуальні характеристики, фізіологічні і освітньо-кваліфікаційні.
Складовою трудового попиту є робоча сила, що відображає здатність людини до праці, сукупність її фізичних і духовних якостей, які використовуються нею в процесі виробництва, будь-якої споживчої вартості. Первинною ланкою виробництва, зоною прикладання праці, яка оснащена необхідними засобами для трудової діяльності є робоче місце.
Особливості використання трудових ресурсів в аграрних підприємствах:
земля, як основний і незамінний засіб виробництва, одночасно є знаряддям праці та предметом праці;
предметами праці у сільському господарстві є живі організми, які не містять у собі всієї маси майбутнього продукту, а розвиваються за специфічними біологічними законами;
при використанні трудових ресурсів необхідно враховувати фактор часу;
сільськогосподарське виробництво просторово-розосереджене на великій земельній території, що вимагають додаткових трудових і матеріальних витрат;
в сільськогосподарський період виробництва не збігається з робочим періодом;
специфічні умови у сільському господарстві створюють територіальні обмеження для концентрації виробництва та його розмірів;
у сільському господарстві залежно від прогресивних методів організації виробництва, організація використання праці, передбачає поліпшену організацію виробничого процесу, при-якій зростає ефективність праці;
праця в сільському господарстві досить складна і не дає гарантій в одержанні очікуваних результатів, які залежно від природно-кліматичних і соціально-економічних умов;
для аграрного виробництва характерна не рівномірність розподілу трудових ресурсів по зонах України: рівень забезпеченості підприємств трудовими ресурсами зменшується з заходу на схід, та з півночі на південь.
Вихідною базою для визначення кількісних характеристик трудових ресурсів слугує чисельність населення.
Щоб зрозуміти сутність поняття «трудові ресурси», треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:
осіб молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);
осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 60 років, чоловіки — від 16 до 65 років включно);
осіб старших працездатного віку, по досягненні якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 60, чоловіки — з 65 років).
Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї і 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.
До трудових ресурсів належать:
населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);
працюючі особи пенсійного віку;
працюючі особи віком до 16 років.
Згідно з українським законодавством на роботу можна приймати у вільний від навчання час на неповний робочий день учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів у разі досягнення ними 15-річного віку за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, за умови виконання легкої праці.
Зауважимо, що в Україні за останні роки склалася несприятлива тенденція, яка визначається скороченням частки населення молодшого від працездатного і працездатного віку і збільшенням частки населення старшого працездатного віку.
Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій статистиків праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне.
Економічно активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.
До економічно активного населення належать особи у віці 15—70 років. Вони виконують роботу за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві. До зазначеної категорії населення належать також безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. За цією методикою зайнятими вважаються особи, які працювали протягом тижня хоча б 1 год. (в особистому підсобному господарстві — не менше 30 год.) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.
Економічно неактивне населення — це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці.
До них належать:
учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;
особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;
особи, які одержують пенсію у зв’язку з інвалідністю;
особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;
особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;
інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.
Використання трудових ресурсів у процесі праці передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв’язку із відтворенням суспільного продукту. Процес відтворення трудових ресурсів поділяється на окремі фази, а саме: фаза формування, фаза розподілу й перерозподілу і фаза використання.
Фаза формування характеризується:
— природним відтворенням, тобто народженням людей, та досягненням ними працездатного віку;
— відновленням здатності до праці в існуючих працівників. Для цього їм необхідні продукти харчування, одяг, житло, а також вся інфраструктура сучасного існування людини (транспорт, зв’язок тощо);
— одержання людьми освіти, спеціальності й певної трудової кваліфікації.
Фаза розподілу й перерозподілу трудових ресурсів характеризується розподілом їх за видами робіт, родом діяльності, а також по організаціях, підприємствах, районах, регіонах країни. Розподіл трудових ресурсів здійснюється також відповідно до статі, віку, рівня освіти і здоров’я. Великого значення в умовах ринку набуває структура трудових ресурсів за віком, оскільки успіх економічних перетворень вирішальною мірою залежить від молодого покоління.
Перерозподіл робочої сили здійснюється у вигляді її руху відповідно до попиту і пропозиції на ринку праці. У системі ринкової економіки ця фаза забезпечується функціонуванням ринку праці.
Фаза використання полягає у використанні економічно активного населення на підприємствах, в організаціях і в економіці загалом. На цій фазі основна проблема полягає в забезпеченні зайнятості населення і в ефективному використанні працівників.
Велике значення має формування і використання трудових ресурсів по території країни з урахуванням регіональних особливостей, що пов’язані з впливом демографічних і соціально-економічних факторів.
Демографічними факторами формування трудових ресурсів регіону є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності, оскільки чим вищий цей рівень, тим швидше зростають трудові ресурси, а також від міграційних процесів, тобто залежно від співвідношення кількості приїжджаючих і від’їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси. Вплив демографічних факторів на використання трудових ресурсів виявляється насамперед через вікову структуру населення, яка в різних регіонах неоднакова і в зв’язку з цим різний розподіл осіб працездатного віку на працюючу і непрацюючу частини.
На формування і використання трудових ресурсів у регіонах впливають такі важливі соціально-економічні фактори, як особливості структури виробництва, а також економічної кон’юнктури (зростання, стабілізація або спад виробництва). Від цих факторів залежить чисельність працюючих, підлітків і пенсіонерів, чисельність безробітних, розподіл працівників за галузями, професіями, професійною підготовкою робочої сили.
Усі фази органічно пов’язані між собою.
Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення робочої сили.
Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.
Інтенсивне відтворення трудових ресурсів пов’язане зі зміною їхньої якості. Це — зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних і розумових здібностей тощо. Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.
Основним джерелом поповнення трудових ресурсів є молодь, яка вступає в працездатний вік. Чисельність цієї категорії залежить від режиму її відтворення (розширене — перевищення кількості народжень над числом смертей на 1000 осіб населення; просте відтворення — відсутність приросту чисельності населення, тобто кількість народжених дорівняє числу смертей на 1000 осіб населення; звужене відтворення — не тільки відсутній природний приріст, а й відбувається його абсолютне зменшення — депопуляція), що пов’язано зі зниженням рівня шлюбності і народжуваності в країні, а також від величини дитячої смертності.
Сучасній демографічній ситуації притаманна тенденція зменшення чисельності населення України, його економічно активної частини.
Становлення ринкових відносин характеризується природним переміщенням зайнятості з виробничої сфери у сферу обслуговування, але при цьому необхідно, щоб рівень виробництва забезпечував потреби економіки й населення за рахунок зростання ефективності виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організації виробництва та праці.
Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів.
До системи балансів трудових ресурсів належать:
зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);
баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;
балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;
балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання;
балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;
баланс робочого часу.
Система балансів і балансових розрахунків розробляється по окремих регіонах і в цілому по державі. При цьому необхідно враховувати кон’юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури населення, напрямки та масштаби міграційних процесів; динаміку чисельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масштаби формування професійно-кваліфікаційної структури працівників; темпи підвищення продуктивності праці тощо.
Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів.
Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).
У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невідповідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо.
Ефективність використання трудових ресурсів як ресурсу економіки значною мірою залежить від складу трудових ресурсів за статтю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров’я тощо. Трудові ресурси, які розглядаються з урахуванням таких параметрів, являють собою трудовий потенціал.