Нагнітальна функція серця

При скороченні міокарду підвищується тиск крові у його камерах і вона виганяється з них. При чому, обидва передсердя скорочуються з ділянки впадіння вен у передсердя, які при цьому перекриваються і кров з них перестає надходити. При цьому кров може рухатись лише в одному напрямку через передсердно-шлуночкові та шлуночново-судинні отвори, в яких знаходиться двох- або трьохстулкові клапани. Основи стулок клапанів прикріплюються до жорсткого кільця з фіброзної тканини.

Лівий передсердно-шлуночковий клапан є 2-хстулковим і називається мітральним , а правий- 3-хстулковий (прикуспідальний). Стулкові клапани з боку шлуночків, до яких вони прикріплені сухожильними нитками.

У момент діастоли , а потім систоли передсердь, стулки клапанів розходяться і пропускають крав. При систолі шлуночків кров виганяється лише в артеріальні судини.

У вустях аорти та легеневої артерії є півмісяцеві клапани (з 3-пелюсток), які прикріпленні як кишеньки до судин. Коли кров рухається з шлуночків, вона притискає ці пелюстки до стінок судин, а коли хоче повернутися назад під час діастоли шлуночків, то заповнює ці кишеньки і вони замикаються.

Передсердя виконують функцію тимчасового депо крові. Коли шлуночки скорочуються і кров не може до них потрапити, вона безперервно притікає венами, збирається в передсердях, а саме у їх вушках. Під час систоли передсердь швидко розтягується міокард шлуночків, щ сприяє їх наступному скороченню.

Регуляція діяльності серця

Функція серця, тобто сила і частота його скорочень, змінюється залежно від стану організму і умов, у яких він перебуває. Забезпечуються ці зміни регуляторними механізмами, які можна поділити на внутрішньо серцеві (внутрішньоклітинні, міжклітинні й нервові (внутрішньо серцеві рефлекси)) та позасерцеві (нервові екстрадіальні рефлекси)й гумуральні).

Внаслідок впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на діяльність серця, у ньому можуть змінюватися ряд рефлексів:

1. Хронотропний – частоти серцевих скорочень;

2. Інотропний – амплітуда скорочень, тобто їх сила;

3. Батмотропний – збудливість;

4. Дромотропний – проведення збудження.

Гуморальна регуляція діяльності серця.

1.Інкреторна функція серця пов’язана з утворенням гормонів або гормоноподібних речовин у самому серці; найбільше у правому передсерді: натрій-уретичного гормону, ренін-ангіостезивних сполук, катехоламінів, продуктів арахідонової кислоти тощо.Вони здатні регулювати скоротливу активність міокарду, ХОК і навіть сприяти розвитку гіпертрофії міокарду.

2. Вплив іонів на функцію серця.

Дія іонів на серцеву діяльність пов’язана, в першу чергу, зі стану мембран кардіоміоцитів, через які ці іони транспортуються, а також з їх концентрацією у позаклітинному середовищі. Збільшення збільшення зовнішньої концентрації іонів призводить до зростання пасивного надходження їх кардіоміоцити, зниження – до «вимивання».

1. Вплив Са²⁺ . Якщо вміст Са²⁺ у крові знижується, то збудливість скоротливість серця зменшується, а при збільшенні - навпаки.

2. Вплив К⁺ . При зниженні концентрації К⁺ у крові зростає активність водія ритму та ЧСС. При збільшені його концентрації ці показники зменшуються впритул до зупинки серця. Цей ефект використовують в клініці для зупинки серця під час проведення на ньому хірургічних операцій

3. Вплив Na⁺. Зниження вмісту Na⁺ в крові може привести до зупинки серця. Незначне підвищення рівня Na⁺ до збільшення скоротливості міокарда.

3.Вплив гормонів.

До гормонів, які стимулюють функцію серця належать справжні адреналін, норадреналін, глюкагон, інсулін, а також тканинні ангіотензин ІІ , серотонін, гістамін тощо. До зниження швидкості деполяризації, скорочення тривалості ПД, зниження сили скорочення спричиняють ацетилхолін та брадикінін.

4.Вплив метаболітів.

Для нормального функціонування серця потрібна енергія. Тому збільшення в серці концентрації креатинфосфату, молочної кислоти як джерела енергії супроводжується підвищення діяльності міокарда.Розкладаючи молочну кислоту, серце не тільки отримує додаткову енергію, а й сприяє підтримці постійної рН в крові.

Серцевий цикл – циклічно повторювана зміна станів розслаблення(діастоли) і скорочення (систоли)серця. При ЧСС 75\хв. Тривалість серцевого циклу = 0,8 сек.

Для визначення тривалості серцевого циклу необхідно час (60сек.) розділити на ЧСС . Він складає складається з фаз систоли і діастоли передсердь і шлуночків.

Пульсом – називається коливання стінок артерій обумовленні скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску протягом систоли і діастоли. Поширення пульсової хвилі зумовлене здатністю стінок артерій до еластичного розширення і спадіння.

• частота пульсу (60-80/хв.) Частий – тахікардія (у разі недостатності кровотоку, інфекційних захворюваннях, кофеїн, адреналін). Рідкий – брадикардія (мікседеми, серцеві глікозити, струс)

• ритм пульсу повинен бути правильним. Пульсові хвилі повинні надходити одна за одною , через однакові проміжки часу і мати однакову величину. Аритмії – порушення тривалості.

• Наповнення пульсу віддзеркалює ступінь поповнення кров’ю досліджуваної артерії. При недостатньому кровонаповненні артерій і нормальному ударному об’ємові відчувається повний пульс. При крововтраті – пустий.

• Напруження пульсу визначають опором, який виникає при сспробі стиснення пальцем артерію з метою припинення в ній пульсових хвиль (слабке, середнє, сильне напруження) Сильне – твердий пульс – артеріальна гіпертензія, атеросклероз. Слабкий – м’який пульс - гіпертонія, колапс, шок.

• Величина пульсу (наповнення і напруження)

• Форма пульсу залежить від падіння окремої пульсової хвилі. Швидкий – недостатнє наповнення аорти, тереотитоксикоз. Повільне – звужене гирло аорти.

• Стан стінки судин.

Артеріальний тиск – 120-139

Систолічний АТ – виникає в артеріальній системі систоли шлуночків (мах) і діастолічний АТ – в період діастоли зниження АТ (міn).

Різьниця між мах і міn АТ називається пульсовим тиском(40-50).

• Трансмуральний тиск – різниця, що діє тиск на стінку судини з середини – кров , ззовні – ті тканини, де безпосередньо розташована конкретна судина.