План

1.Анатомо-фізіологічні особливості функціонування серцево-судинної системи.

2. Фізіологічні особливості міокарду.

3.Серцевий цикл

4.Показники функціональної активності серця

5.Роль додаткових методів дослідження в оцінці функціонального стану серцево-судинної системи дорослої людини.

Мотивація: вивчення даної теми є важливою оскільки анатомо-фізіологічні особливості цієї системи дають можливість оцінити організм , як єдине функціональне ціле , показники функціональної активності та додаткові методи обстеження цієї системи необхідні майбутній медичній сестрі в професійній діяльності для індивідуального підходу як до здорової так і до хворої людини , для профілактики , своєчасної діагностики і планування лікувальних заходів.

Анатомічна та функціональна класифікація серцево-судинної системи.

Кров може виконувати свої численні функції знаходячись тільки в стані постійного руху. Цей рух крові в організмі людини забезпечує серцево-судинна система, яка складається із основного насоса - серця - послідовно з’єднаних відділів судинного русла. Основне призначення постійною циркуляції крові в організмі полягає у постачанні тканин звільнені їх від різних речовин. Кров приносить до клітин субстрати необхідні для їх нормального функціонування (кисень і поживні речовини)та відносить продукти їх життєдіяльності (вуглекислий газ , кисень , сечовину, аміак і т.д.). Всі ці речовини поступають до судин через міжклітинну (інтерстиціальну) речовину. Кров також переносить гормони, усю сукупність захисних і біологічно активних речовин організму та теплову енергію. Таким чином , основна функція серцево-судинної системи транспортна.

Згідно анатомічної класифікації в серцево-судинній системі розрізняють два відділи:

• Велике (системне) коло кровообігу , насосом для якого служить ліва половина серця;

• Мале (легеневе) коло кровообігу , рух крові по якому забезпечується правою половиною серця.

Велике коло кровообігу починається із лівого шлуночка , який викидає кров в аорту. Від аорти відходять артерії , які , розгалужуючись забезпечують кров’ю окремі органи. Кожна артерія ділиться на дві , тому по мірі зменшення діаметру загальна кількість їх зростає . У результаті розгалуження найдрібніших артерій , які називаються артеріолами утворюється капілярна сітка – щільне переплетіння дуже малих судин тонкими стінками. Загальна площа поверхні капілярів в організмі людини сягає близько 1000 м² . У капілярах відбувається обмін речовин артеріальна кров віддає кисень тканинам і забирає з тканин вуглекислий газ , який утворюється завдяки процесам життєдіяльності їх клітин. При цьому яскраво-червона артеріальна кров перетворюється на вишневу венозну. При злитті капілярів утворюється венули , які збираються у вени.

По мірі такого злиття кількість вен поступово зменшується , а їх діаметр зростає. У кінцевому результаті до правого передсердя , в якому закінчується велике коло кровообігу , підходять тільки 2 вени:верхня та нижня порожниста.

Мале коло кровообігу починається із правого шлуночка , який викидає кров в легеневу вену. Після цього вона поступає в судинну систему легень , яка має в зальних рисах ту ж будову , що і у великому колі.У легенях кров віддає вуглекислий газ , що утворився в процесі життєдіяльності органів , для виведення його в атмосферу , а також одночасно накопичується киснем. Мале коло закінчується в лівому передсерді , куди впадають 4 легеневі вени. Із передсердя кров поступає в лівий шлуночок. Таким чином обидва кола замикаються. Оскільки ці кола послідовно з’єднані , то в нормі викид правого і лівого шлуночка повинен бути однаковий.

Особливістю кровоплину в малому колі кровообігу є тек , що по легеневих артеріях тече венозна кров , а по легеневих венах – артеріальна.

Фізіологічно-морфологічна характеристика міокарда.

Серце є основним генератором артеріального тиску в судинні системі. Структурною основою серця є міокард – особливий вид посмугованої м’язової тканини. Цей м’яз характеризується наявністю нексусів – особливих контактів між окремими міозитами , завдяки яким він веде себе як функціональний синцитій.

Особливості будови міокарду.

Маса міокарду здорової людини становить 260-300 г. Міокард передсердь тонший , ніж міокард шлуночків , і має два шари:циркуляційний і поздовжній. Циркулярні волокна оточують переважно судини , що впадають у передсердя , і при скороченні перетискають їх отвори.

Міокард шлуночків , особливо лівого , потужній і складається з трьох шарів. Зовнішній і внутрішній шар мають спіралеподібну форму. Зовнішній шар є спільним для обох шлуночків. Середній шар складається з циркулярного розташованих м’язових волокон : він ізольований в правому та лівому шлуночках. Діаметр м’язових волокон передсердь менший , ніж шлуночків. Завдяки існуванню нексусів та утворенню міокардіального синцитію , серцеві м’язові волокна скорочуються з великою швидкістю і розвивають достатні зусилля для викиду крові.