Всмоктування

Всмоктування - це процес транспорту перетравлених харчових речовин з порожнин травного каналу у кров, лімфу та міжклітинний простір. Воно здій-снюється у всіх відділах системи травлення.

У порожнині рота всмоктування незначне, оскільки їжа там не затримується, але деякі речовини, наприклад, ціанистий калій, а також ліки (ефірні масла, валідол, нітрогліцерин тощо) всмоктуються у ротовій порожнині та дуже швидко потрапляють у кровообіг, минаючи кишківник і печінку. Це знаходить застосування як спосіб введення ліків.

У шлунку всмоктуються деякі амінокислоти, небагато глюкози, вода з мінеральними солями та істотно всмоктується алкоголь.

Іі. Травлення у кишківнику. Роль печінки та підшлункової залози у травленні. Травлення у тонкій кишці

У тонкій кишці відбуваються основні процеси перетравлювання харчових речовин. Особливо велика роль її початкового відділу - дванадцятипалої кишки. У процесі травлення тут беруть участь підшлунковий (панкреатичний), кишковий соки та жовч. За допомогою ферментів, що входять до складу панкреатичного і кишкового соків, відбувається гідроліз білків, жирів і вуглеводів.

Склад і властивості панкреатичного соку

Зовнішньосекреторна діяльність підшлункової залози полягає в утворенні та виділенні у дванадцятипалу кишку 1,5 - 2,0 л панкреатичного соку. До складу підшлункового соку входять вода і сухий залишок (0,12%), який представлений неорганічними (Na⁺, Са²⁺, К⁺, Мg²⁺, СІ^-, SO₃^2-, HPO₄^2-) та органічними речовинами. Особливо багато у соці бікарбонатів, завдяки яким pH соку рівна 7,8 - 8,5. Ферменти підшлункового соку активуються у слабколужному середовищі.

У панкреатичному соці є ферменти: протеолітичні (перетравлюють білки та нуклеїнові кислоти), ліполітичні (жири) й амілолітичні (вуглеводи).

Протеолітичні ферменти секретуються у вигляді неактивних форм –трипсиногену, хімотрипсиногену, прокарбоксипептидази А і В, проела-стази. Під впливом ентерокінази дванадцятипалої кишки трипсиноген перетворюється на трипсин. Потім сам активований трипсин стимулює решту трипсиногену та інші пропептидази, сприяючи їх перетворенню у активні ферменти. Нуклеїнові кислоти розщеплюються рибо- і дезоксирибонуклеазою.

Ліполітичні та амілолітичні ферменти секретуються в активному стані. До ліпо-літичних ферментів відносяться ліпаза, фосфоліпаза А, естераза (холестеринестера-за), які розщеплюють жири до моногліцеридів і жирних кислот. Панкреатична ліпаза активується у присутності солей жовчних кислот. Гідроліз жирів посилюється у присутності іонів кальцію. Амілолітичний фермент α-амілаза розщеплює полісахариди до оліго-, ди- і моносахаридів.

Регуляція секреції підшлункової залози

Регуляція підшлункової екзокринної секреції забезпечується нервовими та гуморальними механізмами. Блукаючий нерв посилює секрецію підшлункової залози. Симпатичні нерви зменшують кількість секрету, але збільшують синтез органічних речовин. Зниження секреції відбувається також і за рахунок зменшення кровопостачання підшлункової залози шляхом звуження кровоносних судин. Напружена фізична та розумова робота, біль, сон викликають гальмування секреції. Секретин, ХЦК-ПЗ, гастрин, серотонін, бомбезин, інсулін, солі жовчних кислот посилюють секрецію підшлункового соку Гальмуючу дію спричиняють ВІП, ГІП, глюкагон, кальцитонін, соматостатин, енкефалін.

Виділяють 3 фази панкреатичної секреції: рефлекторну, шлункову і кишкову. На виділення соку підшлункової залози впливає характер прийнятої їжі. Ці впливи опосередковані через відповідні гормони. Так, харчові продукти, що підсилюють секрецію соляної кислоти в шлунку (екстрактивні речовини м'яса, овочів, продукти перетравлювання білків), стимулюють вироблення секретину, тобто, приводять до виділення підшлункового соку, багатого бікарбонатами (лужне середовище). Продукти початкового гідролізу білків і жирів стимулюють секрецію ХЦК-ПЗ, який, у свою чергу, сприяє виділенню соку з великою кількістю ферментів.

При тривалому переважанні у харчовому раціоні тільки вуглеводів, або білків, або жирів відбувається і відповідна зміна ферментного складу панкреатичного соку.

Підшлункова залоза має властивості й ендокринного органу. Вона продукує гормони інсулін, глюкагон, соматостатин тощо.

Склад і властивості кишкового соку

Кишковий сік є секретом залоз, розташованих у слизовій оболонці вздовж усієї тонкої кишки. У дорослої людини за добу виділяється 2 - 3 л кишкового соку, pH якого від 7,2 до 9,0. Сік складається з води і сухого залишку, який представлений неорганічними та органічними речовинами. З неорганічних речовин у соці міститься багато бікарбонатів, хлоридів, фосфатів натрію, кальцію, калію. До складу органічних речовин входять білки, амінокислоти, слиз.

У кишковому соці знаходиться більше 20 ферментів, що забезпечують кінцеві стадії травлення всіх харчових речовин. Це ентерокіназа, пептидаза, лужна фосфатаза, нуклеаза, ліпаза, фосфоліпаза, амілаза, лактаза, сахараза.

Зустрічаються спадкові і набуті дефіцити кишкових ферментів (дисахаридаз), що розщеплюють вуглеводи та приводять до непереносимості відповідних дисахаридів. Наприклад, у багатьох людей, особливо народів Азії та Африки, виявлена лактазна недостатність (недостатність ферменту лактази, що розщеплює молочний цукор лактозу). Основна частина ферментів поступає у кишковий сік при відторгненні клітин слизової оболонки кишки. Значна кількість ферментів адсорбується на поверхні епітеліальних клітин кишки, здійснюючи пристінкове (мембранне) травлення.

Регуляція кишкової секреції

Регуляція діяльності залоз тонкої кишки здійснюється місцевими нервово-рефлекторними механізмами, а також гуморальними впливами та інгредієнтами хімусу. Механічне подразнення слизової оболонки тонкої кишки викликає виділення рідкого секрету з малим вмістом ферментів. Місцеве подразнення слизової кишки продуктами перетравлювання білків, жирів, соляною кислотою, панкреатичним соком викликає відділення кишкового соку, багатого ферментами. Підсилюють кишкове соковиділення ГІП, ВІП, мотилін. Гальмівну дію спричинює соматостатин.

Порожнинне і мембранне травлення у тонкій кишці

У тонкій кишці розрізняють два види травлення: порожнинне і пристінкове (ме-мбранне). Порожнинне травлення відбувається за допомогою ферментів травних се-кретів, що поступають у порожнину тонкої кишки (підшлунковий сік, жовч, кишко-вий сік). У результаті порожнинного травлення високомолекулярні речовини (полі-мери) гідролізуються (розщеплюються) в основному до стадії олігомерів. Подаль-ший їх гідроліз йде у зоні, прилеглій до слизової оболонки та безпосередньо на ній.

Пристінкове травлення відбувається на поверхні мікроворсинок, які занурені у шар слизу, що синтезується оболонкою тонкої кишки. У цьому шарі знаходиться багато ферментів підшлункової залози і кишкового соку. Поживні речовини, проходячи через шар слизу, піддаються дії цих ферментів, а далі ферментів на мембрані клітин кишки, де здійснюється власне мембранне травлення, у результаті якого утворюються мономери, здатні всмоктуватися.