Лекція з фізіології на тему: «Фізіологія травлення» і. Травлення у ротовій порожнині та шлунку Загальне поняття про систему травлення

Для нормальної життєдіяльності організму необхідним є пластичний та енерге-тичний матеріал, який потрапляє в організм з їжею. Лише мінеральні речовини, во-да та вітаміни засвоюються організмом у тому вигляді, в якому поступають. Білки, жири, вуглеводи попадають у організм у вигляді складних комплексів і для того, щоб вони могли утилізуватися організмом, необхідно піддати їх складній хімічній та фізичній переробці. При цьому компоненти їжі повинні втратити свою видову специфічність (закодовану у вигляді антигенів), інакше вони будуть сприйняті сис-темою імунітету як чужорідні речовини. Усі ці завдання виконує система травлення.

Травлення – це сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, що забезпечують обробку та перетворення харчових продуктів у прості хімічні сполуки (мономери), здатні засвоюватися організмом. Ці процеси послідовно відбуваються у всіх відділах травної системи.

У залежності від локалізації процесу розщеплення (гідролізу) поживних речо-вин розрізняють внутрішньоклітинне та позаклітинне травлення. Внутрішньоклі-тинне травлення (І) являє собою процес гідролізу поживних речовин всередині клі-тини за допомогою лізосомних ферментів. Речовини поступають у клітину шляхом фагоцитозу та піноцитозу. Внутрішньоклітинне травлення характерне для прості-ших організмів (амеб). У людини воно спостерігається у мікро- та макрофагах.

Позаклітинне травлення ділиться на порожнинне та мембранне. Порожнинне травлення (ІІ) здійснюється за допомогою ферментів травних соків у порожнинах шлунково-кишкового тракту на відстані від місця утворення цих ферментів. Мембранне травлення (ІІІ) відбувається у тонкій кишці на поверхні мікроворсинок за участю ферментів, фіксованих на їх мембрані, і завершується всмоктуванням – транспортом поживних речовин через клітини кишківника у кров чи лімфу.

Функції системи травлення

1. Секреторна – пов’язана з виробленням залозистими клітинами травних соків: слини, шлункового, кишкового, підшлункового та жовчі.

2. Рухова (моторна) функція забезпечується гладкими м’язами травного апарату на всіх етапах травлення і полягає у жуванні, ковтанні, перемішуванні та просуванні їжі по травному каналу й виведенню з організму неперетравлених рештків.

3. Всмоктувальна функція здійснюється слизовою оболонкою шлунково-кишкового тракту. З порожнини органу у кров або лімфу поступають білки, жири, вуглеводи у вигляді амінокислот, жирних кислот і гліцерину, моноцукрів (глюкози, фруктози), води, солей, ліків.

4. Інкреторна функція полягає у виробленні гормонів, які регулюють секреторну, моторну та всмоктувальну функції травної системи. Це гастрин, секретин, холецистокінін, мотилін тощо.

5. Екскреторна функція забезпечується виділенням травними залозами у порожнину травного каналу продуктів обміну (сечовина, аміак, жовчні пігменти), води, солей важких металів, ліків, які потім виводяться з організму.

Органи травлення виконують ряд нетравних функцій: регулюють водно-сольовий обмін, місцевий імунітет, кровотворення, фібриноліз тощо.