Частота серцевих скорочень.
ЧСС задається першим водієм ритму – сино-атріальним вузлом і змінюється під впливом дїї найрізноманітніших чинників – емоцій, фізичних і хімічних подразниках довкілля, м’язовій та розумовій роботі. Висока інформативність та простота визначення ЧСС обумовили широке використання цього показника.
ВеличинаЧСС у спокої залежить від віку, статі, розмірів тіла, функціонального стану організму. У дорослих лдей ЧСС в середньому становить 72-75 уд/хв.. ЧСС менше від 60 уд/хв. називається брадикардією, а понад 90 – тахікардією. У жінок ЧСС дещо більша, ніж у чоловіків, у новонароджених становить приблизно 140 уд/хв.. ЧСС можна визначати методом пальпації, більш точно – шляхом реєстраціїї ЕКГ.
ЧСС збільшується за рахунок незначного скорочення систоли та істотного зменшення діастоли.
ЧСС тісно пов’язана ще з одним критерієм оцінки серцевої діяльності – артеріальним пульсом, який виникає внаслідок розтягнення еластичних стінок аорти та центральних артерій при викиді порції крові з серця у судини, які уже заповнені кров’ю. При цьому спостерігається розтягання стінок артерій та поширення по них пульсової хвилі. Артеріальний пульс характеризує ритм серця, швидкість вигнання крові шлуночком (ЧСС) та величину систолічного об’єму (наповнення). Артеріальний пульс на 5-6 ударів за хвилину мкенший, ніж ЧСС, оскільки на стільки менше коливань надходять від серця до периферійних судин, де вимірюється артеріальний пульс.
Систолічний та хвилинний об’єм кровоплину.
Кількість крові, що викидається шлуночком при кожному скороченні, називається систолічним або ударним об’ємом. Його величина залежить від віку, статі, функціонального стану організму. Величина систолічного об'єму обох шлуночків приблизно однакова і дорівнює у чоловіків у спокійному стані 65-70 мл, а у жінок – 50-60 мл. При включенні резервних можливостей УОможе збільшитись у 2 рази. Перед систолою у шлуночку міститься близько 130-140 мл крові, кінцево-діастолічна ємкість. Після систоли з шлуночків викидається приблизно половина крові (УО), і стільки ж залишається – кінцево- систолічний об’єм.
Більш точним показником сумарної оцінки функцій шлуночків є хвилинний об’єм крові (ХОК) – кількість крові, що викидається шлуночком за хвилину.
ХОК=УО∙ЧСС
У спокої ЧСС становить 4,5-5 л, а при фізичному навантаженні може зрости до 25-30 л.Цього можна досягти двома шляхами: у нетренованих людей за рахунок збільшення ЧСС, а у тренованих – в основному за разунок УО, лише частково за рахунок ЧСС.
Електрокардіографія.
Під час роботи серця виникає різниця потенціалів, яку можна зареєструвати за допомогою електрокардіографа. Крива запису біострумів серця називається електрокардіограмою.
Б
іопотенціали
серця, що виникають в синоатріальному
вузлі, поширюються на сусідні тканини
і досягають поверхні тіла. Звідси ці
біоструми можна реєструвати за допомогою
електрокардіографа, приєднавши до
різних ділянок тіла людини спеціальні
електроди. Реєстрація електрокардіограми
(ЕКГ) проводиться у трьох стандартних
відведеннях від кінцівок:
І відведення – права рука, ліва рука;
ІІ відведення – права рука, ліва нога;
ІІІ відведення – ліва рука, ліва нога.
Ці відведення були запропо-новані у 1913 р. В.Ейнтховеном. Крім стандартних відведень, існує ще 6 грудних однополюсних відведень, запропонованих Ф.Вілсоном у 1934 р.
Розглянемо електрокардіограму II стандартного відведення. При аналізі ЕКГ звертають увагу на: характер кожного з елементів їх розташування на кривій, відхилення від ізоелектричної лінії, вираженість відхилень та їх тривалість. Інтервали ЕКГ характеризують швидкість деполяризації і реполяризації. Амплітуда (висота) ЕКГ зубців визначається величиною середніх серцевих векторів.
При загальній діастолі серця реєструється ізоелектрична лінія, яка свідчить про відсутність різниці потенціалів між окремими структурами серця.
Зубець Р відповідає періоду збудження передсердь.
Комплекс зубців Q, R, S, T – збудженню шлуночків, причому зубці Q, R, S характеризують початок збудження (деполяризацію), а зубець Т – кінець збудження.
Зубець Т відображає процеси реполяризації (припинення збудження) шлуночка.
Інтервал Т-Р характеризується відсутністю різниці потенціалів у серці (загальна пауза).
Таким чином, зубець Р відображає передсердну частину ЕКГ, а комплекс зубців Q, R, S, Т – шлуночкові.
Клінічне значення електрокардіографії дуже велике: цей метод є одним з найважливіших для обстеження хворих з ураженням серцево-судинної системи.
ІІІ.