3.5. Проміжний мозок

Проміжний мозок розміщений за середнім. Він складається зі згір’я (таламусу) та підзгір’я (гіпоталамусу) .

Таламус – парне скупчення сірої речовини, яке поділяється на власне згір’я (таламус), зазгір’я (метаталамус) і надзгір’я (епіталамус). У структурі таламусу розташовано близько 40 ядер, які функціонально поділяються на: 1) неспецифічні, які посилають аксони по всій корі і є ядрами ретикулярної формації; 2) специфічні, які посилають аксони до визначених ділянок кори.

Таламус є воротами для всієї інформації про довкілля та стан нашого організму, тобто він сприймає усі чутливі сигнали, крім нюхових. При цьому таламус здійснює гальмівний вплив, що забезпечує передачу в кору лише найважливішої інформації.

Ядра метаталамусу (зазгір’я) є підкірковими центрами слуху та зору. Вони сприймають аналогічну по функціям інформацію від довгастого і середнього мозку.

Крім того, таламус є вищим центром больової чутливості. Він забезпечує ріаень збудливості кори, необхідний для збереження свідомості. У таламусі замикаються рефлекторні дуги рефлексів жування, ковтання, смоктання.

Гіпоталамус складається зі скупчення ядер (близько 16), що є вищими підкірковими центрами, які регулюють функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища організму. Тобто, гіпоталамус регулює діяльність симпатичної та парасимпатичної нервових систем, всі види обміну речовин, температуру тіла, функції ендокринних залоз, діяльність всіх систем – серецево-судинної, дихальної, травної, сечостатевої. У гіпоталамусі розміщені центри, пов’язані з поведінковими реакціями: статевими, оборонними, задоволення тощо; центри насичення, голоду, спраги.

Підзгір’я бере участь у регулювання процесів сну та бадьорості. Задня частина гіпоталамусу є також ендокринним органом, так як у ній виробляються гормони: вазопресин (антидіуретичний гормон); окситоцин; релізинг-фактори (статини та ліберини), які регулюють виділення гормонів гіпофізом.

Гіпоталамус регулює емоційну поведінку (страх, гнів тощо) і тому тісно пов’язаний з лімбічною системою.

4. Кінцевий (передній) мозок

Передній мозок складається з двох півкуль, розмежованих повздовжньою щілиною і з’єднаних всередині мозолистим тілом. Під мозолистим тілом знаходиться склепіння, яке спереду і ззаду утворює відповідно стовпи і ніжки. Між передньою частиною мозолистого тіла і склепінням натягнута прозора перетинка, яка належить до нюхового мозку.

Сіра речовина переднього мозку представлена корою (плащем) головного мозку , яка утворює борозни та звивини, та базальними ядрами – скупченнями нейронів всередині півкуль.

До базальних ядер належать: смугасте тіло, яке представляє стріарну систему та складається з хвостатого й сочевицеподібного ядер, мигдалеподібного тіла, огорожі (шкаралупи), та бліда куля, що представляє палідарну систему. Ці структури є частиною екстрапірамідної системи, що забезпечує точні, дрібні, професійні рухи, координує їх, сприяє запам’ятовуванню рухових програм. У рептилій та птахів стріо-палідарна система є основним керуючим рухом органом, а у людей цю функцію виконує кора великих півкуль. При подразненні даної системи у піддослідного виникають стереотипні рухи голови, тремтіння рук; при перерізуванні – виникає нерухомість, нереагування на зовнішні подразники, відмова від їжі, пиття.

Кожна півкуля головного мозку ділиться на частки: лобову, тім’яну, скроневу, потиличну та острівець, які відділені одна від одної основними борознами. Скронева частка відокремлена бічною (сільвієвою) борозною, лобова – центральною, потилична – тім’яно-потиличною. Перед центральною борозною проходить передцентральна звивина, а за центральною борозною – зацентральна звивина.

На медіальній поверхні кожної півкулі над мозолистим тілом знаходиться поясна звивина.

Сіра речовина кори великих півкуль має товщину від 3 до 5 мм і утворена понад 50 мільярдами нервових клітин.

І.П.Павлов розглядав кору великих півкуль як орган, де відбувається остаточний аналіз усіх подразників, які надходять з довкілля та організму людини. Сучасними науковцями встановлено, що окремі ділянки кори відповідають за різні функції, тобто здійснюють аналіз окремих видів подразнень. Однак між ними не існує чітко виражених меж. Клітини з одного функціонального центру переходять у сусідні ділянки. Тому, якщо при ураженні будь-якої ділянки кори випадає функція, то вона може відновитися за рахунок діяльності нейронів периферійних частин сусідніх центрів. Це свідчить про велику пластичність кори головного мозку.

Ділянки кори головного мозку можна поділити на 3 види:

1. Сенсорні (чутливі) – приймають аферентні імпульси від різних рецепторних полів.

2. Моторні (рухові) – віддають аферентні імпульси до рухового апарату.

3. Асоціативні – ділянки, у які поступає інформація від різних рецепторних полів одночасно.

Сенсорні та моторні зони кори мають чітку локалізацію, а асоціативні поля пов’язані з ВНД і функціонують як одне ціле.

Отже, основними центрами у корі великих півкуль є:

1. Центр чутливого аналізатора (соматосенсорний), який здійснює аналіз усіх видів чутливості (больової, температурної, тактильної), в т.ч. і пропріоцептивної, та розташований у зацентральній звивині. Оскільки висхідні чутливі шляхи перехрещуються на шляху до кори, то при ураженні кори однієї з півкуль, порушується чутливість протилежної половини тіла.

2. Центр рухового аналізатора, який забезпечує регуляцію рухової функції і розташований в передцентральній звивині. Саме звідси від клітин Беца починається пірамідний шлях, який робить перехрест у довгастому мозку. Тому при ураженні однієї з півкуль настає параліч або парез протилежної половини тіла. Центри різних м’язових груп представлені неоднаково і займають нерівномірні ділянки. Найбільші ділянки у звивині відведені м’язам голови та кистей рук.

3. Ядро рухового аналізатора мови (артикуляції) – центр Брока - розташоване у задніх відділах середньої лобової звивини тільки лівої півкулі.

4. Ядро центру слухового аналізу мови (розуміння) - центр Верніке - розташоване у задніх відділах першої скроневої борозни.

5. Ядро зорового аналізатора знаходиться у потиличній частці у шпорній борозні.

6. Ядро слухового аналізатора розташоване у середньому відділі верхньої скроневої звивини.

7. Ядро кіркового аналізатора нюху та смаку розміщене у гачку, зубчастій звивині, гіпокампі.

Нюховий мозок.

Нюховий мозок представлений у людини найстарішими ділянками кори. Він складається з периферійного відділу (нюхова цибулина) та центрального (поясна та зубчаста звивини, гачок). Усі ці відділи разом з гіпоталамусом є складовими частинами лімбічної системи, яка разом з усією підкіркою є джерелом енергії для кори і відповідає за основні життєво важливі реакції людини, її емоції, регулює діяльність всіх внутрішніх органів (голод і спрагу, сприйняття звуків і запахів, механізми пам’яті тощо).