Тема 3. Консультативна та психокорекційна робота психолога з сім’єю.

Мета і завдання теми: з’ясувати основні мету, основні форми, принципи, напрямки і методи психологічної допомоги сім’ї; ознайомитися з основними стадіями сімейного консультування; ознайомитися з груповими формами психологічної допомоги сім’ї: тренінгами батьківської ефективності та взаємодії батьків з дітьми.

Основні питання теми та їх зміст:

1. Організація психологічної допомоги сім’ї.

2. Основні напрямки і принципи консультативної роботи з батьками. Основні стадії проведення консультативної роботи.

3. Методологічні принципи психокорекційної та психотерапевтичної роботи з батьками.

4. Тренінг батьківської ефективності. Тренінги взаємодії батьків з дітьми.

Метою психологічної допомоги сім’ї є створення умов для формування такої функціональної сімейної організації, яка відповідає інтересам усіх членів сім’ї.

Серед основних форм психологічної допомоги сім’ї виділяють наступні:

- порада – висловлення психологом власної думки, виходячи із свого бачення ситуації, в якій перебуває сім’я;

- інформування – надання сім’ї певної інформації, якої вона в даний момент потребує;

- пряма дія – здійснення конкретних спрямованих на користь сім’ї дій або забезпечення гострих потреб когось із членів сім’ї (у разі реальної загрози життю, фізичному чи психічному здоров’ю людей – наприклад, втручання психолога у кризовій ситуації, коли має місце зловживання беззахисністю дитини або хворої людини);

- навчання – допомога в оволодінні необхідними для членів сім’ї в конкретній ситуації уміннями, знаннями, навичками, завдяки чому сім’я може ефективно подолати труднощі;

- організаційні зміни – здійснення організаційного впливу з метою зміни тих умов, які спричиняють виникнення проблеми в сім’ї;

- психологічне консультування – допомога сім’ї у дослідженні її проблеми, пояснення конфліктуючих позицій, пошук нових альтернативних способів розв’язання проблеми

Сімейне консультування ставить за мету сумісне з консультантом вивчення запиту (проблеми) клієнта для зміни рольової взаємодії в його сім’ї і забезпечення можливостей особистісного росту.

В якості окремих напрямків сімейного консультування виділяють:

- дошлюбне консультування;

- шлюбне посередництво;

- консультування молодих сімей;

- консультування зрілих сімей;

- консультування сімей людей похилого віку.

Серед найактуальніших сімейних проблем виділяють:

1. Труднощі у спілкуванні (особливо з особами протилежної статі);

2. Подружні проблеми.

3. Труднощі батьків у взаємостосунках з дітьми різного віку.

4. Переживання розлучення. (Альошина Ю.Є., 2000).

Основні стадії сімейного консультування:

1. Установлення контакту.

2. Збір інформації щодо контексту та усвідомлення бажаного результату.

3. Формулювання і перевірка гіпотез.

4. Корекційний вплив.

5. Завершення консультування.

Найбільш типовими є скарги на постійні конфлікти з дитиною, на неслухняність і впертість дітей (особливо в кризові періоди); неуважність; неорганизованість поведінки; брехливість (за яку приймають як «псевдобрехню», тобто дитяче фантазування, так і «брехню во спасіння», зі страху бути покараним), неповага до батьків, грубість...

Основні принципи роботи:

• Наповнити скаргу-запит конкретним змістом (які саме поведінкові ситуації стали основою звертання).

• Забезпечити «стереоскопічність» погляду на ситуацію (і погляд на неї батьків, і погляд дитини, і матеріали психодіагностування).

• В будь-якому випадку психолог повинен бути на боці дитини. Його робота полягає не в підтвердженні наявності «негативної» якості дитини (чого в ряді випадків лише і чекають батьки), а у висуненні сумісно з батьками гіпотези про історію її розвитку, її можливості і шляхи подолання конфліктних стосунків з батьками).

Причини порушень дитячо-батьківських стосунків – це перш за все неуміння зрозуміти дитину, вже допущені помилки у вихованні (не зі зла, а в силу обмеженості уявлень про виховання) і, звичайно, типова для останніх років побутова і особистісна невлаштованість самих батьків.

Ще одна причина сьогодні – вплив інформаційних технологій, спрямованих на відокремлення дітей від батьків.

Три органично пов’язаних напрямки консультування батьків:

1. Підвищення соціально-психологічної компетентності батьків, навчання їх навичкам спілкування і вирішення конфліктних ситуацій.

2. Психологічна допомога дорослим членам сім’ї, яка включає як діагностику внутрішньосімейної ситуації, так і роботу по її зміненню.

3. Психотерапевтична робота безпосередньо з дитиною.

Основні кроки батьків до розуміння дитини:

1. «Прийняти дитину і приєднатись до неї», припустити (не більше того!), що дитина права в своїй установці по відношенню до оточуючих людей, якою б не була ця установка.

2. Створити досвід справжньо людяних стосунків з дитиною. Адже рушійна сила розвитку дитини – це афективні стосунки його з тими людьми, які про неї дбають; умова осмисленості її особистісного існування – це поділений з іншими людьми життєвий досвід. В основі ж порушення розвитку особистості, агресивності, жорстокості, лежать не лише конфлікти, але й недостатність емоційного тепла в ранньому віці. Необхідно глибоко зрозуміти внутрішній світ дитини і створити досвід «коригуючої турботи», повернути недодане дитині тепло.

3. При аналізі кожної конфліктної ситуації допомагати батькам дивитись на ситуацію з 2-х боків - очима і дорослого, і дитини. При цьому важливо задавати собі питання: що в історії розвитку моєї дитини могло привести до агресивної поведінки? Чи могла спровокувати спалах гніву виникла ситуація? Який «внесок дорослого» у виникнення конфлікту?

Дослідники природи агресивної поведінки (К. Бютнер, В. А. Горянина, Е.В.Ольшанская и др). показали: в основі будь-якого конфлікту, немотивованого, на перший погляд, вибуху агресії дитини лежить страх. Всі багаточислені страхи (перед смертю, суспільством і окремими його представниками, особами протилежної статі, перед своїми забороненими, з точки зору моралі, почуттями) властиві і дитині, і дорослому.

В процесі консультування батьків можливі 2 тактики роботи:

перша – посилення когнітивного аспекту. Тут в основному розкриваються найбільш важливі питання виховання і психологічного розвитку дітей, подружніх взаємостосунків і т.д.;

друга – робота переважно з емоційним, чуттєвим аспектом взаємостосунків, пошук істиних, неусвідомлюваних причин порушень у взаємостосунках.

Основним засобом роботи часто стає рольове моделювання проблемних ситуацій і знаходження способів виходу з них.

Серед групових форм роботи добре зарекомендували себе психологічні тренінги.

Батьківські тренінги призначені для найбільш активних і зацікавлених батьків, для тих, хто розуміє, що допомогти дитині можна лише в тому випадку, коли змінюєшся сам. Такі тренінги може проводити тільки висококваліфікований психолог, форми занять різноманітні – контакт-групи, тренінги особистісного росту, групи психодрами, арт-терапії і т.д. В психологічній літературі є велика кількість розробок, які призначені для практичних психологів і описують методику проведення різних психологічних тренингів.

Особливу групу становлять тренінги батьківської ефективності і тренінги взаємодії батьків з дітьми. Так, тренінг взаємодії батьків з дітьми має за мету сприяти встановленню і розвитку стосунків співпраці батьків і дітей. Його задачами є:

• Розширення можливостей розуміння своєї дитини;

• Покращення рефлексії своїх взаємостосунків з дитиною;

• Відпрацювання нових навичок взаємодії з дитиною;

• Активізація комунікацій в сім’ї.

Робота в такому тренінгу містить 3 основні етапи:

1. Центрація на дитині.

2. Цент рація на взаємостосунках і взаємодії з дитиною.

3. Цент рація на особистості самих батьків.

Тренінги батьківської ефективності ставлять за мету підвищити батьківську ефективність учасників виховних дій з дітьми. Задачами є:

• поглиблення пізнання батьками самих себе, своїх психологічних особливостей, усвідомлення ними своїх дій і думок, зміцнення позитивних рис особистості, набуття навичок адекватної поведінки в певних соціальних ситуаціях;

• вивчення світу дитинства, полиблене пізнання своєї дитини;

• знаходження оптимальних шляхів спілкування з дитиною, пошук та використання адекватних методів виховання і розвитку дитини.

Література:

1. Бодалев А.А., Столин В.В. Семья в психологической консультации. Опыт и проблемы психологического консультирования. – М., 1989.

2. Куртышева М.К. Как сохранить психологическое здоровье семьи. – СПб.: Питер, 2007. – 288 с.

3. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. – СПб.: Речь, 2006. – 150 с.

4. Психологічна допомога сім’ї. У 3-х кн.. За загальною редакцією З.Г.Кісарчук. О.І. Єрмусевич. – К.: Главник, 2006.

5. Психология семейных отношений с основами консультирования. \ Под ред. Е.Г. Силяева. – М.: Издательский Центр «Академия», 2002.

6. Флоренская Т.А. Мир дома твого. Человек в решении жизненных проблем. – М.: Русскій Хронограф, 2006. – 480 с.

7. Цимбалюк І.М. Психологічне консультування та корекція. – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 656с.

8. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. – СПб.: Речь, 2006. – 352 с.

Розробка проектів батьківських зборів для батьків дітей різних вікових категорій (молодшого шкільного, підліткового та старшого шкільного віку).

Проект батьківських зборів повинен відповідати вимогам до проведення психологом батьківських зборів:

- просвіщати батьків, а не констатувати помилки і проблеми дітей;

- тема повинна відповідати віковим особливостям дітей і бути актуальною для батьків;

- робота з батьками повинна носити як теоретичний, так і практичний характер.

В проекті необхідно описати підготовчу роботу, яку слід провести психологу перед проведенням зборів на визначену тему, визначити мету і завдання роботи, описати структуру і зміст основних форм роботи. Теми батьківських зборів обираються самостійно.

ІІІ Психодіагностичне дослідження сім’ї та складання її характеристики.

Для дослідження обирається одна сім’я. Психодіагностичне дослідження сім’ї повинно включати в себе вивчення змісту контактів батьків з дітьми за допомогою методик діагностики дитячо-батьківських стосунків. Використовуються дві групи методик:

1) ті, що досліджують міжособистісні стосунки в системі «батько–дитина» очами батьків (тест «Батьківсько-дитячі стосунки» (PARI) Е. С. Шефер та Р. К. Белл; адаптований Т. Н. Нещерет; тест-опитувальник анализу сімейного виховання і профілактики порушень виховання (АСВ) (Э. Г. Эйдемиллер, В. В. Юстицкис); тест-опитувальник батьківського ставлення (ОРО) (А.Я.Варг, В. В. Столин); опитувальник для дослідження емоційного аспекту дитячо-батьківської взаємодії (Е.И.Захарова) та ін.);

2. ті, що досліджують міжособистісні стосунки в системі «батько–дитина» очами дитини: (проективний тест «Малюнок сім’ї»; проективна методика Р. Жиля, що досліджує міжособистісні стосунки дитини і її сприйняття внутрішньосімейних стосунків; методика А.Г.Лідерса та І.В.Анісімової «Діагностика емоційних стосунків в сім’ї» та ін.).

На основі проведеного дослідження складається характеристика сім’ї за схемою аналізу особливостей і недоліків сімейного виховання (див. Додаток 1.).