Заходи щодо запобігання та протидії корупції

За умов наявних масштабів розповсюдження корупції в суспільстві, нове законодавство акцентує увагу саме на усуненні причин, а не на боротьбі з конкретними її проявами. Саме тому, досить велика увага приділена превентивним методам впливу.

У Законі України «Про засади запобігання та протидії корупції» визначено, зокрема, наступні заходи, що пов’язані з діяльністю державних службовців:

1) встановлення спеціальних обмежень:

- обмеження щодо використання службового становища;

- обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності;

- обмеження щодо одержання дарунків (пожертв);

- обмеження щодо роботи близьких осіб;

- обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування

2) фінансовий контроль;

3) урегулювання конфлікту інтересів;

4) кодекси поведінки;

5) антикорупційна експертиза проектів нормативно-правових актів;

6) вимоги щодо прозорості інформації;

7) заборона на одержання послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КОРУПЦІЙНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Види відповідальності за корупційні правопорушення

Розділ IV

Стаття 21. Види відповідальності за корупційні правопорушення

1. За вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

2. Відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.

Стаття 22. Особливості звільнення з роботи осіб, які вчинили корупційні правопорушення

1. Особа, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченої у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, до розгляду справи судом, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом. У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

2. Дострокове припинення повноважень особи на виборній посаді, припинення повноважень посадової особи на посаді, звільнення, що здійснюється за рішенням Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, звільнення військової посадової особи з військової служби у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, а також відсторонення такої особи від виконання службових повноважень у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Конституцією і законами України. Інші особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

3. Про звільнення особи з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, керівник органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби. Порядок інформування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби про осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які звільнені у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. З метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог цього Закону, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення, проводиться службове розслідування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Обмеження щодо заборони особі, звільненій з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, встановлюється виключно за вмотивованим рішенням суду, якщо інше не передбачено законом.

Так, відтепер до лав «корупціонерів» зараховані всі без виключення посадові особи юридичних осіб публічного права – тобто підприємств, установ та організацій, які створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Раніше, «корупціонерами» були лише ті посадові особи, котрі одержували заробітну плату за рахунок бюджету. Відтепер же, всі без виключення.

Поняття «посадова особа» корупційний закон не розкриває, що на практиці зазвичай виливається у те, що такими «правоохоронці» вважають всіх, хто займає у державних органах будь-яку посаду.

До суб’єктів корупційних правопорушень додались посадові особи та працівники юридичних осіб (ВСІХ БЕЗ ВИКЛЮЧЕННЯ) - у разі одержання ними неправомірної вигоди, або одержання від них неправомірної вигоди, посадовими особами державних або комунальних підприємств, установ та організацій, у стрій «корупціонерів» потрапили всі фізичні особи - у разі одержання від них будь-яким суб’єктом корупції (як державним, так і приватним) неправомірної вигоди.

Таким чином, відтепер отримати «неправомірну вигоду» та не стати суб’єктом корупційної відповідальності, можуть лише фізичні особи, які ніде не працюють.

Неправомірною ж вигодою закон вважає - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Тобто, визначення досить широке, що створює передумови до того, що правоохоронці будуть намагатись визнати неправомірною будь-яку вигоду, яку отримує особа, за рахунок котрої вони вирішать підтягнути показники своєї роботи у галузі боротьби з корупцією.

Що ж до відповідальності за корупцію, то відповідно до Закону вона може бути кримінальна, адміністративна, цивільно-правова та дисциплінарна. Дві останні є достатньо екзотичними та на практиці пригадати приклади їх застосування достатньо важко. А ось кримінальна та адміністративна зустрічаються достатньо часто.

Перш за все, увагу необхідно зосередити на тому, що з 18 травня 2013 року законодавство за корупційні правопорушення передбачає здебільшого кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст.. 21 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», за вчинення корупційних правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 4 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців полягає в їх обов’язку відповісти за вчинене ними порушення трудової дисципліни і зазнати дисциплінарних стягнень.

Правовою підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності є вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до ст.14 Закону України «Про державну службу» дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (догана і звільнення), можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

а) попередження про неповну службову відповідність;

б) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Невиконання службових обов’язків, що призвело до людських жертв або заподіяло значної матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян, є підставою для відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою із збереженням заробітної плати.

Тривалість відсторонення від виконання повноважень за посадою не повинна перевищувати часу службового розслідування. Службове розслідування проводиться у строк до двох місяців у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Якщо правомірність рішення про відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою не підтверджується результатами службового розслідування, це рішення скасовується.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку (стаття 148 Кодексу законів про працю).

Адміністративна відповідальність державного службовця полягає в обов’язку відповідати за вчинення адміністративного правопорушення та понести адміністративне стягнення. Державний службовець може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення (недотримання) Закону, якщо він вчинив діяння (дію або бездіяльність), яке передбачене статтями Кодексу про адміністративні правопорушення, і якщо при цьому він порушив правила, забезпечення яких входить до його службових обов’язків. Кодекс про адміністративні правопорушення містить наступні статті, що стосуватимуться державних службовців, які порушують Закон.