Запитання для контролю:

1. Охарактеризуйте напрям у мистецтві, що отримав назву — постімпресіонізм.

2. Назвіть німецьких представників цього стилю.

3. Які види мистецтва «підхопили» особливості цього напрямку?

4. Створіть проект: створіть будь-яку побутову річ (настільну лампу, вазу для квітів, ліхтар, каструлю і таке інше) стилізуйте під постімпресіонізм або модерн. Назвіть характерні особливості стилю.

Тема 11. Авангардизм у мистецтвіі

ХХ ст. до межі загострило боротьбу творчих ідей та по­глядів. Ще ніколи раніше художники не були так неза-доволені собою та оточуючим світом, адже раніше події світової історії не були такими драматичними. Революції, дві світові війни, міжнаціональні конфлікти, загроза за­гибелі планети від атомної зброї — всі ці трагічні риси XX ст. змусили людство не раз засумніватись у тому, чи існує гармонія у цьому світі. І мистецтво, як найяск­равіший виразник людських настроїв, відповіло на них по-своєму.

На початку сторіччя виникло декілька течій, які-прийнято називати модерністськими, авангардистськими! Майстри цих напрямів вважали, що нове сторіччя з його револю­ційними ідеями, трагічними ситуаціями потребує нової живописної мови, що реалізм залишився у минулому, що мистецтво мало що може змінити у житті, тож має приділяти більше уваги формам, пластиці(Вони вирішили розірвати зв'язок із класичною спадщиною та створити щось абсолютно нове.!

Кубізм

Новий стиль — кубізм — створили Пабло Пікассо та Жорж Брак. Кубісти поривали зі всіма духовними тонкощами та займа­лись головним чином пошуками форми. На картинах кубістів зображення людей та предметів складаються з елементарних геометричних кубів, конусів та циліндрів. Предмет зображується не цілком, а части­нами, і не з одного, а одразу з кількох боківу Ми бачимо не лише зовнішній бік, наприк­лад, гітари або скрипки, але й ці предмети зсередини.

Кубізм одразу набув поширення у багатьох країнах, а найбільше він вплинув на архітек­туру та дизайн.

Футуризм

Футуризм проголосили італійські худож­ники та літератори, що вважали головною цінністю сторіччя динаміку, переможну ходу науки та техніки. У своєму живописі футуристи прагнули передати рух, але іноді доволі наївно. Наприклад, собака, що біжить, мала 40 ніг. У Росії кубізм та футуризм по­єднались дивним чином утворивши кубофу-туризм. Його яскравим представником став Казимир Малевич, що пізніше відійшов від цього стилю. Він створив так званий новий живописний реалізм — супрематизм — без­предметну творчість. Його найдосконалі­шою формою вважалась картина «Чорний квадрат».

Абстракціонізм

Безпредметне, або абстрактне, мистецтво виникло у 10-х роках XX ст. і у середині сто­ліття стало відігравати особливу роль. Одним із його засновників став Василь Кандінський. Він вважав, що живопис — це стихія фарб. Не потрібні ніякі предметні зображення, фарби самі по собі мають змогу передавати найглибші почуття. Живопис поєднує у собі силу поезії та музики, художник повинен лише вірно підібрати поєднання кольорів на картині.

Сюрреалізм

Художники цього напряму переконані, що оточуючий світ не має вищої логіки, жит­тя є абсурдним і подібним до жахливого або фантастичного сну. Химерні фантазії, найнесподіваніші поєднання предметів, мрії, галюцинації — усе це можна поба­чити на картинах відомого сюрреаліста Сальвадора Далі. Він вмів створювати чудернацький світ своїм живописом, ви­користовуючи незвичні, навіть абсурдні поєднання різних предметів.

«Герніка» Пікассо

Звичайно, у мистецтві XX ст. були такі майстри, як Пабло Пікассо та Анрі Матісс, що, будучи засновниками різних течій, пізніше відходили від них. Вони праг­нули відобразити основні предмети свого часу, не озираючись на умовності стилю. Наприклад, Пікассо не раз виступав у ролі модерніста-новатора і не раз звертався до реалістичного методу. Але він завжди гли­боко відчував недосконалість світу та праг­нув виразити свої відчуття пристрасно, безпосередньо, без компромісів. Ці якості й допомогли йому створити одну з найди-вовижніших картин XX ст. — «Герніку». Герніка — маленьке іспанське містечко, що було знищене фашистськими бомбар­дуваннями.

Картина Пікассо не має прикмет конкрет­ного міста, чогось наочного. Вона склада­ється з елементів людських фігур, будників, що руйнуються на очах глядача. З полотна ніби несеться крик жаху та болю. Пікассо, здається, передбачав Другу світову війну й усім своїм мистецтвом казав, що люд­ство потребує захисту.