Затверджено на засіданні (протокол № від 2012р.)

Укладач: викладач І кваліфікаційної категорії Уманського державного педагогічного коледжу ім.. Т. Г. Шевченка Юрійчук Г.І.

Рецинзенти:

Історія образотворчого мистецтва. Частина 1: навчальний посібник для студентів спеціальності «Образотворче мистецтво/Укладач : Юрійчук Г.І.. — Умань. :Уманський педагогічний коледж ім. Т. Г. Шевченка, 2012. — 132 с.: іл.

Навчальний посібник з історії зарубіжного образотворчого мистецтва при­значений для студентів напряму підготовки «Мистецтво» спеціальностей «Образотворче мистецтво». У посібнику вміщена стисла інфор­мація за темами, визначеними програмою курсу. Особлива увага приділяється питанням, завданням та проектним роботам, що надасть студентам мож­ливість навчитися знаходити потрібну інформацію, думати, творити.

Зміст

Тема 1. Мистецтво первісної людини

Тема 2. Стародавній Єгипет

Тема 3. Греція — колискова європейської культури

Гема 4. Італія. Відродження

Леонардо да Вінчі (1452-1519)

Мікеланджело Буанаротті (1475-1564)

Рафаель Санті (1483-1520)

Тема 5. Золота доба живопису

Мікеланжело Караваджио(1573-1610)

Тема 6. Іспанія. Асиміляція культур Заходу і Сходу.

Гранди іспанського живопису

Ель Греко (1541-1614)

Дієго Родрігес де Сільва Веласкес (1599-1660)

Тема 7. Живопис Голландії

Пітер Пауел Рубенс (1577 – 1640)

Карл БрюГарменс Ван Рейн Рембрант (1606 – 1669)

Тема 8. Російське мистецтво ХІХ – ХХ

Андірй Рубльов

Карл Брюлов (1799-18520)

Ілля Репін (1844 – 1930)

Тема 9. Франція. Імпресіонізм

Тема 10. Пошук гармонії. Постімнресіонізм .

Поль Гоген(1848 – 1903)

Вінсент Ван Гог (1853 – 1890)

Поль Сезан(1839 – 1906)

Тема 11. Авангардизм у мистецтві

Тема 12. Радянське мистецтво

Тема 13. Види та жанри образотворчого мистецтва

Список рекомендованої літератури

Т ема 1. Мистецтво первісної людини

Зображення бика, що знаходиться в Альтамірській печері, ХІІ тис. до н.е.

Стародавній художник

Венера з Віллендорфа

ХХV тис. до н.е.

Життя наших далеких пращурів в усьому залежало від природи та було сповнене небезпеки. Люди мешкали у печерах, в ущелинах скель, бо ще не мали постійних до­мівок. Поруч із ними жили дикі тварини: могутні бізони, носороги, дикі коні, ведмеді. Стада тварин переходили з місця на місце, а слідом за ними йшла людина — адже дикі тварини були її їжею, а шкіри слугували їй одягом. Життя, сповнене небезпеки, протиборства з диким звіром, потребувало мужності, сили і змушувало наших далеких пращурів бути спостережливими. Свої уявлення про світ вони намагались якось відтворити. На вологих стінах глиняних печер люди залишали відбитки своїх рук. Іноді їхні контури обводили темною фарбою. Зображення руки зустрічаються особливо часто. Первісні люди надавали руці особливого значення, адже руками вони долали дикого звіра, добували їжу та готували, а за допомогою жестів розмовляли. Головним заняттям давніх людей полювання, а тому на стінах скель та у печерах вони найчастіше зображували тварин. Первісні художники малювали табун диких коней та ланей, могутні голови оленів з гіллястими рогами, величезних бізонів у всій їхній красі та силі. Можна сказати, що мистецтво зародилося у стародавніх малюнках. Розгляньте зображення бика з горбом та шерстю, що здибилась. Його міг створити мисливець з особливо пильним поглядом, той, хто добре знав будову тіла та звички тваини. Як твердо стоїть цей звір на своїх коротких та міцних ногах, як незалежно та гордо виглядає! М алюнки первісних людей зувтрічаються всюди, але найбільше їх знайдено в Африці, у пустелі Сахара. Це зображення що вибиті у скелях та намальовані фарбами.. Ми бачимо слонів, бегемотів, жирафів та страусів, а поруч із ними фігури мисливців. Ці малюнки зробили мисливці та скотарі. Вони жили у ті далекі часи, пустеля Сахара мала вологий клімат, росли трави, дерева та водились різноманітні тварини.

Первісні люди вміли не лише малювати, вони намагалися вирізати фігурки з каме­ню та кістки. Збереглись чоловічі та жіночі фігурки з каменю. Зараз вони здаються нам потворними. Ці статуетки не відтворювали конкретних людей, у них не було ані носа, ані рота, ані очей. Для давньої людини вони були символами родючості, праматері землі, жінки — охорон­ниці родинного вогнища. В епоху бронзової доби (кі­нець IV — початок І тис. до н. е.) люди мешкали вже не у печерах, а у хижах або землянках. Вони навчились обробляти землю, при­ручили тварин. Давні майстри почали виробляти глиняний посуд і при­крашати його орнаментами та візерунками. Головне у малюнках тепер вже не враження мисливця, а спостереження землероба.

Запитання для контролю:

1. Чрму первісна людина з такою реалістичністю відтворювала образи творин?

2. Образ грецької богині Венери викликає у Вас певні позитивні асоціації - Вам подобається , бо це гарно, а образ первісної Венери викликає посмішку. Поясніть чому в даному випадку посмішка недоречна. В чому полягає ідеал жіночої краси первісної Венери?

3. Поясніть, чому ми можемо з впевнено сказати, що саме в печері первісної людини народилися всі основні види мистецтва. Які це види?

4. Що підказало первісній людині форму чаші? Глечика? Змоделюйте ситуацію, в якій первісний гончар не тільки виліпив з глини чашу, обпалив її у вогні, але на цьому не зупинився і прикрасив її певними лініями-знаками (наділивши кожну значенням).

Тема 2. Стародавній Єгипет

Сфінкс та піраміда Хеопса у Гізі, побудована близько 2700р.до н.е.

Наприкінці V тис. до н. є. на північному сході Африки утворилась могутня держава — Стародавній Єгипет. Його територія простяглась вздовж долини широкої та повноводної ріки Ніл. Шлях цієї ріки пролягав серед засушливих пустель та голих скель. Усе живе тягнулось до могутньої ріки, що живила бавовняні та хлібні лани. Вона давала життя людям, тваринам та рослинам, тому Єгипет називали даром Нілу. У долині виникали міста стародавньої цивілізації.

Усе на світі боїться часу, і тільки час боїться пірамід... Так говорили у стародавньому Єгипті. Так говорять і сьогодні — через шість тисячоліть.

Найголовніше в житті єгиптянина було його уявлення про життя: реаль­не, в якому він живе в даний момент і потойбічне, в якому житиме вічно.

Провідним видом мистецтва в ті часи була архітектура. Саме вона давала можливість підкреслити божественну сутність фараона і нікчемність життя простого єгиптянина. Вершиною архітектурного мистецтва, в якій яскраво втілено уявлення єгиптян про те, хто є хто в цьому світі є перше і мабуть найдивовижніше з семи див світу — піраміди в Гізі. І найвеличніша з них — піраміда фараона Хеопса. Вона вважається вершиною будівельного мисте­цтва світу.

Уявіть себе поруч із спорудою висотою у 146 м — це приблизно 50-по-зерховий дім. Яким маленьким і беззахисним ти себе відчуваєш!

Піраміди були не тільки втіленням божественної сутності фараона, а і його вічного життя. Величезну споруду із 30-тонних брил каменю зверху покривали білим вапняком, і зверху малювали величезне око, що спогля­дало за жителями держави. Піраміда, можливо, була і місцем його похо­вання. Цьому вчені ще шукають доказів, усі гробниці фараонів, жерців, вельмож були пограбовані, не зважаючи на фанатичну релігійність єгиптян, ще в давні часи. До архітектурного ансамблю у Гізі належить і славнозвіс­ний Великий сфінкс — фігура лева з обличчям людини, який має портретну схожість із фараоном Хефреном. Наймогутніший зі звірів та наймудріший зі всіх творінь, сфінкс уособлює силу та спокій, людську мудрість та нездо­ланну силу лева.

Образотворче мистецтво Стародавнього Єгипту було тісно пов'язане з уявленнями людей про світ, богів, життя та смерть. Дав­ні єгиптяни так само, як і первісні люди, боготворили тварин. Вони дивним чином зображували богів — одночасно у вигляді тварини та людини.

Ось як виглядали головні боги Єгипту. Бог Сонця Ра — людина з головою сокола та по­двійною короною на голові. Бога мудрості та рахунку Тота зображували як людину з головою птаха ібіса. Бог померлих Анубіс являв собою воїна з головою собаки або ша­кала. Легенда розповідає, що саме він зробив першу мумію.

Музикант, що грає на арфі на честь бога Сонця, зображеного з головою сокола.

Серед шанованих тварин була чапля Бену, хоронителька душі бога Сонця Ра; бик Апіс — символ родючості; божества сфінк­си — леви з людськими головами.

Чапля Вену ,що вважалась душею Ра

Історія Стародавнього Єгипту охоплює тривалий період — з кінця V тис. до н. є. до IV ст. н. є. Протягом цих сторіч зміню­вались погляди єгиптян, удосконалювалось мистецтво. Незмінною залишалась лише їхня віра у безсмертя, у загробне життя. Згідно з цим віруванням, кожен померлий обов'язково воскресне. Але щоб душа по­вернулася до тіла, його необхідно зберегти. Так виник звичай бальзамування померлих, перетворення тіла на мумію. Мумії поміщали у гробниці та піраміди. Щоб у загробному житті померлий ні в чому не знав нестатку, стіни усипальні вкривали численними рельєфами та розписами. У них відтворювався світ, що оточував людину протягом життя. Окрім мумії, душа померлого могла переміститись у статую з дерева або каменю, однак за умови, що статуя буде відтво­рювати точний вигляд покій­ного. Завдяки цьому віруванню було створено багато скульптур­них портретів.

У рельєфному чи живописному відтворенні усталився канон, характерними особливостями якого були зображення голови у профіль, ока та тулуба — спереду, ніг — збоку, тобто давні митці намагалися у статичному зображенні передати рух людини, створити два зображення в одному.

Писець Каї, що сидить.

III тис. до н. є.

Цей канон протримався без змін тисячоліття завдяки тому, що для від­творення зображення людини використовували сітку, площину, розбиту на квадрати, в які вписували голову, тулуб, ноги та інші частини людського тіла. Сьогодні ми називаємо це — трафаретом. Канон зображення статичної фі­гури людини в русі існував до часу правління фараона Єхнатона, який по­рушив багато єгипетських законів та навіть вірувань.

П риклади скульптурних зображень: статуя верховного жерця Рахотепа та його дружини Нофрет із гробниці в Медумі (Єгипетський музей, Каїр); вель­можі Каапера із Саккари (Єгипетський музей, Каїр); писаря Каї із Саккари (Лувр, Париж), зодчого Хесира.

Цариця Нефертіті

Музей Берлін

Особливим періодом в історії Стародавнього Єгипту був час правління фараона-реформатора Аменхотепа IV (1419—бл. 1400 рр. до н. є.). Намага­ючись послабити владу жерців та зміцнити власну, він заборонив культи всіх богів, окрім одного — бога Атона. Він узяв собі ім'я Ехнатон («Угодний Атону»), заснував нову столицю Ахетатон («Горизонт Атона») у місцевості, що нині має назву Ель-Амарна (За місцем знаходження міста Єхнатона, період правління цього фараона називають «амарнським».

Ліричність і безпосередність людських почуттів, переконлива правди­вість, порушення усіх сталих тисячоліттями канонів зображення людини, відчувається у живописних та рельєфних зображеннях родини фараона. Со­нячний диск із промінчиками, що закінчуються людською долонею, дають можливість зрозуміти, що бог сонця Атон — покровитель Єхнатона та уосо­блення «сяючого на небі сонця».

Одним з наступників фараона Ехнатона став фа­раон Тутанхамон. Він по­вернув столицю до Фів, відтворив культ бога сонця Амона-Ра замість бога Атона, звівши нанівець усі надбання фараона-реформатора. І хоча правив Ехнатон усього близько сімнадцяти років, що в масш­табах історії — тільки блискавичний спалах, вплив саме його ідеології на мистецтво простежується на унікальних за майстерністю та вишуканістю ко­штовностях, знайдених у 1922 р.

Говардом Карте­ром у непограбованому похованні Тутанхамона.

У XIV ст. до н.с. за часів правління фарао­на Ехнатона почали будувати нові палаци та храми, присвячені богам природи, особ­ливо Амону, богу Сонця. Для цих храмів були потрібні нові статуї, рельєфи, розписи. Ско­ріш за все, для одного з таких храмів майстер Тутмес створив скульптурні портрети цариці Нефертіті, дружини фараона Ехнатона. Зображення Нефертіті вважаються одни­ми з найпрекрасніших жіночих образів світового мистецтва. Сама Нефертіті стала взірцем жіночої вроди.

У музеях зберігаються два портрети цариці Нефертіті. Один — розфарбований, із цар­ською тіарою, другий — незавершений . Він особливо виразний. Голова цариці виконана з піщаника, колір якого передає теплоту засмаглого тіла. Ще ніколи мистецтво стародавніх єгиптян не було таким вільним від суворих правил. Вплив мистецтва амарнського періоду на подальший розвиток єгипетського мистецтва неможливо переоцінити.

Запитання для контролю

1. Чому таким важливим для давніх єгиптян був Ніл, а система споруд давала можливість існування цілої держави?

2. Назвіть провідні види мистецтва стародавнього Єгипту. Які пам'ятки мис­тецтва архітектури та скульптури можете назвати.

3. Чому була важливою портретна схожість померлого з його скульптурним зображенням. Розкрийте особливості вірувань давніх єгиптян.

4. В чому полягає сутність канону зображення людини:, релігійні уявлення про людське тіло, зображення людини у русі з кількох точок зору (два в одному), не­можливість створювати зображення є одному вимірі. Ваша версія.

5. Чому так довго — тисячоліттями, протримався канон зображення людини: голова у профіль, тулуб — у фас, ноги в профіль? Відповідь знайдіть у тексті.

6. Розкажіть про амарнський період правління Ехнатона. В чому краса голі­вок Нефертіті? Чому голівка Нефертіті з вапняка має незавершене око?