Поняття про організацію та її суть. Рівні керівництва організацією та їх характеристика.

Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальних цілей.

Щоб вважати себе організацією, група людей повинна відповідати таким обов’язковим умовам:

• Наявність не менше двох людей, які вважають себе частиною даної організації;

• Наявність хоч би одної мети, котру сприймають як загальну всі члени даної групи;

Кожна організація неоднорідна по своєю складу і складається з формальних і неформальних груп.

Формальні групи - створюються по волі керівництва і служать для організації виробничого процесу (виробничі підрозділи. служби і т.д.).

Неформальні групи - створюються стихійно на основі взаєм­них симпатій, інтересів або взаємозалежності ( профспілки, різноманітні угрупування).

Організації по своїй природі бувають прості (мають лише одну ціль) і складні ( мають цілий набір взаємопов'язаних ці­лей). В житті перевагу мають складні організації, вони і будуть служити предметом нашою вивчення.

Всі складні організації є не тільки групами, цілеспрямовани­ми в своїй діяльності і які мають набір взаємопов'язаних цілей, але вони також мають характерні для всіх складних організацій загальні характеристики.

Загальні характеристики організації:

• Ресурси. Призначені для досягнення цілей організації шляхом їх використання і переробки. Бувають: людські ресурси, капітал,­ технологія і інформація.

• Залежність від зовнішнього середовища.

• Горизонтальний розподіл праці - розділення великого обсягу робіт на невеликі завдання Внаслідок горизонтального розподілу праці виникають виробничі підрозділи;

• Вертикальний розподіл праці - розподіл повноважень по управлінню організацією. Внаслідок подібного формується управлінська структура;

• Необхідність управління. Для того, щоб організація змогла досягти своїх цілей, необхідна координація всіх дій. Для цього створюється управлінський апарат.

Рівні керівництва організацією та їх характеристика

Всі керівники організації в управлінні виконують різні функції. Вертикальний розподіл праці приводить до утворення рівнів керівництва, формуючи таким чином певні групи керівників, які виконують більш-менш однотипні функції. Прийнято виділяти такі рівні управління:

Технічний рівень (керівники низової ланки). До нього відно­сяться працівники апарату управління, які безпосередньо керують виконанням технологічних операцій. В основу їхньої роботи покладено здійснювати контроль за виконанням вироб­ничим завдань, використання ресурсів, передача інформації про хід виконання завдань, забезпечення зв’язку між вищими рівнями управління і персоналом. Це найбільш багато чисельна група керівників. Їх робота характеризується високою напругою, різноманітністю, але зміст роботи сам по собі не складний. Представники: майстер, бригадир, ланковий, сержант в ар­мії і т. д.

В більшості випадків всі керівники починають свою кар’єру з цього рівня управління.

Управлінський рівень ( керівники середньої ланки). До нього відноситься група керівників, які здійснюють контроль і коор­динацію роботи керівників низової ланки. Вони очолюють вели­кі підрозділи або відділи в організації і виступають своєрідним буфером між керівниками вищого і низового рівнів. Вони готу­ють інформацію для рішень і передають прийняті рішення на низовий рівень управління, таким чином суттєво впливають на їх прийняття і виконання. В даний час з впровадженням комп'ютерної техніки намітилася тенденція у ведучих світових корпораціях до скорочення чисельності цієї управлінської групи. Представники: керуючій відділком, начальник цеху, начальник відділу і. т.д.

Інститутський рівень (керівники вищої ланки). Це найменший по чисельності рівень і складається він з керівника організації та його заступників. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації, визна­чають її стратегічні цілі, політику, здійснюють представництво організації за її межами. Сильні керівники формують лице організації. надаючи їй характерні риси своєї особистості.

Можна привести приклади з історії (В.Ленін, И.Сталін, М. Хрущов, Л.Брежнєв, М.Горбачов).

Це дуже складна і напружена в інтелектуальному плані робота яка потребує багато енергії і часу. Основною причиною напруженого темпу і величезного обсягу роботи є той факт, що робота керівника вищої ланки не має чіткого завершення, великий ризик невдач, невпевненість у тому, що робота успішно за­вершена, велика міра відповідальності за результати прийнятих рішень.

6