Влада і вплив в управлінні. Основні форми влади.

Вплив - це здатність людини змінювати поведінку іншої людини.

Способи бувають бувають різноманітні - від прохання, сказаного на вухо, до прикладеного до горла ножа. Вплив ідей (марксизм, націоналізм, християнство і т.д.). Для того, щоб керівник мав змогу впливати на підлеглих, він повинен мати владу.

Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей. Щоб мати змогу впливати на людину, обов'язково необхідно щоб вона від вас в чомусь була залежна.

Форми влади і впливу:

• влада, заснована на примушуванні (страхові);

• влада, заснована на винагороді;

• експертна влада (авторитет знань);

• еталонна влада (влада прикладу);

• законна влада (віра в право віддавати накази);

• влада, заснована на переконанні.

Баланс влади мінус влада керівника дорівнює влада підлеглих.

Поняття, основні завдання і зміст менеджменту.

Менеджмент – це спосіб управління поведінкою людей, з метою досягнення поставлених цілей. Менеджмент – це теорія, методологія і практика управління виробництвом, економікою і людьми; система, яка відповідно до цілей і завдань бізнесу розробляє стратегії і плани, формує механізм управління вирішенням загально та внутрішньо системних завдань і шляхом використання їх у раціональному поєднанні забезпечує гармонію інтересів та задоволення споживачів згідно з обраними сегментами ринку.

Менеджмент – це особливий вид діяльності, пов'язаний з керівництвом людьми, умілим використанням їх праці, інтелектуальних здібностей, мотивів поведінки для досягнення поставлених цілей.

Основні завдання і зміст менеджменту:

• організація виробництва товарів і послуг на підставі врахування запитів споживачів;

• забезпечення стабільного положення підприємства на ринку, постійний і освоєння нових ринків;

• вивчення і аналіз діяльності підприємства, виявлення логіки його розвитку і прогноз дій зовнішніх факторів;

• визначення перспективних і поточних цілей організації та розробка стратегії і тактики її розвитку;

• забезпечення підприємства ресурсами, організація їх раціонального використання, організація контролю;

• створення ефективної структури управління та координація діяльності підрозділів підприємства;

• вмілі робота з кадрами по їх підбору, розвитку трудових і управлінських здібностей, забезпечення умов просування по службі;

• створення дійових форм мотивації працівників;

• поліпшення умов праці персоналу і створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі;

• організація системи контролю на підприємстві.

Три інструменти менеджменту: ієрархія, організаційна культура, ринок.

Класифікація структур управління та їх характеристика.

Організація – соціальне утворення, яке об’єднує багато людей, діяльність яких має певну суспільно корисну мету й певним чином координується. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називаються підприємствами.

Структура - це рівні управління й види робіт (функціональні обов’язки), які виконують служби або підрозділи.

Усяка формальна організація має свою структуру управління, під якою слід розуміти впорядковану сукупність органів (підрозділів), які дозволяють управляти організацією та взаємовідносинами в ній.

Складові організаційної структури управління:

• ланки управління на відповідних рівнях;

• розміщення, зв’язки та ієрархія ланок управління;

• права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки управління за виконання своїх функцій;

• ступінь централізації і децентралізації функцій управління;

• кількісний і якісний склад працівників управлінського персоналу.

Організаційні структури розподіляються на типи за ступінчастою, організаційною побудовою та формами підпорядкування.

Класифікація структур управління

По ступінчасті структури управління діляться на:

Двоступінчаста – сфера використання невеликі за розміром та вузькоспеціалізовані господарства.

Переваги: простота, економічність, оперативність.

Недоліки: вузька сфера використання, спеціалісти не задіяні в управлінні.

Триступінчаста – великі за розміром, багатогалузеві господарства.

Переваги: приводять управління в норму до встановлених вимог.

Недоліки: недостатні оперативність, високі затрати.

Цехова або галузева – підприємства, які мають один населений пункт розміщений в центрі землекористування.

Переваги: лілійна підпорядкованість, економічна. Оперативність.

Недоліки: вузька сфера використання, на стадії впровадження потребує великих матеріальних затрат.

Лінійна структура управління складається із взаємо упорядкованих органів у вигляді ієрархічної драбинки, піраміди підпорядкування: директор - начальник цеху – майстер дільниці – бригадир і т.д.

Переваги лінійного управління:

• одержання підлеглими несуперечливих між собою завдань і розпоряджень;

• повна відповідальність кожного керівника за результатами роботи;

• простота, чіткість і зрозумілість взаємовідносин ланок і працівників управління;

• відсутність потреби у великому штаті управління.

Недоліки лінійного управління:

• вимагає високої компетенції лінійних керівників із усіх питань;

• зумовлює наявність організаційної нерівності керівників через різні їхні стосунки.

Лінійна структура управління базується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях.

Функціональна структура управління базується на ієрархії органів, які забезпечують виконання кожної функції управління на всіх рівнях. Функціональні структури – це такі базові форми побудови організації, у відповідності з якими працівники формуються у самостійні підрозділи, беручи до уваги подібність робіт, які вони виконують, чи видів діяльності, які закріплені за ними.

Переваги функціонального управління:

• ефективне використання ресурсів;

• глибокий розвиток професійних навиків;

• чітко прослідковується професійна кар’єра;

• посилення координації в межах виконання окремих функцій.

Недоліки функціонального управління:

• сповільнюється процес прийняття рішень;

• відсутнє інформаційне середовище;

• не чітко визначена відповідальність за функціонування організації;

• обмеження можливостей в галузі підготовки менеджерів.