Міжособисті і організаційні комунікації. Перешкоди на шляху комунікацій та способи їх подолання.

Міжособисті комунікації становлять собою процес обміну інформацією між окремими особами. Інформація може бутті по різноманітних питаннях - від простого спілкування до вирішення загальносистемних питань. Служать основою організаційних комунікацій.

Перепони на шляху між особистих комунікацій:

• Перепони зумовлені сприйняттям. Кожний по різному оцінює ту чи іншу ситуацію або людину. Наприклад, керівник і підлеглий по різному оцінюють роботу;

• Сенематичні бар’єри. Наприклад, автомобіль компанії «Дж. Моторс» з назвою «Чеві Нова», що на іспанській мові означає «вона не їде», «Помиловать нельзя, казнить» і т.д.

• Невербальні перепони – жести, вираз обличчя, очей, зовнішній вигляд.

• Незадовільній зворотній зв'язок;

• Невміння слухати.

Шляхи поліпшення між особистих комунікацій:

• Необхідно обдумувати те, що збираєшся говорити;

• Необхідно вилучати з лексикону двох смислові слова;

• Необхідно слідкувати за мовою своїх поз, жестів, інтонацій.

• Необхідно бути уважним до відчуттів інших людей;

• Необхідно добиватися ефективного зворотного зв’язку.

Організаційні комунікації виникають в процесі управління організацією. Вони бувають таких видів:

• між рівневі - інформація переміщається всередині організації з рівня на рівень в рамках вертикальних комунікацій;

• комунікації по зростаючій - знизу вверх і виконують функцію повідомлення верхів про те, що робиться знизу;

• комунікації між різними відділами - горизонтальні комунікації, які служать обміну інформації між рівноправними суб'єктами;

• комунікації керівник-підлеглий - визначають відносини між ними;

• комунікації між керівником і робочою групою;

• неформальні комунікації - канал розповсюдження пліток.

Перепони на шляху організаційних комунікацій:

• Деформація повідомлень:

- неправильне розуміння отриманої інформації;

- незгода - прагнення зробити по-своєму;

- різний статус рівнів організації - на верх прагнуть подати позитивну інформацію;

• Інформаційні перевантаження - багато інформації, важко обробити і осмислити;

• Незадовільна структура організації.

Шляхи вдосконалення організаційних комунікацій:

• Обов'язкове регулювання інформаційних потоків;

• Управлінські дії (наради, зустрічі обмін думками);

• Налагоджена система зворотного зв'язку;

• Система збору пропозицій;

• Інформаційні бюлетені.

Поняття про лідерство і авторитет менеджера. Характеристика видів авторитету.

Лідерство – це здатність впливати на окремі особистості і групи, скеровуючи їх зусилля на досягнення цілей організації.

Лідер також може бути формальним і неформальним. Менеджер, займаючи певну посаду на відповідному рівні управління, стає формальним лідером колективу, оскільки отримує повноваження керувати ним. Неформальними лідерами стають не по волі організації і як правило, лідерство не обмежується рамками яких-небудь повноважень і структур. Дуже часто лідер існує без всякої прив’язки до офіцій­ної ієрархії і посади. Неформальними лідерами стають найбільш ініціативні, енергійні, інформовані працівники. Безлідерні колективи менш ефективні. Найбільшої ефективності у своїй діяльності досягають ті колективи, де керівник є одночасно й лідером.

Авторитет – це вплив керівника на підлеглих, заснований на визнанні його заслуг і особистих якостей. Авторитет буває службовий і особистий.

Службовий авторитет визначається займаною посадою. Підлеглі відносяться до керівника з пошаною, що відповідає його службовому становищу.

Особистий авторитет - це здатність керівника впливати на підлеглих без застосування адміністративної влади. Завоювати особистий авторитет – означає завоювати пошану і довіру лю­дей.

Властивості, що підтверджують авторитет керівника:

• уміння організувати діяльність колективу з дотриманням вимог господарського, адміністративного й трудового права;

• націлювати колектив на все нове, прогресивне;

• користуватися наділеною владою в керівництві колективом таким чином, щоб інтереси підприємства та особисті та інтереси працюючих забезпечувалися в однаковій мірі;

• контролювати свої вчинки й володіти власними емоціями;

• намагатися бути справедливим і доброзичливим;

• чітко виконувати обіцянки, дані колективу чи окремим працівникам.

Псевдоавторитет - авторитет, який засновано на пригніченні і страху підлеглих, чи на підлещуванні.