2.7. Гармонізація стандартів у міжнародній практиці

Гармонізація стандарту – це приведення його змісту у відповідність з іншим стандартом для забезпечення взаємозамінності продукції (послуг), взаємного визнання результатів випробувань та інформації, що міститься в стандартах. У такій самій мірі гармонізація може бути віднесена й до технічних регламентів.

Гармонізовані (еквівалентні) стандарти можуть містити деякі розходження: за формою, у пояснювальних примітках, в окремих спеціальних вказівках і т. ін. У зв'язку з цим Керівництво 2 ISO/IEC пропонує терміни: ідентичні стандарти та уніфіковані стандарти. Ідентичні стандарти – це гармонізовані стандарти, повністю ідентичні за змістом і формою. Часто це точний переклад стандарту (міжнародного, регіонального), прийнятого в національній системі стандартизації. Ці стандарти можуть відрізнятися лише позначенням (шифром, кодом).

Уніфіковані стандарти – це гармонізовані стандарти, які за змістом ідентичні, але відрізняються за формою подання.

Залежно від нормативного документа, стосовно якого гармонізується стандарт, розрізняються рівні гармонізації. Стандарти, гармонізовані на міжнародному рівні – гармонізовані з міжнародним стандартом. Стандарти, гармонізовані на регіональному рівні – гармонізовані з регіональним стандартом. Гармонізація часто здійснюється в межах двосторонніх або багатосторонніх угод. Стандарти, гармонізовані на багатосторонній основі – гармонізовані трьома або більше органами зі стандартизації. Стандарти, гармонізовані на двосторонній основі – гармонізовані двома органами, що займаються стандартизацією.

Варто мати на увазі, що гармонізовані стандарти не аналогічні односторонньо погодженим і порівнянним стандартам.

Погоджений стандарт (односторонньо погоджений стандарт) – це нормативний документ, погоджений з іншим стандартом таким чином, щоб продукція, процеси, послуги, випробування та інформація, які представляються відповідно до першого стандарту, відповідали вимогам другого, але не навпаки.

Порівнянні стандарти – це нормативні документи на ту саму продукцію (процеси, послуги), затверджені різними органами зі стандартизації. Вони містять різні вимоги, але стосовно тих самим характеристик (властивостей) об'єкта стандартизації, які оцінюються за допомогою тих самих методів. Це дозволяє зіставити розбіжності у вимогах.

Неодносторонньо погоджені, непорівнянні стандарти не є гармонізованими (еквівалентними), тому що не забезпечують взаємозамінності продукції (послуги) та ін.

Гармонізація стандартів має найважливіше значення для розширення взаємовигідного обміну товарами (послугами), укладання угод з сертифікації, розвитку й поглиблення промислового співробітництва та спільного вирішення науково-технічних проблем, підвищення й забезпечення якості продукції, оптимізації витрат матеріальних та енергетичних ресурсів, підвищення ефективності заходів з безпеки праці й захисту навколишнього середовища.

ЄЕК ООН у своїх рекомендаціях з гармонізації стандартів відзначає такі принципово важливі моменти, що впливають на ефективність даного процесу: чітке узгодження діяльності по гармонізації з міжнародним економічним і науково-технічним співробітництвом, що необхідно враховувати при складанні планів роботи органів, які займаються стандартизацією; велику роль відіграє правильний вибір нормативного документа для гармонізації. ЄЕК пропонує такі критерії вибору:

- ступінь забезпечення рівня взаємозамінності й технічної сумісності об'єкта стандартизації та його вплив на економічну й технічну ефективність співробітництва;

- значення стандарту для взаємного визнання результатів випробувань і контролю якості продукції;

- ступінь впливу стандартів на інші нормативні документи;

- здатність стандарту реально або потенційно створити технічний бар'єр у торгівлі.

Рекомендації ЄЕК ООН стосуються також порядку використання міжнародних стандартів у національній стандартизації: під час розробки національного стандарту доцільно як основу використовувати міжнародні стандарти, регіональні стандарти й брати до уваги чинні національні стандарти інших країн. При цьому в текстах національних стандартів варто наводити зазначення про їхню відповідність міжнародним (регіональним) нормативним документам або про відхилення від них.

Відхилення повинні бути описані, мотивовані, що створює більш сприятливі умови для укладання торговельних угод по товарах (послугах), які є об'єктами таких стандартів.

Гармонізації стандартів сприяє участь країн у роботі організацій, що розробляють міжнародні стандарти. Міжнародне співробітництво України по лінії цих організацій має різні форми: участь у створенні міжнародних і регіональних стандартів, правил, рекомендацій; двостороннє й багатостороннє співробітництво (з гармонізації вітчизняних стандартів з національними стандартами країн-партнерів, обмін досвідом, взаємне консультування та навчання у сфері стандартизації); забезпечення застосування міжнародних і регіональних стандартів у договірно-правових відносинах та в народному господарстві.

Активна діяльність з гармонізації стандартів проводиться в межах СНД.

Факторами, які впливають на ступінь гармонізації національних стандартів, є рівень орієнтації економіки країни на зовнішню торгівлю та місткість внутрішнього ринку. У цьому зв'язку, наприклад, у країнах Північної Європи значну частину фонду національних стандартів становлять міжнародні (регіональні) нормативні документи, прийняті «методом обкладинки» або використовувані шляхом прямого застосування, а національні стандарти в значному обсязі гармонізовані з міжнародними.

У західноєвропейських державах гармонізовано з міжнародними 70-80% національних стандартів. У Росії прийнято різними методами до 20% стандартів ISO і близько 60% стандартів IEC.

Гармонізація стандартів з міжнародними, регіональними й національними стандартами інших країн – не єдина мета України в плані міжнародного співробітництва. Від міжнародного співробітництва зі стандартизації та гармонізації стандартів залежить ефективність робіт з підвищення конкурентоспроможності товарів як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому ринку у тій ситуації, що склалася за останні роки.

Важливо також сприяти прийняттю вітчизняних стандартів як міжнародних. У цьому напрямку незрівнянно більше зроблено в країнах Західної Європи.

Актуальною проблемою є гармонізація державних стандартів з міжнародними стандартами «Кодекс Аліментаріус» Комісії FAO/WHO.

Гармонізація стандартів з даного напрямку дозволяє створити умови для вирішення багатьох завдань, що стосуються як внутрішнього ринку, так і експортно-імпортних операцій по харчових продуктах і сировині для їхнього виробництва. До головних завдань тут можна віднести: забезпечення безпеки харчових продуктів для життя й здоров'я людей; захист споживачів від ввезення в Україну неякісних, небезпечних і фальсифікованих продуктів харчування; підвищення конкурентоспроможності української харчової продукції; взаємне визнання систем сертифікації харчової продукції у двосторонніх і багатосторонніх відносинах.

При гармонізації українських стандартів зі стандартами «Кодекс Аліментаріус» беруться до уваги й чинні Директиви ЄС щодо харчових продуктів і харчової сировини. Найбільш важливою умовою для застосування стандартів «Кодекс Аліментаріус» є введення в національне законодавство положення, що встановлює максимальний рівень вмісту пестицидів у харчовій продукції. На сьогоднішній день проведено порівняльний аналіз вимог вітчизняних стандартів і стандартів Комісії FAO/WHO, підготовлено рекомендації з гармонізації виявлених розбіжностей.

За останні роки акценти гармонізації все помітніше зміщуються у бік національних систем стандартизації, метрології й сертифікації. Створення єдиного європейського ринку, перехід до ринкової економіки України та країн Східної Європи, укладання угод про вільну торгівлю на американському континенті та інші події й процеси сприяють глобалізації міжнародної торгівлі: величезні маси товарів переміщуються по всіх країнах і континентах, що ще більшою мірою привертає увагу світового співтовариства до питань технічних бар'єрів у торгівлі. Провідну роль у цьому напрямку продовжує відігравати ЄЕК ООН, визначаючи сфери співробітництва зі стандартизації й сертифікації товарів, що сприяло б вільній світовій торгівлі товарами та послугами.

1