2.3. Міжскандинавська організація зі стандартизації (insta)

Міжскандинавська організація зі стандартизації (INSTA) створена в 1952 р. Її членами є Данія (Dansk Standards (DS) – Стандарти Данії (http://www.ds.dk/), Норвегія (Standards Norway (SN) – Стандарти Норвегії (www.standard.no/), Фінляндія (Finnish Standards Association (SFS) – Фінська асоціація стандартів (www.sfs.fi/), Швеція (Swedish Standards Institute (SIS) – Інститут стандартів Швеції (www.sis.se/), які входять до неї своїми національними організаціями зі стандартизації, а також десять інших організацій, що займаються питаннями стандартизації в цих країнах.

Головна особливість діяльності INSTA, яка відрізняє її від інших аналогічних організацій, полягає в тому, що вона не розробляє регіональних загально скандинавських стандартів. Багато в чому це пов'язано зі значною часткою зовнішньої торгівлі в економіці країн, що обумовило перехід на досить широке застосування міжнародних стандартів. Наприклад, Данія ще на початку 70-х років ХХ ст. повністю відмовилася від розробки національних стандартів і перейшла на міжнародні й регіональні нормативні документи. Свої головні завдання INSTA бачить у сприянні створенню узгоджених національних стандартів скандинавських держав, уніфікації технічних вимог національних нормативних документів, організації обміну інформацією про роботи зі стандартизації для запобігання дублювання, поширенні досвіду зі створення стандартів, а також у визначенні узгодженої позиції країн-членів в ISО, IEC, СЕN та інших організаціях.

При узгодженні стандартів фахівці INSTA спираються на правило «4F»: Forbraker (споживач), Fabrikant (виробник), Forskrifter (безпека), Forsksning (результати досліджень).

За основу розроблюваних нормативних документів приймаються міжнародні стандарти ISО, IEC, європейські стандарти СЕN і СЕNЕLEC, інших організацій. Розроблені нормативні документи приймаються країнами-членами в якості національних після того, як їхні проекти схвалюються всіма країнами-членами INSTA.

Важливим напрямком своєї діяльності організація вважає досягнення взаєморозуміння між скандинавськими країнами. Для цього проводяться регулярні щорічні зустрічі, на яких обговорюються всі спірні питання. У цьому напрямку використовується й превентивний захід – за взаємною домовленістю в роботі національних органів зі стандартизації беруть участь представники INSTA.

Так само, як і будь-яка регіональна організація, INSTA спрямовує свої зусилля на усунення технічних бар'єрів у торгівлі як у скандинавському регіоні, так і з країнами ЄС. Основними шляхами вирішення даної проблеми є гармонізація стандартів, взаємне визнання результатів випробувань, створення єдиної системи сертифікації відповідності продукції. Велику роль у цій роботі відіграють Данія, Норвегія та Швеція як члени ЄАВТ – Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ, англ. European Free Trade Association, EFTA). На сьогодні тільки Ісландія, Норвегія, Швейцарія та Ліхтенштейн залишаються членами ЄАВТ. Інші країни-члени ЄАВТ – Великобританія, Данія, Швеція, Австрія, Португалія, Фінляндія – вийшли з ЄАВТ і стали членами ЄС. Розроблено спеціальну програму з усунення бар'єрів у регіональній торгівлі, відповідно до якої встановлюється автоматичне взаємне визнання результатів випробувань і контролю товарів, якщо вони здійснювалися на відповідність гармонізованим стандартам. Для інформування відповідних національних органів у країнах-членах INSTA видаються каталоги гармонізованих стандартів. INSTA майже не має друкованих видань. Про її роботу повідомляється в національних журналах зі стандартизації й бюлетені СОPАNТ.

Пріоритетними напрямками в гармонізації національних стандартів визнані: машино- та верстатобудування, безпека робочих місць, експлуатаційна надійність і безпека протипожежних засобів.

2.4. Стандартизація в країнах Південно-Східної Азії (ASEAN)

Міжнародна Асоціація країн Південно-Східної Азії (ASEAN – Association of Southeast Asian Nations – http://www.aseansec.org) у 1994 р. створила Консультативний Комітет зі стандартизації та якості. До складу цієї регіональної організації входять національні організації зі стандартизації та сертифікації країн-членів ASEAN: Малайзії, Таїланду, Індонезії, Сінгапуру, Філіппін, Брунею Даруссалам, В'єтнаму, Лаосу, Камбоджі, М'янми. Членами Комітету є також торгово-промислові палати цих держав. У більшості названих країн національна стандартизація й застосування міжнародних стандартів перебувають на досить високому рівні.

У Малайзії національна організація зі стандартизації Департамент стандартів Малайзії (Department of Standards Malaysia (DSM) – (www.standardsmalaysia.gov.my) – існує з 1975 р.

За своїм статусом DSM – асоціація на правах акціонерного товариства, але основним власником її акцій є малайзійський уряд. Під керівництвом DSM у Малайзії створена національна система стандартизації та сертифікації. Головними завданнями DSM вважає: подальший розвиток і вдосконалювання стандартизації для сприяння торгівлі й промисловості; забезпечення безпеки продукції для життя та здоров'я людей; консультування промислових підприємств із впровадження стандартів; проведення наукових досліджень у сфері новітніх технологій; забезпечення промислових кіл інформацією про міжнародні стандарти ISO та IEC і сприяння їхньому прийняттю як національних.

DSM представляє Малайзію в міжнародних організаціях зі стандартизації, під його керівництвом у країні впроваджені основні стандарти IEC з безпеки електронних та електропобутових приладів. Усі чинні національні стандарти на товари цих галузей гармонізовані зі стандартами IEC, що сприяє інтенсивному розвитку виробництва зазначених товарів.

За оцінкою ГАТТ/СОТ, у 90-ті роки ХХ ст. Малайзія стала одним з 25 лідерів світової торгівлі. Цьому великою мірою сприяло створення систем акредитації випробувальних лабораторій, сертифікації експортованих товарів і сертифікації систем забезпечення якості на відповідність стандартам ISO серії 9000.

Національний орган зі стандартизації та сертифікації Таїланду (Thai Industrial Standards Institute TISI – Тайський промисловий інститут стандартів (www.tisi.go.th/).

Тайський промисловий інститут стандартів (TISI) відрізняється особливою організацією своєї діяльності. Він проводить усю роботу зі стандартизації (від планування до прийняття). TISI є структурним підрозділом Міністерства промисловості, що й затверджує стандарти. Проект стандарту приймається тільки після повної згоди зацікавлених сторін, як за текстом, так і за технічними вимогами. Усю роботу з узгодження проводить TISI. Уряд Таїланду надає підтримку національній стандартизації, здійснюючи закупівлі продукції різних галузей тільки при її повній відповідності вимогам національних стандартів. TISI керує також і сертифікацією відповідності продукції, причому випробування проводять як безпосередньо інститут, так і промислові й університетські лабораторії за його дорученням. У країні діють 10 систем сертифікації.

В Індонезії національна організація зі стандартизації Національне агентство зі стандартизації Індонезії (National Standardization Agency of Indonesia (BSN) – (http://www.bsn.or.id/).

BSN (Badan Standardisasi Nasional) створено в 1984 р. Декретом Президента. Завданнями BSN є: координація діяльності різних організацій зі стандартизації та сертифікації, а також програм зі стандартизації; розробка національної політики у сфері стандартизації та метрології й подання відповідних пропозицій Президентові; прийняття національних стандартів після досягнення консенсусу всіх сторін, що брали участь у розробці; перевірка національних еталонів у метрологічних центрах світу й планування національних процедур перевірки. BSN також представляє Індонезію в міжнародних організаціях зі стандартизації, але питання акредитації випробувальних лабораторій і сертифікатів до його компетенції не входять.

Майже всі національні організації – члени Консультативного комітету зі стандартизації та якості є державними і їхня робота фінансується державою, за винятком сінгапурської організації зі стандартизації Singapore Standards, Productivity and Innovation Board (Spring SG, SPRING Singapore) – Управління стандартами, промисловістю й інноваціями Сінгапуру (www.spring.gov.sg/), що знаходиться на самофінансуванні.

SPRING Singapore – це організація, що сприяє розвитку інноваційних компаній і конкурентоспроможності вітчизняних підприємств приватного сектору. Управління допомагає своїм партнерам у вирішенні питань фінансування, керування й розвитку підприємств, впровадженні інноваційних технологій, сприяє пошуку нових ринків збуту сінгапурських товарів. Як національна організація зі стандартизації та акредитації, SPRING Singapore також розробляє вітчизняні стандарти й забезпечує їх міжнародне визнання, гарантуючи якість і сприяючи підвищенню конкурентоспроможності виробленої за ними продукції (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Мета і завдання SPRING Singapore.

Практично всі національні стандарти країн ASEAN мають добровільний характер (у Малайзії – 100 %, Індонезії, Таїланді – 97 %, Філіппінах – 95 %, Сінгапурі – 91 %). Стандарти набувають статусу обов'язкових за умови дії прямого технічного закону.

Усі країни ASEAN прийняли стандарти ISO серії 9000 «методом обкладинки». Сінгапур впроваджує стандарти ISO серії 14000 з управління якістю послуг.

Розглянуті приклади свідчать про те, що країни-учасниці ASEAN зробили досить вагомий внесок у регіональну стандартизацію, очолювану Консультативним комітетом зі стандартизації та якості. Діяльність Комітету охоплює: загальні питання зі стандартизації та якості; більш конкретні питання стандартизації в державному й приватному секторах промисловості; інформаційне забезпечення робіт у цих галузях.

Практична частина діяльності Комітету здійснюється трьома робочими групами:

- група «Стандартизація та інформація» займається створенням системи обміну інформацією між національними організаціями зі стандартизації й гармонізації стандартів;

- група «Підтвердження відповідності» займається гармонізацією національних систем сертифікації й оцінки відповідності продукції, питаннями взаємного визнання результатів сертифікації систем якості та реєстрації аудиторів;

- група «Випробування й перевірка» займається питаннями метрології, а саме розробкою принципів взаємного визнання результатів випробувань і перевірки вимірювальних приладів.

Національними організаціями інших країн-членів ASEAN є:

- Бруней Даруссалам – Construction Planning and Research Unit Ministry Development (CPRU) – Управління прогнозування й досліджень Міністерства розвитку Брунею (www.mod.gov.bn/);

- В'єтнам – Directorate for Standards and Quality (TCVN) – Директорат стандартів і якості В'єтнаму (www.tcvn.gov.vn/);

- Камбоджа – Department of Industrial Standards of Cambodia Ministry of Industry, Mines and Energy (ISC) – Департамент промислових стандартів Міністерства промисловості, вугільної промисловості та енергетики;

- Філіппін – Bureau of Product Standards Department of Trade and Industry (BPS) – Бюро стандартів Департаменту торгівлі й промисловості Філіппін (www.bps.dti.gov.ph/).

2.5. Панамериканська комісія зі стандартів (COPANT)

Панамериканська комісія зі стандартів (COPANT) – Pan American Standards Commission – (http://www.copant.org).

Панамериканська комісія зі стандартів існує з 1961 р. і поєднує національні організації Аргентини – Instituto Argentino de Normalizacion (IRAM) – Інститут Аргентини зі стандартизації (www.iram.com.ar/); Болівії – Instituto Boliviano de Normalizacion y Calidad – Інститут Болівії зі стандартизації та якості (www.ibnorca.org/); Бразилії – Associaсao Brasileira de Normas Tecnicas (ABNT) – Бразильська асоціація з технічних норм (www.abnt.org.br/) і National Institute of Metrology, Standardization and Industrial Quality (INMETRO) Ministry of Development, Industry and Foreign Trade – Національний інститут метрології, стандартизації й промислової якості Міністерства розвитку, промисловості та зовнішньої торгівлі Бразилії (www.inmetro.gov.br/); Чилі – Instituto Nacional de Normalizacion (INN) – Національний інститут зі стандартизації Чилі (www.inn.cl/); Колумбії – Instituto Colombiano de Normas Tecnicas y Certificacion (ICONTEC) – Колумбійський інститут стандартів і сертифікації (http://www.icontec.org.co/); Коста-Ріки – Instituto de Normas Tеcnicas de Costa Rica (INTECO) – Інститут стандартів Коста-Ріки (http://www.inteco.or.cr/); Еквадору – Instituto Ecuatoriano de Normalizacion (INEN) – Інститут стандартизації Еквадору (www.inen.gov.ec/); Домініканської республіки – Dominica Bureau of Standards (DBOS) – Домініканське бюро зі стандартів (DBOS) і General Directorate for Standards and Quality Systems of the Dominican Republic Government – Генеральна Дирекція зі стандартів і систем якості Уряду Домініканської Республіки; Мексики – Dereccion General de Normas (DGN) – Генеральна дирекція зі стандартів Мексики (www.economia.gob.mx/); Панами – Comision Panamena de Normas Industriales y Tecnicas Edificio (COPANIT) – Панамська Комісія зі стандартів і технічного розвитку (www.mici.gob.pa/); Парагваю – Instituto Nacional de Tecnologia y Normalization (INTN) – Національний інститут з технології та стандартизації Парагваю (www.intn.gov.py/); Перу – Instituto Nacional de Defensa de la Competencia y de la Proteccion de la Propiedad Intelectual (INDECOPI) – Національний інститут якості й захисту інтелектуальної власності (www.indecopi.gob.pe/); Тринідад-Тобаго – Trinidad and Tobago Bureau of Standards (TTBS) – Бюро стандартів Тринідаду й Тобаго (www.ttbs.org.tt/); Уругваю – Instituto Uruguayo de Normas Tecnicas (UNIT) – Інститут стандартів Уругваю (www.unit.org.uy/); Венесуели – Fondo para la Normalizaciуn y Certificaciуn de la Calidad (FONDONORMA) – Організація зі стандартизації, сертифікації та якості Венесуели (www.fondonorma.org.ve/); а також регіональні організації Сальвадору – Consejo Nacional de Ciencia y Tecnologia (CONACYT) – Національна рада з науки й технології Сальвадору (www.conacyt.gob.sv/); Гватемали – Comision Guatemalteca de Normas (COGUANOR) – Комісія Гватемали зі стандартів (www.mineco.gob.gt/); Гондурасу – Consejo Hodurento de y Tecnologia (COHCIT) – Рада з технології Гондурасу; Нікарагуа – Nicaragua Direccion de Tecnologia y Metrologia Ministerio de Fomento, Industria y Comercio (DTNM) – Дирекція з технології й метрології Міністерства торгівлі, промисловості та фінансів Нікарагуа (www. mific.gob.ni/).

Головна мета організації – усунення технічних бар'єрів у регіональній торгівлі. Основними шляхами досягнення цієї мети COPANT вважає розвиток співробітництва між країнами-членами з розробки й широкого застосування регіональних стандартів, пропаганду стандартизації як засобу реалізації досягнень науково-технічного прогресу; сприяння вибору проблематики в напрямках національної стандартизації; активізацію участі латиноамериканських країн у роботах ISО та IEC і сприяння максимально можливій гармонізації регіональних нормативних документів з вимогами міжнародних організацій. У цьому напрямку COPANT вважає за необхідне застосовувати регіональну стандартизацію в тих галузях, які не охоплені міжнародними стандартами або пов'язані зі специфікою, що потребує встановлення особливих регіональних норм і правил.

Організаційна структура COPANT традиційна. На чолі – Генеральна асамблея – вищий орган, в якому представлені всі країни-члени. На три роки обирається Виконавча Рада, виконавчий секретар і Технічний координаційний секретаріат. Робочими органами є технічні комітети, діяльність яких координується спеціальними комісіями: з розвитку, за законами й регламентами; з сертифікації та знаків відповідності; з фінансів і метрології.

Діяльність COPANT спрямована також і на вдосконалювання роботи національних організацій країн-членів, зокрема, навчання й підвищення кваліфікації фахівців, що працюють у національних органах зі стандартизації. Найбільш вагома заслуга COPANT – організація прийняття державами регіону метричної системи вимірювань і сприяння переходу на неї.

Крім розглянутих регіональних організацій зі стандартизації існує низка інших, наприклад, ABC – регіональна система Америка-Британія-Канада (1952), RCD – регіональна система Туреччина-Іран-Пакистан (1961), ARSO – African Organisation for Standardisation – Африканська організація зі стандартизації (http://www.arso-oran.org), ASMO – Arab Standardization and Metrology Organization – Арабська організація зі стандартизації й метрології (www.sasmo.net/en/index.php).

2.6. Стандартизація в Співдружності Незалежних Держав (СНД)

Стандартизація, сертифікація й метрологія в межах СНД здійснюються відповідно до «Угоди про проведення погодженої політики у сфері стандартизації, метрології й сертифікації», що є міжурядовою і діє з 1992 р., коли було створено EuroAsia Council on Standardization, Metrology and Certification (EASC) – Міждержавну раду зі стандартизації, метрології й сертифікації Співдружності Незалежних Держав (МДР СНД) (http://www.easc.org.by), в якій представлено всі національні організації зі стандартизації цих держав. МДР приймає міждержавні стандарти.

У 1995 р. Рада ISО визнала МДР регіональною організацією зі стандартизації в країнах СНД.

Робота зі стандартизації проводиться відповідно до програм, які МДР складає на основі узагальнення пропозицій, що надходять від національних органів зі стандартизації. Організаційні питання вирішуються відповідно до ГОСТ 1.0-92 «Правила проведення робіт з міждержавної стандартизації. Загальні положення», що прийнятий як міждержавний. На додаток до нього прийняті «Правила з міждержавної стандартизації», «Порядок реєстрації й підготовки до видання міждержавних нормативних документів зі стандартизації» та інші основні нормативні документи.

У сфері сертифікації прийнятий Перелік міждержавних нормативних документів, що встановлюють єдиний порядок сертифікації пріоритетних груп продукції та послуг, який містить 21 документ з сертифікації: харчових продуктів, продовольчої сировини, іграшок, столових приладів, тютюну, чаю, засобів зв'язку та ін. У перелік включені й документи з послуг, таких, як туризм, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, готельний сервіс тощо. Розробка половини документів доручена Росії.

У межах СНД діє «Угода про взаємне визнання результатів сертифікації». Однак у цій сфері існує проблема через розбіжність у правилах досить численних відомчих систем сертифікації. Актуалізація проблеми пов'язана ще й з тим, що в Росії заплановано замінити обіг сертифікатів відповідності маркуванням товарів знаком відповідності.

З'явилися ознаки визнання міжнародним співтовариством Міждержавної ради регіональною організацією зі стандартизації: підписані угоди з IEC і СЕN про співробітництво. Проект угоди про співробітництво направлений в ISО.

Найбільш складною проблемою в роботі МДР є розробка регіональної системи підтвердження відповідності. На сьогодні кожна країна діє за правилами національних систем сертифікації зі своїми знаками відповідності. Перехід на єдині правила та єдиний знак відповідності виявився складним і, як очікується, буде довгим, хоча всі повноважні представники країн заявили про необхідність цього. Особливу думку висловлює Україна, вважаючи створення регіональної системи недоцільним.

У МДР розглянуте питання про умови прямого застосування європейських стандартів як міждержавних для країн СНД. При цьому необхідно дотримуватися таких правил:

- на форзаці повинна бути позначка про те, якому європейському стандарту відповідає стандарт СНД;

- у вихідних даних необхідно зазначити, що відтворення документа будь-якими засобами можливо тільки за згодою СЕN;

- усі національні стандарти країн СНД, що суперечать євронормам, повинні бути вилучені з обігу;

- усі копії стандартів, що є прямим застосуванням євронорм, необхідно в обов'язковому порядку направляти в СЕN.

У межах угоди МДР із СЕN євронорми для прямого застосування надаються Міждержавній раді безкоштовно. Помітним прогресом у практиці співробітництва й конкретизації його напрямків можна вважати створення чотирьох науково-технічних комісій – зі стандартизації, сертифікації, метрології та акредитації.

У галузі метрології реалізуються програми спільних робіт у декількох напрямках: передавання розмірів одиниць фізичних величин; розробка й перегляд основних міждержавних нормативних документів з метрології; створення й застосування стандартних зразків складу й властивостей речовин і матеріалів; методи неруйнівного контролю.

7-10 червня 2010 року в Одесі відбулось ХХХУП засідання Міждержавної ради зі стандартизації, метрології й сертифікації (МДР).

На засіданні була рекордна кількість запрошених – із понад 80 країн. Уперше в історії роботи МДР участь в обговоренні взяв Президент Міжнародної організації зі стандартизації Алан Моррісон. Як спостерігачі участь у засіданні взяли представники Виконавчого комітету СНД, національних інститутів Австрії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Франції, європейських організацій зі стандартизації та проекту TACIS «Гармонізація технічних стандартів та практик у нафтогазовому секторі в країнах Східної Європи та Кавказу».

У всіх країнах-учасницях чітко простежується загальна тенденція щодо реформування системи технічного регулювання, оптимізації процесів прийняття ТР, активізації роботи з гармонізації стандартів.

Європейський Союз (ЄС) зацікавлений у розвитку взаємовигідних відносин з країнами СНД, збільшенні товарообігу. Рішення, які приймаються МДР, безпосередньо впливають на товарообіг як на міждержавному рівні, так і між СНД та ЄС.

Процес стандартизації у країнах СНД відбувається досить динамічно, і Україна має також активізувати відповідні заходи на національному рівні з тим, щоб забезпечити високий ступінь конкурентоспроможності своєї продукції, у тому числі на світовому ринку.

Станом на червень 2010 року в Україні діють майже 6400 національних стандартів, гармонізованих з міжнародними та Європейськими; українська еталонна база нараховує 60 державних та 70 вторинних еталонів.

Учасники підтримали пропозицію щодо розроблення «Переліку пріоритетних напрямів робіт з міждержавної стандартизації на 2011-2015 роки» та прийняли «Програму робіт з міждержавної стандартизації на 2010-2012 роки».

Серед першочергових перспективних завдань МДР можна відзначити: розвиток співробітництва з ISО, IEC, СЕN та іншими міжнародними й регіональними організаціями зі стандартизації, сертифікації й метрології; створення в межах МДР Євро-Азіатської регіональної організації з акредитації випробувальних лабораторій; вирішення проблем уніфікації навчальних дисциплін, що викладаються майбутнім фахівцям зі стандартизації, метрології, сертифікації з урахуванням їх діяльності в «єдиному просторі» за цими видами робіт.

На порядок денний також поставлено питання про можливість участі в роботі МДР національних організацій з стандартизації країн, що не є членами СНД. Інтерес до цієї сфери виявляють, зокрема, колишні члени Ради Економічної Взаємодопомоги, які об'єдналися в регіональну організацію країн Центральної та Східної Європи Euro-Asian Cooperation of National Metrological Institutions – Організація державних метрологічних установ країн Центральної та

Східної Європи (http://www.coomet.org.).

СООМЕТ була створена в червні 1991 року, а у травні 2000 року перейменована в «Євро-Азіатське співробітництво державних метрологічних установ». Регіональна організація відкрита для приєднання до неї метрологічних установ країн інших регіонів як асоційованих членів.

На цей час членами СООМЕТ є метрологічні установи Азербайджану, Вірменії, Білорусі, Болгарії, Німеччини (асоційований член), Грузії, Казахстану, Киргизстану, КНДР (асоційований член), Куби (асоційований член), Литви, Молдови, Росії, Румунії, Словаччини, Таджикистану, Узбекистану й України.

Основою діяльності СООМЕТ є співробітництво в таких сферах: еталони фізичних величин, законодавча метрологія, акредитація й системи менеджменту якості, інформація та навчання.

Метою СООМЕТ є:

- сприяння ефективному вирішенню питань однаковості мір, єдності вимірювань і необхідної точності їхніх результатів;

- сприяння розвитку співробітництва національних економік та усуненню технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі;

- зближення діяльності метрологічних служб євро-азіатських країн з діяльністю аналогічних служб інших регіонів.

У своїй діяльності СООМЕТ керується Меморандумом про співробітництво й Правилами процедури.