3.Етапи спілкування. Стратегія і тактика спілкування.

Будь-який акт спілкування, як правило, складається з кількох етапів:

1. Підготовка до спілкування. Цей етап передбачає:

• складання робочого плану майбутнього акту спілкування;

• збирання матеріалів з предмета спілкування, їх відбору та систематизації;

• добору аргументів на користь своєї позиції та контраргументів іншої сторони;

• обґрунтування свого варіанта рішення та розгляду позиції співрозмовника.

2. Орієнтація в ситуації і встановлення контакту. Це початок спілкування. Якщо проігнорувати цей етап, зустріч може закінчитися і не розпочавшись (через образу, брак часу тощо). На початку спілкування важливо уникати:

• вибачень (це прояв невпевненості);

• критики (це змусить співрозмовника захищатися);

• зверхності та оцінювання (це спричинить у співрозмовника обурення).

Важливо дбати про:

• створення доброзичливої атмосфери спілкування (посмішка, доброзичливий погляд допомагають встановити контакт з потенційним співрозмовником).

3. Обговорення питання (проблеми). На цьому етапі доцільно дотримуватися деяких правил, які полегшують розуміння співрозмовника і допоможуть отримати повну інформацію:

- лаконічно й дохідливо викладати думку;

- уважно слухати співрозмовника і намагатись адекватно сприйняти те, про що він говорить, тобто чути його;

- намагатися використовувати діалог, а не монолог;

- давати співрозмовникові можливість спокійно викласти свою думку;

- добирати способи аргументування залежно від індивідуальних особливостей співрозмовника (рівня його мислення, віку, статі, типу темпераменту тощо);

Найбільший вплив на співрозмовника має аргументація. Це спосіб переконання за допомогою значущих логічних доказів.

4. Прийняття рішення. Приймаючи рішення, доцільно керуватися такими рекомендаціями:

- запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми;

- заздалегідь сформулювати мінімальну мету, обміркувати альтернативні варіанти вирішення проблеми і кращий з них запропонувати для розгляду;

- виявляти повагу до пропозиції співрозмовника, уважно вислухати його аргументи щодо рішення;

- спостерігаючи за співрозмовником, визначити момент для закінчення зустрічі;

- демонструвати впевненість, навіть якщо мети не було досягнуто.

5. Вихід із контакту. Вихід із контакту не менш важливий, ніж його початок, бо від цього може залежати продовження співробітництва у майбутньому. Якщо співрозмовник не вирішив своє питання позитивно, то слід дати йому можливість зберегти "добрий вираз обличчя за поганої гри". Наприкінці спілкування треба підсумувати результати зустрічі, попрощатися і висловити надії на подальші взаємини і спільну діяльність.

Щоб правильно спілкуватися і досягти мети спілкування, треба виробити певну стратегію і тактику (загальну схему дій, загальний план досягнення мети).

У процесі спілкування можна вдаватися до таких стратегій та тактик:

1. Співробітництво. Така стратегія сприяє організації спільної діяльності, забезпечує її успішність, узгодженість, ефективність. Цей вид взаємодії позначають також поняттями "кооперація", "згода", "пристосування", "асоціація".

2. Суперництво. Вибір такої стратегії певною мірою розхитує спільну діяльність, створює перепони на шляху до порозуміння, її позначають також поняттями "конкуренція", "конфлікт", "опозиція", "дисоціація".

3. Компроміс. Ця стратегія здатна врегулювати шляхом взаємних поступок: обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв'язання проблеми.

4. Пристосування. Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати своїх інтересів і погоджується робити те, що хоче інший.

5. Уникання. Така тактика супроводжується ухилянням, втечею, намаганням людини вийти із конфліктної ситуації, не вирішуючи її, не поступаючись своїми поглядами та інтересами але й не наполягаючи на них. Людина не відстоює своїх прав, не співпрацює з партнером.

Моральна культура спілкування передбачає вміння адекватно обирати й реалізувати ефективні стратегії та тактики спілкування відповідно до ситуації і психологічних особливостей співрозмовників.